Трикутник Русол-Красніков-Кучер став фундаментом проблем Дніпра-1

Українські вболівальники ще не забули, із яким азартом та старанністю «Дніпро-1» минулого сезону намагався зачепитися за історичне для себе та всього вітчизняного футболу чемпіонство у Прем'єр-лізі. Однак на фініші «спортклубівцям» все ж таки чогось не вистачило. Хтось скаже, що це стало об'єктивним відображенням реальних можливостей того «Дніпра-1», інші ж заперечать – мовляв, це конкуренти з «Шахтаря» добре «попрацювали», аби потопити молодий та амбітний проект, що сенсаційно йшов до «золота».

Але наразі це вже не так важливо. «Дніпро-1» за підсумками УПЛ-2022/23 завоював історичну для себе путівку до Ліги чемпіонів, а це шанс, який у нашому футболі будь-якій «третій силі» випадає буквально раз на десятиліття. Тому за нього треба було хапатися, як це заведено говорити у таких випадках, руками й ногами! Складно сказати, чи усвідомлювали це в самому «Дніпрі-1», або ж сприйняли здобуте, як само собою зрозуміле, але старт нового сезону показує, що всі попередні досягнення можуть виявитися розтоптаними буквально декількома невдалими єврокубковими поєдинками.

Наразі «Дніпро-1» вже вилетів із Ліги чемпіонів, поступившись за сумою двох матчів у другому кваліфікаційному раунді грецькому «Панатінаїкосу» (1:3, 2:2). Після цього «спортклубівцям» випала можливість спробувати сили та зачепитися за Лігу Європи, але там у першому матчі третього кваліфікаційного раунду віце-чемпіон України на виїзді без шансів «згорів» празькій «Славії» (0:3) – команді дуже симпатичній, організованій та бойовитій, але такій, котра зірок з неба на європейській арені все-таки не хапає.

Після ганебної поразки у Чехії (вибачте автору подібну сентенцію, але за переваги у володінні м'ячем 57% проти 43%, завдати по воротах суперника втричі менше ударів (4 проти 13) – це взагалі як і для чого?) головний тренер «Дніпра-1» Олександр Кучер сказав досить цікаву фразу, що стосується того, наскільки великий до нього кредит довіри з боку босів дніпрян: «Думаю, що про це потрібно запитати у керівництва клубу».

І ось цей абстрактний термін – «керівництво» – у «Дніпрі-1», на відміну, скажімо, від «Шахтаря» та «Динамо», де ключові рішення повністю залежать від волі власників Ріната Ахметова та Ігоря Суркіса, відповідно, набуває ще більш містичного статусу. Якщо поглянути на відповідний розділ на офіційному сайті «Дніпра-1», то до категорії керівництва у цьому клубі в порядку старшинства (що випливає хоча б із черговості перерахування на інтернет-ресурсі «спортклубівців») належать: почесний президент Юрій Береза, президент Максим Береза, виконавчий директор Андрій Русол, генеральний директор Антон Фурсов, спортивний директор Євген Красніков.

Не слід забувати ще й неофіційного інвестора «Дніпра-1», яким, за чутками, є екс-власник ортодоксального «Дніпра» Ігор Коломойський. Тож від кого, вибачте, все-таки залежить доля Олександра Кучера, і хто взагалі несе відповідальність за стратегічний розвиток клубу, а це вже значно масштабніша робота, аніж та, за яку платять та на яку наймали головного тренера?

У минулому сезоні, очевидно, колосальний вплив на функціонування та переформатування «Дніпра-1» мав спортивний директор Євген Красніков, котрий перебрався до Дніпра після згасання процесів «повернення на вершину» харківського «Металіста», які широко анонсувалися власником цього клубу Олександром Ярославським, але були згорнуті після смертельної ДТП за участю кортежу цього бізнесмена, від'їзду того за кордон та початку повномасштабної фази російсько-української війни

За неофіційною інформацією, саме з «благословення» Краснікова «Дніпро-1» підписав низку іноземних футболістів, покликаних не лише підсилити команду, реально допомагаючи їй у боротьбі за чемпіонство, а й наростити власну капіталізацію, а згодом ще й принести «спортклубівцям» прибуток від перепродажу в інші клуби.

