Момент істини. З чим Україна підходить до матчів проти Англії та Італії

9 та 12 вересня національна збірна України проведе чергові два матчі у рамках кваліфікації на Євро-2024. Втім, цього разу жоден із поєдинків не буде для підопічних Сергія Реброва «прохідним», навіть суто теоретично. В суперниках у «синьо-жовтих» два фаворити групи – Англія та Італія. І від того, скільки очок українці зможуть набрати у цих двох дуелях, багато в чому й залежатиме подальша доля нашої національної збірної у поточному відборі до чемпіонату Європи.

Можна сказати, що саме зараз для України настає своєрідний момент істини, адже якщо команда Реброва не набере жодного залікового балу у двох матчах, то їй, швидше за все, доведеться попрощатися із надіями зіграти на Євро-2024. Якщо ж «синьо-жовті» наберуть очки, то ситуація буде фактично протилежною, а «момент істини» буде відсунутий спершу на жовтневі зустрічі з Північною Македонією та Мальтою, а потім, ймовірно, і на заключний акорд – з Італією у листопаді.

З чим все ж таки українці підходять до двох де-факто ключових поєдинків відбору?

Склад майже оптимальний, але ось ігрова форма викликає побоювання

На даний момент у розпорядження Сергія Реброва прибуло 26 футболістів, які й спробують домогтися виконання поставлених завдань у матчах проти англійців та італійців. По суті, глобальних кадрових проблем наша команда наразі не має, хоча зовсім без неприємностей, як це часто і буває у професійному футболі, не обійшлося.

Зокрема, через пошкодження нашій команді не допоможе хавбек «Динамо» Микола Шапаренко, замість якого із резервного списку було викликано представника «Дніпра-1» Олександра Піхальонка, а ось іншого центрального півзахисника Руслана Маліновського тренерський штаб Реброва із самого початку вирішив не залучати до складу національної команди. 30-річний хавбек у середині серпня перебрався на правах оренди з «Марселя» до «Дженоа», за яку вже встиг провести 2 матчі в рамках Серії А, проте загалом ігрова форма та кондиції Маліновського нині викликають надто багато питань, через що рішення Реброва цього разу обійтися без ветерана загалом виглядає більш ніж логічним.

Викликає певне занепокоєння і стан Андрія Ярмоленка. В представника «Динамо» виникли проблеми з ногою, і поки немає жодних гарантій, що він буде готовий повноцінно провести матч з Англією, хоча надії на це є, і вони аж ніяк не безпідставні.

Далеко не у найкращій формі нині знаходяться наші повпреди в АПЛ – Олександр Зінченко («Арсенал»), Віталій Миколенко («Евертон») та Михайло Мудрик («Челсі»). До кожного з них у клубних командах є питання – до когось більш серйозні, до когось менш, але жоден із зазначеної трійці нині не демонструє, мабуть, і 75% власного потенціалу, а у випадку із Мудриком, котрого на Туманному Альбіоні наразі не критикує хіба що останній ледащо, мову можна вести й зовсім про вельми скромну цифру.

Лише до Іллі Забарного із нашого «англійського десанту» питань щодо якості виступів та ігрової форми нині практично немає. 21-річний центрбек у чотирьох матчах АПЛ за «Борнмут» показав у всій красі свою непоступливість у єдиноборствах, виграючи в середньому 62% із них. Крім того, на рахунку Іллі майже по 7 перехоплень м'яча та по 14,6 відборів/підбирань у перерахунку на 90 хвилин.

Також проблеми можуть виникнути і у центрі нападу, де Роман Яремчук ледь-ледь перейшов до «Валенсії» і лише починає спроби перезавантажити кар'єру після невдачі у «Брюгге», а Артем Довбик поки що й близько не демонструє у «Жироні» тієї впевненості, яка була притаманна йому у «Дніпрі-1». Та й голкіпер Анатолій Трубін після трансферу із «Шахтаря» до «Бенфіки» ігрової практики нині не має абсолютно, а від того за позицію № 1 теж стає тривожно, хоча тут ситуацію здатний виправити Георгій Бущан.

До речі, про представників УПЛ. Таких, як не крути, у складі нашої команди більшість (14 із 26), і складно сказати, хто може «вистрілити», адже навіть з точки зору психології проблеми зараз є як у «Шахтаря», так і в «Динамо», не кажучи вже про «Дніпро-1», лідер якого Піхальонок, якби не проблеми у Шапаренка, й зовсім виявився б поза складом.

Тому чисто номінально у Реброва під рукою будуть практично усі найкращі та найсильніші. Але чи вдасться у тренера «зліпити» із такого різношерстого «матеріалу» щось робоче та успішне, причому фактично «на колінці», – покажуть безпосередньо матчі.

Україні доведеться брати своє дисципліною та тактикою. Може стати у нагоді навіть «бий-біжи»

«Потрібно мати правильний план та виконувати його. За Реброва побільшало тактичних моментів. З останніми тренерами збірної було менше тактики. Зараз більше уваги стало приділятися тактиці та дисципліні», – саме ці слова Віталія Миколенка чітко та максимально повно розкривають головний напрямок, над яким перед матчами проти Англії та Італії найбільше вирішив попрацювати тренерський штаб.

