Чи зніме Хабі Алонсо в Байєрі прокляття Неверкузена

Важко знайти у топовому європейському футболі команду з трагічнішою у турнірному сенсі долею, ніж німецький «Байєр». Зараз поясню.

У Бундеслізі колектив із Леверкузена займає особливе місце. Це не вічний гранд на кшталт «Баварії» чи «Боруссії», але команда, яка у певні часові відрізки демонструвала чудовий футбол, який гідно оцінювали і вболівальники, і фахівці. Проте цей яскравий та результативний футбол особливих титулів «Леверкузену» не приніс (лише один Кубок країни). І до команди міцно приклеїлося прізвисько «Неверкузен» (з англійської невер – ніколи).

Напевно, багатьом пам'ятний «Байєр» кінця дев'яностих років – початку двохтисячних. Ту симпатичну та самобутню команду неможливо було не полюбити. Але, разом з тим, її турнірні провали у вирішальних фазах змагань стали воістину хрестоматійними.

Найсильнішим, найстильнішим «Байєр» був на рубежі тисячоліть. Тоді командою керував відомий фахівець Крістоф Даум – той самий, який на початку нового століття міг очолити «Шахтар», але відмовив, а потім ще більше запам'ятався кокаїновою історією.

Хоча справжнім поціновувачам німецького футболу герр Даум відомий як чудовий тренер-тактик, який свого часу привів до титулу чемпіона Німеччини скромний «Штуттгарт». І ось-ось мав очолити Бундестім.

Проміжною зупинкою на шляху Даума до крісла головного тренера збірної Німеччини став «Байєр». І Крістоф зробив усе можливе, щоб привести «червоно-чорних» до першого в історії титулу Бундесліги.

Але стати чемпіонами Німеччини «фармацевтам» так і не вдалося: вони зупинялися за крок від заповітної «Салатниці».

Потім грянув кокаїновий скандал, і Даум був змушений залишити Леверкузен. Не очолив він і Бундестім. Натомість «фармацевтів» очолив не дуже відомий на той час, але дуже екстравагантний на вигляд, Клаус Топпмеллер. Сталося це у пам'ятному для «Байєра» сезоні 2001/2002.

Під його керівництвом команда дуже впевнено стартувала у всіх трьох турнірах: чемпіонаті, Кубку Німеччини та Лізі чемпіонів.

І у всіх трьох турнірах до останнього претендувала на успіх. Але на всіх фронтах її чекало трагічне розчарування.

Спочатку леверкузенці програли чемпіонський забіг. Протягом турніру вони випереджали «Дортмунд». За три тури до кінця чемпіонату «фармацевти» мали семиочковий відрив від «джмелів». Здавалося, титул у їхній кишені. Але не тут-то було.

«Байєр» свої матчі програв, «Боруссія» свої матчі виграла. У матчі останнього туру, проти «Герти», який уже нічого не значив для команди Топпмеллера, і сам тренер, і його футболісти плакали прямо на полі.

«Може, всі ці страждання для того, щоб потім здобути важливіші перемоги», - заспокоював сам себе після гри Клаус.

Але далі було лише гірше.

«Байєр» спочатку програв «Шальке» фінал Кубка Німеччини. Після матчу «фармацевтів», які знесилилися і плакали, заспокоювали і втішали навіть суперники.

Здавалося, що всі ці страждання «Байєра» – для того, щоб здобути найголовніший приз – Кубок чемпіонів. Але й там – біль та розчарування. «Леверкузен» програв фінал «Реалу» з тим самим знаковим голом Зідана.

Після фінального свистка на Топпмеллера та його команду було страшно дивитися. Таке враження тоді склалося, що згинула справа всього їхнього життя.

За фактом так і сталося.

Після того сезону «Байєр» розтягли по шматочках. Спочатку пішли Баллак та Зе Роберто, потім Бербатов та Їлдирай, потім інші знакові гравці.

У наступному сезоні «Байєр» вже боровся за виживання. Топпмеллер у підсумку був звільнений. І на довгі роки «Байєр» випав із числа претендентів на титули.

Відродитися з попелу «Байєру» вдалося на початку «десятих»: тоді команда змогла ще раз стати віце-чемпіоном та кілька разів фінішувати на третій сходинці таблиці. Однак до рівня «краси» та популярності на зламі століть той «Леверкузен» явно не дотягував.

***

Однак багато змінилося (в сенсі, на користь «червоно-чорних») минулого сезону. За рівнем домагань, та й за кадровим потенціалом «Байєр» поступався не лише «Баварії» та «Дортмунду», а й «Лейпцигу».

Але ось щодо гри, щодо тактичних новацій та нестандартних ходів «Байєр» зразка 2022 року став однією із самобутніх, «ексклюзивних» німецьких команд. І ця трансформація майже повністю пов'язана з ім'ям нового головного тренера «Леверкузена» - Хабі Алонсо.

