З Женеви в Берн, або Артхаусний старт чемпіонату світу-2023 зі скелелазіння

Женева – Вінтертур – Берн. Таким є швейцарський маршрут чемпіонатів світу зі скелелазіння. Проте повернення турніру в цю альпійську країну довелося чекати аж 22 роки.

…Женева-1995. Франкомовне швейцарське місто приймає третій в історії чемпіонат світу, а до його програми входять лише дві дисципліни – трудність і швидкість.

До цього двічі поспіль золото в трудності вигравали швейцарка С’юзі Гуд та легендарний француз Франсуа Легран. Саме Легран здобув чемпіонство й цього разу. Як з’ясується згодом, останнє в кар’єрі.

Та для українців куди більш пам’ятною стала швидкість. Двома роками раніше Серік Казбеков і Євген Кривошейцев здобували для нашої країни медалі, проте перше золото принесла саме Женева.

…Вінтертур-2001. Програма чемпіонатів світу поповнюється ще однією дисципліною – боулдерингом. Першими переможцями в ній стають італієць Мауро Калібані й француженка Мір’ям Мотто, а українка Наталія Перлова виграє бронзу.

Та найбільше успіху нам знову приносить швидкість. Нашим скелелазам немає рівних ані серед жінок, ані серед чоловіків. Гімн у Вінтертурі лунає на честь Ольги Рєпко й Максима Стенкового, а Володимир Захаров доповнює скарбничку сріблом.

…Берн-2023. 1 серпня – національне свято Швейцарії, і цього року з ним співпадає відкриття чемпіонату світу. Яскраве дійство в центрі міста, якому передує не менш яскравий початок змагань.

Дощ не стає на заваді сотням уболівальників, які вщент заповнюють арену, аби підтримати скелелазів у кваліфікації з боулдерингу. Дехто з організаторів полегшено видихає, мовляв, хвилювалися щодо того, чи будуть глядачі, адже це лише перший день, погода не радує та й на свято багато хто має зовсім не спортивні плани. Проте після влаштованого ними промо навряд чи така подія могла залишитися поза увагою.

За кілька місяців до чемпіонату світу маршрутом, який пролягає повз арену змагань, почав курсувати брендований трамвай з зображеними на ньому зачепами й гештегом, який незабаром заполонив усе місто й вийшов за його межі - #BernToClimb. Реклама була ледь не скрізь – на моніторах у громадському транспорті, афішах, у ЗМІ... На одній з найвідвідуваніших подій у Берні – виставці-ярмарку ВЕА, яку цього року відвідали близько 330 тисяч людей, – організатори облаштували стінки, де будь-хто з бажаючих міг спробувати свої сили у скелелазінні. Але й на цьому вони не зупинилися.

В червні й липні промотур чемпіонату світу проліг крізь торговельно-розважальні центри й відкриті басейни Швейцарії. Останні – одні з найпопулярніших місць відпочинку серед мешканців і гостей країни. В деякі з днів біля них ніде яблуку впасти, тож успіх такій кампанії був гарантований.

«Берн – це неймовірне місце для проведення чемпіонату світу. Я живу тут вісім років, знаю атмосферу й людей. Й це також відчують атлети під час змагань. А ще вірю, що цей чемпіонат надихне дітей займатися скелелазінням», - говорила під час пресконференції дворазова чемпіонка світу швейцарка Петра Клінглер. А після вдалої кваліфікації з боулдерингу не могла стримати сліз радості, адже навіть для неї участь у півфіналі була під великим питанням.

Привід для радості був і в Євгенії Казбекової, яка після трьох днів змагань стала першою українкою, яка пробилася до півфіналу, показавши в кваліфікації 15-й результат. Близькою до цього була також 17-річна Анастасія Кобець, але їй не вистачило для продовження боротьби п’яти сходинок – вона 25-та.

- Складність боулдерів можна подивитися по кількості учасників, які їх проходять, - говорить про складність трас головний тренер збірної України зі скелелазіння Михайло Шалагін. - Якщо взяти кваліфікацію з трудності, то в чоловіків не було жодного топу. Падали з фінішу, але саме топу не було. У дівчат - лише два. Якщо дивитися боулдер, то лише одна спортсменка, словенка Янья Гарнбрет, зробила всі п’ять. Всі інші – три, чотири. А в багатьох потрапляння до півфіналу було взагалі лише з двома блоками.