У перших двох офіційних поєдинках на чолі національної команди проти Північної Македонії (3:2) та Мальти (1:0) Сергій Ребров вважав за краще задіяти розстановку 4-2-3-1, за якої «синьо-жовті» робили ставку на володіння м'ячем, хоча це не завжди приносило користь з точки зору організації позиційних атак. Скажімо, у матчі проти балканців саме суперник, а не Україна, провів більше позиційних атак (31 проти 20), і зумів вичавити з них більше ударів по воротах (5 проти 3).

Враховуючи той фактор, що Ребров украй нетривалий час працює із національною командою, а також невдалий досвід Руслана Ротаня проти англійців у першому турі відбіркового циклу (0:2), можна припустити, що тренерський штаб «синьо-жовтих» віддасть перевагу тому, щоб у найближчих двох матчах максимально спростити гру своєї команди. Простіше кажучи, нам навіть може стати у нагоді тактика «бий-біжи», яка фрагментарно приносила свої плоди у спарингу проти Німеччини (3:3), коли українці показали найвищий відсоток використання довгих передач із вересня 2021 року – 12,69%.

«Вертикалізація» футболу здатна виявитися корисною для збірної України ще й тому, що у команді відбувається чимало трансформацій, і поки що аж ніяк не усі гравці здатні добре вловлювати тренерські завдання та взаємодіяти із партнерами на полі при мінімумі браку. Намагатися в існуючих умовах «винаходити велосипед» та діяти, як це було за Шевченка, навіть десь із позиції сили – швидше за все, буде дорогою в один кінець, яка не обіцяє «синьо-жовтим» нічого доброго. Тому спрощення тактики за найжорстокішого дотримання кожним футболістом ігрової дисципліни – це саме ті ази, на яких Реброву, мабуть, варто спробувати вибудовувати решту тактичної надбудови на майбутні матчі із фаворитами.

Важливо подолати «синдром другого матчу»

Ще один аспект передматчової підготовки, на який Реброву та його помічникам доведеться звернути особливу увагу – психологія. Тут важливо пам'ятати, що останніми роками «синьо-жовтим», причому за різних тренерів (як за Шевченка, так і за Петракова) відверто не вдавалися другі матчі у рамках відбору. Наприклад, в березні 2019-го після надзвичайно важкої нічиєї 0:0, здобутої на виїзді проти Португалії, збірна України через три дні ледь не перекреслила своє досягнення на Піренеях, коли ледве впоралася із командою Люксембургу (2:1), та й то завдяки автоголу Жерсона Родрігеша у компенсований до матчу час. За часів Петракова «синьо-жовті» у плей-оф кваліфікації на ЧС-2022 спочатку блискуче здолали Шотландію (3:1), але за кілька днів безвільно «злили» гру Уельсу (0:1), й пролетіли повз мундіаль…

Так, зворотні приклади також були (перемога над Іспанією у жовтні 2020-го в Лізі націй, здобута через три дні після поразки від Німеччини), але загалом певний «синдром другого матчу» в української національної команди простежується, причому досить давно. Є відчуття, що ментально та психологічно футболістів просто не вистачає на два важливі поєдинки поспіль.

І в даному конкретному випадку для нас дуже важливим є саме другий матч – проти Італії. Адже програш англійцям не стане катастрофою з тієї причини, що «три леви», вочевидь, виграють групу (в них уже 12 очок у 4 матчах, і перемоги над Україною та Італією, причому над апеннінцями – гостьова), а тому головними претендентами на другу путівку на Євро-2024 від нашої групи будуть саме «синьо-жовті» та італійці. Зі «Скуадрою Адзуррою» українці поки не провели жодного поєдинку, і саме тому очний матч цих суперників буде вкрай важливий з точки зору подальших перспектив обох команд, оскільки ані ті, ані інші очок, окрім як з англійцями, більше у кваліфікації поки не втрачали.

Чекаємо на героїзм?

Говорячи об'єктивно, збірна України не буде фаворитом ані проти Англії, ані проти Італії. Навіть шанси зачепитися за нічию для «синьо-жовтих» букмекери оцінюють більш ніж стримано. І цю ситуацію не змінює навіть та обставина, що італійці фактично підійдуть до дуелі з українцями із повністю оновленим тренерським штабом – замість Роберто Манчіні, котрий пішов у відставку, «Скуадру Адзурру» в середині серпня прийняв Лучано Спаллетті.

Читайте також:

Зрікаються люблячи. Про раптовий відхід Манчіні зі збірної Італії

Тому єдиний шанс осоромити скептиків та порадувати українців для підопічних Реброва полягає у тому, щоб, як ємно підмітив перед вересневими іграми фулбек «Динамо» Олександр Караваєв, показати на полі героїзм та єдність. Власне це те, що з лютого минулого року щодня демонструє весь український народ у боротьбі з російськими окупантами. І наші футболісти, які отримали можливість у найскладніший для держави час практично без обмежень продовжувати займатися улюбленою справою, саме зараз отримають чудову нагоду не лише продемонструвати власну спроможність у професії, а й додатково «підживити» наших захисників із ЗСУ позитивними емоціями. І це саме той випадок, коли жодної іншої мотивації для спортсменів навіть шукати не потрібно: просто виходьте на поле та грайте заради усієї України!