Чому Ліверпуль помилився, відмовившись продати Салаха за 150 мільйонів

Останні кілька днів, після того, як трансферне вікно у англійській Прем'єр-лізі закрилося, з Туманного Альбіону надходять лише кадрові новини щодо можливих продажів. Однією з топових угод найближчими днями все ще може стати відхід єгиптянина Мохамеда Салаха з Ліверпуля, види на якого має саудівський Аль-Іттіхад.

Клуб із Близького Сходу вже зробив конкретну пропозицію мерсисайдцям про купівлю Салаха за 150 мільйонів фунтів, заручившись попередньо згодою самого футболіста на таку угоду, але в Ліверпулі раптово згорнули переговори й дали зрозуміти, що продавати єгипетського легіонера наразі не збираються. Втім, в Аль-Іттіхаді не втрачають оптимізму та запалу, і як очікується, найближчим часом зроблять «червоним» покращену пропозицію щодо Салаха – на 200 мільйонів фунтів. Якщо така справді надійде, то менеджмент Ліверпуля припуститься однієї з найсерйозніших помилок, знову відмовившись від угоди.

Зрозуміти первісну відмову Ліверпуля продати Салаха за 150 мільйонів фунтів у Аль-Іттіхад можна, проте це ні в якому разі не говорить про те, що таке рішення «червоних» є правильним та логічним, виходячи із реалій сучасного футболу. Мерсисайдці вирішили, що відхід Салаха вже після закриття трансферного вікна в англійській Прем'єр-лізі здатний завдати серйозного удару по силі команди, адже підписати та заявити адекватну заміну для єгиптянина як мінімум до зимового періоду дозаявок Ліверпуль вже не зможе.

З іншого боку, важливо розуміти, що сучасний футбол – це історія, у якій мова набагато більше та частіше заходить про бізнес, аніж про романтику. Будь-який футболіст – це насамперед актив, який повинен мати свою ціну, і коли хтось пропонує за нього навіть більше, то необхідно використати таку можливість, заробити гроші та надалі реінвестувати отримані кошти у розвиток клубу.

Салах – дуже дорогий актив для Ліверпуля. Єгиптянин є найбільш високооплачуваним футболістом в історії «червоних». Влітку 2022 року мерсисайдці уклали з форвардом новий контракт, за умовами якого Мохамед отримує по 400 тисяч фунтів щотижня, без урахування всіляких додаткових виплат, які залежать від ігрових досягнень футболіста.

При цьому, Салаху вже 31 рік, він виграв усе, що тільки можливо у футболці Ліверпуля (чемпіонат Англії, Лігу чемпіонів, клубний чемпіонат світу ФІФА, Суперкубок УЄФА, Кубок Англії, Кубок англійської ліги та Суперкубок Англії), якому віддав найкращі роки кар'єри. Попереду, як не крути, у єгиптянина початок заходу кар'єри, і ключове питання на даний момент лише одне – як довго Мохамеду вдасться зберігати рівень гри, що відповідає топ-турнірам Європи.

І в цій ситуації Ліверпуль, отримавши пропозицію, яка практично втричі перевищує номінальну ціну на гравця (портал Transfermarkt оцінює Салаха у 56 мільйонів фунтів), відповів на неї відмовою… Є підозра, що якби на місці «червоних» опинився Манчестер Сіті, то жодних сумнівів у босів «містян» в доцільності та своєчасності продажу єгиптянина в умовах, що склалися, не виникло б абсолютно.

Манчестер Сіті останнім часом взагалі задає нові тренди для топових клубів англійської Прем'єр-ліги. «Містяни» за останні три сезони заробили на продажу своїх футболістів близько 320 мільйонів фунтів, і коли цьому клубу пропонують за когось із гравців дійсно непомірні гроші, вони йдуть на продаж такого виконавця, аби продовжувати вдосконалюватись надалі вже без нього.

Свіжий приклад – продаж манчестерським клубом Коула Палмера в Челсі за 42,5 мільйони фунтів. Незважаючи на те, що 21-річний вінгер без сумнівів є футболістом виняткового таланту і, можливо, серйозних перспектив, «містяни» зважилися відпустити півзахисника, оскільки той майже не грав за першу команду, а Челсі запропонував за нього удвічі більше, ніж Палмер коштував, виходячи із ринкової оцінки.