Петра Клінглер після змагань якраз говорила про те, що зовсім не була впевнена в тому, що пройшла до півфіналу, й тому їй так складно було стримати емоції.

І це зрозуміло, адже всі, хто виступають на Кубках світу, знають, що два боулдери – це дуже мало для потрапляння до наступного раунду. Зазвичай це мінімум три. Й така ситуація в Берні говорить саме про високу складність трас.

Настя Кобець зробила два блоки. Коли постійно змагаєшся, то знаєш, що це тридцята-сорокова позиції. А тут вона майже потрапила до півфіналу. Не вистачило однієї зони! Якби вона була, Настя виступала б у суботу. А для неї півфінал чемпіонату світу – це щось, адже вона ще зовсім дитина.

Такі змагання дуже залежать від постановників трас. Обкладинка – це все круто й красиво. Але постановники… Що вони зроблять, те й буде.

Тобто, вони як режисери фільму й у Берні ми дивимося артхаус?

Так. На швидкості в цьому плані все зрозуміло, там майже нічого не можна змінити. А от у боулдерингу й трудності все залежить від фантазії постановника. Й деякі можуть накрутити чогось такого божевільного, що в голові не вкладається. Головний суддя, звісно, перевіряє траси, до них є вимоги, але визначення категорій дещо суб’єктивне. І якщо постановник десь помиляється, для спортсменів це дуже погано.

Щодо виступу українців у кваліфікації з боулдерингу й трудності: від кого чекали більшого, а хто, навпаки, приємно здивував, як Анастасія Кобець?

Настя - наймолодша з команди. Не можу сказати, що вона надто здивувала. Ми розуміли, що вона може показати високий результат, але щоб так! У неї були проблеми зі спиною, проте вона змогла зібратися. Й вертикаль, на яку вона залізла з першої спроби, Настя не любить. Їй до смаку щось більш силове. А тут їй вдалося, й це при тому, що вона виступала останньою з усіх учасниць, зачепи були дуже брудні, в магнезії, але їй це не завадило.

Від Євгенії Казбекової і Ніки Потапової чекали більше з трудності. Жені зовсім трішки не вистачило. Можливо, під час підготовки було мало лазіння з мотузкою. Але в неї цього року дуже круто йде боулдер, вона на деяких етапах Кубку світу була першою або в топ-три на кваліфікації. Певно, вона саме на ньому сконцентрувалася більше. Проте олімпійська дисципліна – це боулдерінг і трудність разом.

Даша Нестеренко була досить близькою, але падала з топу. Вона зараз тренується в Німеччині, набрала досить непогані оберти, тож на неї ми теж розраховуємо.

Ніка Потапова, певно, найдовше з наших учасниць читала траси. Це типово для неї?

Дисципліна Ніки – це трудність, й ми розраховували на неї більше саме в ній. Але, можливо, вона ще не підійшла до піку форми.

В боулдерингу складніше бачити лінію, яка тебе веде до фінішу. Ти можеш бути суперсильною, але не прочитати трасу. Й ті, хто лазить багато трудності, часто не читають так швидко боулдер, як ті, хто на ньому спеціалізується. Плюс, коли те не робиш це постійно, немає силової витривалості. Ти можеш зробити дві-три спроби – й у тебе вимикає м’язи. Ніка могла стояти трішки довше, щоб відпочити. Або щоб знайти облаз і подолати трасу.

Як щодо чоловіків?

Їм важко. І Михайло Ткачук, і Роман Васько живуть в Україні й постійно звідти приїжджають на змагання й потім повертаються додому. У них немає зараз великого вибору маршрутів для тренувань, вони самі їх будують. А це дуже відрізняється від того, що ми маємо тут. Навіть по зачепах, стилю. Та й емоційно це складно. Тож за цих обставин показані ними результати – це непогано. Вимагати щось краще можна було б, якби вони мали більше часу, адже крім того, що вони в Україні, до цього року вони не мали навіть такого досвіду.

Півфінал і фінал з боулдерингу серед жінок відбудуться 5 серпня.

Розклад чемпіонату світу

Результати наживо

ОЛЬГА НІКОЛАЄНКО

Читайте також:

Боротьба за путівки на ОІ. Збірна України бере участь у ЧС зі скелелазіння