Знаменитий іспанський екс-футболіст, який грав у «Реалі», «Ліверпулі» та «Баварії», очолив «Байєр» у жовтні минулого року. Алонсо прийняв команду вже по ходу сезону (після восьми турів): вона йшла на 17 місці.

І під керівництвом іспанця з «Байєром» відбулося майже чудесне перетворення. На чемпіонство «фармацевти» вже не могли претендувати – дуже багато було втрачено на старті, але за єврокубки поборолися. У підсумку «Леверкузен» фінішував на шостій позиції.

Сезон 2023/2024 «Байєр» розпочав чудово: три перемоги з трьох. У четвертому турі команда Хабі Алонсо зійшлася на виїзді з «Баварією». І досягла заслуженої нічиєї 2:2.

Німецька преса насамперед нахвалює Хабі Алонсо за гру на «Альянц Арені», який ну щонайменше не програв творчу дуель Тухелю. А якби іспанський тренер мав під рукою склад хоча б порівняний за потенціалом із баварським, то напевно зміг би вичавити зі своєї команди більше.

Чим же унікальний цей молодий наставник, у чому його справжня сила?

Один із керівників «Байєра» Рольфес стверджує, що головна особливість Алонсо в тому, що він «може розвивати гравців індивідуально».

І це правда. Тренуючи молодіжні команди «Реала» та «Сосьєдада», Хабі не лише здобув перший серйозний тренерський досвід, а й навчився перекваліфіковувати молодих гравців, відшукуючи для них оптимальну ігрову позицію.

Цю особливість він яскраво виявив вже у першому своєму тренерському сезоні у «дорослому» футболі. У нього захисники ставали півзахисниками, і навпаки. Гравці середини поля грали у нападі, центрбеки ставали латералями. Загалом, Хабі Алонсо за неповний сезон зміг не лише стати своїм на «Бай-Арені», а й за рівнем таланту його вже почали порівнювати з Даумом та Топпмеллером.

Окрім уміння знайти підхід до гравця, відшукати його внутрішні резерви, перепрофілювати його, Алонсо зумів прищепити «Байєру» незламну віру у позиційну атаку. Або просто у швидкі атаки. За цими компонентами «Байєр» - зараз найкращий у Бундеслізі.

Ставить іспанець і на високий пресинг та володіння м'ячем. Але оскільки його команда за рівнем майстерності не дотягує до топового рівня, цей важливий компонент він навчився дозувати.

Ще він робить ставку на швидкі забиті м'ячі, а потім на гру на контратаках. І якщо з першою частиною виходить непогано, то грати на утримання виходить далеко не завжди.

Улюблена ігрова схема Алонсо – 3-4-3 – найбільш підходяща для головних креативників «Байєра» – Вірца, Діабі та Фрімпонга.

Хоча за необхідності (а така виникла у нещодавній грі проти «Баварії»), «Байєр» відмінно адаптується під 4-4-2.

До речі, ще одна фішка від Алонсо – його вміння вносити корективи вже під час гри. І в цьому випадку він майже не має рівних у Бундеслізі. За бажанням по ходу матчу «Байєр» може змінювати по три-чотири ігрові формації.

А ще Алонсо заохочує, точніше – вимагає – від своїх підопічних бити здалеку. І у них це виходить. Феноменальному голу Ґрімальдо у ворота «Баварії» аплодували навіть суперники.

***

Так, у команди Алонсо є й слабкі місця. Зокрема, «Байєр» вразливий на «стандартах». У колективі немає забивного форварда – Шик все ніяк не може відновитися після травми. Немає в Алонсо і такого «хвилеріза», яким свого часу був сам Хабі. Помітний нахил між флангами: правий – практично ідеально працює і на захист, і на атаку, лівий – скоріше для «ходьби».

Але іспанець не сумує: відштовхується від того матеріалу, який має. І перепрофілює його.

Літнє трансферне вікно «Байєр» провів дуже вдало. Так, «фармацевти» втратили одну з головних зірок – Діабі, але новачки прийшли дуже якісні. А головне – вони відразу змогли влитися в команду.

Насамперед, йдеться про Джаку, Грімальдо, Хофманна і Боніфасе (Віктор нарешті повинен вирішити проблему центрфорварда).

Хоча головним героєм «Байєра» на полі залишається Флоріан Віртц – свого роду, реінкарнація Баллака.

З приходом до команди Джаки Алонсо вдалося вирішити проблему середини поля. Завдяки Граніту (і Паласіосу) тепер там не тільки перериваються чужі атаки, а й починаються свої.

Загалом, «Байєр» і Хабі Алонсо, якого перед початком сезону «сватали» і в «Реал», і в «Баварію» – однозначно «найщиріше», найвидовищніше, що на даний момент є в Бундеслізі.

Напевно, за класом нинішній «Байєр» поступається «Баварії», але чим чорт не жартує: а раптом під керівництвом Хабі Алонсо «Байєр» нарешті перестане бути «Неверкузеном».