Ліверпуль свого часу вже показав, як треба вчасно розлучатися з лідерами команди. Найяскравіший випадок у сучасній історії «червоних» стався у січні 2018 року, коли мерсисайдці погодилися продати до Барселони бразильського лідера команди тих років Філіппе Коутіньо за 115 мільйонів фунтів. І нехай одразу в пресі знаходилося чимало сміливців, які дозволяли собі критикувати босів «червоних» за цю угоду, згодом час розставив усе по своїх місцях, і Ліверпуль опинився в абсолютно виграшній ситуації, ставши без Коутіньо ще сильнішим. А Філіппе, так і не зумівши стати лідером Барселони, влітку 2022 року за 17 мільйонів фунтів був проданий в Астон Віллу…

Наразі для Ліверпуля настає майже аналогічна можливість стати кращим та сильнішим уже без Салаха. Швидше за все, відхід єгиптянина дозволив би зробити стрибок у розвитку для когось із тіньових лідерів команди Юргена Клоппа – Дарвіна Нуньєса, Діогу Жоти, Луїса Діаса, Коді Гакпо. Усе тому, що на кожного з них після продажу Мохамеда лягла б додаткова частка відповідальності за результати команди і, що важливіше, ще й за здатність вести колектив за собою до досягнення поставленої мети.

Не варто забувати, що у спорті найчастіше доводиться зробити крок назад, аби потім відповісти на цю дію двома кроками уперед. Навіть із урахуванням потенційних ризиків та відходу Салаха, результати Ліверпуля навряд чи виявилися б настільки незадовільними, щоб у крайньому випадку в зимове трансферне вікно ситуацію не можна було б виправити виходом на трансферний ринок і покупкою за ті ж 150-200 мільйонів фунтів (а це взагалі- то космічні гроші, на межі світового рекорду, який все ще належить Неймару) одного або двох топових футболістів, але молодших і здатних принести користь проекту у середньостроковій перспективі.

Поки Аль-Іттіхад не демонструє зневіри від отриманої першої відмови по Салаху, і, за чутками, готовий покращити пропозицію. Та й сам Мохамед, як повідомляють джерела з Близького Сходу, із захопленням сприймає можливість спробувати сили в азіатському футболі, де для багатьох мусульман він буде неймовірною суперзіркою та кумиром.

Не виключено, що керівники Аль-Іттіхада спеціально дочекалися закриття трансферного вікна в Англії, щоб тепер показати футбольній Європі свою фінансову могутність – мовляв, ми здатні купити будь-якого футболіста і будь-якої миті, для чого не існує жодних часових рамок та дедлайнів, і все залежить виключно від волі Суверенного фонду Саудівської Аравії на чолі зі спадкоємним принцом Мухаммедом ібн Салман аль-Саудом.

На поточному етапі для саудитів гроші не мають великого значення. Їм значно важливіше реалізовувати свої амбіції. Щось схоже вже переживала китайська Суперліга, і клуби, які погоджувалися на продаж своїх лідерів у Піднебесну в обмін на феноменальні відступні (наприклад, Челсі, який продав Оскара в Шанхай СІПГ, згодом перейменований у Шанхай Порт) лише виграли, що важливо розуміти й керівництву Ліверпуля.

Якщо уявити, що цілі та завдання, які ставить кронпринц Мухаммед, будуть виконуватися значно краще, ніж раніше в китайському футбольному топ-проекті імені Сі Цзіньпіна, то вже через рік саудівські клуби, можливо, перестануть пропонувати нечувані гроші за ветеранів, і сфокусують увагу на більш цікавих та перспективних футболістах. І тоді Ліверпуль залишиться зі своїм знеціненим активом, якому буде вже майже 32, і який у 2025-му після завершення терміну контракту з мерсисайдцями, швидше за все, піде шляхом Мессі та Роналду й відправиться на той таки Близький Схід або у США, але вже на правах вільного агента.

Але як мінімум до 7 вересня, коли трансферне вікно в Саудівській Аравії все ще відкрите, боси Ліверпуля мають час ще раз додатково все обдумати, й вирішити, що для них краще: зірковий ветеран і символ останніх успіхів команди, або 150-200 мільйонів фунтів, за які, при розумному підході, можна буде купити двох-трьох молодих гравців, згодом здатних не тільки вийти на рівень Салаха, але навіть перевершити його. Адже, як відомо, незамінних людей немає, є лише помилкові рішення у кадровій політиці.

Текст: meta.ua/sport