Проте вже на початку нового сезону стало зрозуміло, що влада Краснікова у «Дніпрі-1» суттєво ослабла. Клуб взяв явний акцент на українізацію складу, почав підписувати достатньо відомих та якісних за мірками УПЛ футболістів, тоді як легіонери таким самим «струмочком», як свого часу на вхід, полилися вже у зворотному напрямку – на вихід. На даний момент «Дніпро-1» вже залишили Рональд Матарріта, Пеглоу, Хайнер, Фарес Балулі, Габріель Гомес, Нельсон Монте, а майбутнє Еміліано Пуріти, Феліпе Піреса, Білла, Макса Валефа та навіть Домінго Бланко, котрий за даними Sport.ua виявив бажання попрощатися із клубом ще до закриття літнього трансферного вікна, знаходиться під великим питанням.

Читайте також:

Дніпро-1: активна та агресивна українізація

Недивно, що в пресі 10 серпня з'явилася інформація інсайдерів про те, що Євгена Краснікова фактично відсторонено від кадрової роботи у клубі, а за трансферний вектор нині де-факто відповідають виконавчий директор Андрій Русол та екс-форвард збірної України Євген Селезньов, котрий нещодавно завершив кар'єру гравця, і зараз перебуває на постійному контакті з топ-менеджментом «Дніпра-1», готуючись, за чутками, обійняти посаду спортивного директора – ту, яка нині все ще де-юре закріплена за Красніковим (незважаючи на заяву менеджера про відставку, яка була зроблена напередодні, офіційного підтвердження від дніпровського клубу з цього приводу поки не було).

І ось тут проглядається ключова, якщо не сказати фундаментальна, проблема нинішнього «Дніпра-1» – нездатність вищого менеджменту ефективно та спільно працювати на благо всього проекту. Красніков ще у «Металісті» в Ярославського звик мати повний карт-бланш при роботі з кадрами, через що його нетривалий етап у «Динамо», а тепер і в «Дніпрі-1» виявився значно менш успішним, аніж планомірна, але все ж таки самостійна робота в Харкові. У стані «спортклубівців» над Красніковим виявилося ще як мінімум кілька фактичних начальників, перестрибувати через голови яких для прямого контакту з інвестором Євгену, вочевидь, виявилося не лише незручно, а й дуже непросто.

Зрештою, формальний трикутник «Русол-Красніков-Кучер» став не активом, а пасивом «Дніпра-1». Складно навіть зрозуміти, яким чином у клубі хочуть досягати успіху надалі, усунувши від роботи Краснікова, але залишивши у ролі головного тренера його фактичного протеже Олександра Кучера. 40-річний наставник роботу на тренерській ниві розпочинав саме у «Металі» (згодом – «Металісті») в Краснікова, і цьому функціонеру Олександр навіть суто по-людськи завдячує дуже багатьом. Тому розраховувати, що Кучер із завзяттям сприйме відхід від справ свого багаторічного та безпосереднього керівника, й почне демонструвати з командою феноменальні результати – це явне лукавство.

Швидше за все, сили, які перехопили у Краснікова фактичну владу в «Дніпрі-1», аж ніяк не проти відставки Кучера. З'явилися навіть чутки, що така може відбутися, якщо «спортклубівці» виявляться не здатними пробитися до групової стадії єврокубків (не важливо навіть, Ліги Європи чи Ліги конференцій). Крім того, у дніпровському клубі є явні лобісти (нескладно зрозуміти, про кого йдеться, хоча інсайдери і не розкривають прізвищ) призначення на посаду головного тренера Руслана Ротаня, котрий нині намагається вибудувати успішний проект в «Олександрії». Але й тут у «Дніпра-1» все не так і гладко, оскільки, за тими самими чутками, ключовий інвестор клубу вже наклав вето на кандидатуру екс-тренера молодіжної команди країни.

Очевидно, що зрушити з місця віз (не кажучи вже про те, щоб почати рух у правильному напрямку), яким намагаються одночасно керувати лебідь, рак та щука, практично нереально, але байкову мораль поки чомусь не поспішають освоювати у «Дніпрі-1». І доти, доки в топ-менеджменті (або керівництві – потрібне підкреслити) цього клубу не припиняться «підкилимні ігри», які приносять лише хаос та зневіру, ми продовжуватимемо спостерігати єврокубкові провали, як у недавньому поєдинку проти «Славії». Система стримувань і противаг, яку, ймовірно, хотів вибудувати у «Дніпрі-1» його ключовий інвестор, раптом обернулася внутрішньовидовою конкуренцією, а вона, як відомо, навіть у природі є найгострішою та найжорсткішою, але найчастіше – й зовсім згубною…