Mирон МАРКЕВИЧ: «В Динамо великі шанси перервати гегемонію Шахтаря»

Завершилася перша частина чемпіонату УПЛ, зіграли найважливіші поєдинки в поточному сезоні наші команди в єврокубках, а національна збірна України – в Лізі націй.

Заслужений тренер України Mирон Mаркевич в бесіді з кореспондентом Sport.ua поділився своїми враженнями про суперництво в українському футболі, про виступи наших представників на міжнародній арені:

– Розпочну з української Прем'єр ліги. Якщо відверто, то я не очікував такої розв'язки на фініші осіннього етапу. Думав, що в чільній трійці буде більш гостра конкуренція.

– І хто винен, що ваші очікування не збулися?

– Передусім, київські «динамівці», які хоча й не демонстрували чемпіонської гри, але переважали переслідувачів в стабільності. По-друге, підвів «Шахтар», я був переконаний, що «гірники» з їхнім підбором виконавців будуть готові знову боротися за чемпіонський титул. Проте після невдач в Лізі чемпіонів донеччани провалили й фініш осінньої частини в УПЛ. Хоча, повірте, з їхнім складом повинні були бути поруч динамівців, а не відставати на десять очок.

– А хто в складі чемпіонів вас найбільше розчарував?

– Судаков та Бондаренко. Георгію бракувало стабільності, міг вразити якісними діями, а в наступному матчі бути непомітним. Так лідер не повинен себе поводити на полі. А Артему банально бракує фізичних кондицій. Прикро, бо за креативом він один з найкращих в УПЛ.

– На ваш погляд, після таких невдач керманич «гірників» Mарино Пушич повинен піти у відставку?

– Складно дати вичерпну відповідь. Я ж не знаю, хто був ініціатором його запрошення, умов його контракту. Це все дуже важливо.

– А може в «Шахтарі» наразі не все гаразд, бо деякі гравці вважають, що переросли вже цю команду?

– Так апріорі не повинно бути: якщо ти лідер команди, то повинен в скрутну хвилину взяти гру на себе. Звісно, є вина в такому провалі й Пушича, схоже, він втратив контроль над підопічними. Наразі кожен тягне ковдру на свій бік. Значить, є якісь проблеми в середині колективу.

– Ви вважаєте, що того відриву від найближчих переслідувачів динамівцям вистачить для завоювання такого бажаного чемпіонського титулу?

– Те, що «Олександрії» та «Шахтарю» важко буде надолужити згаяне – однозначно. Тим паче, що динамівці після вильоту в січні з Ліги Європи зосередяться виключно на виступі на внутрішній арені. Переконаний, що в «Динамо» чудово знають про свої вразливі місця й під час зимової перерви намагатимуться позбутися їх.

– Про що власне йдеться?

– В «динамівців» коротка лава запасних й вони потребують підсилення. І не тільки для конкуренції за місце в старті, потрібні виконавці, що робитимуть «погоду». Коли врахувати, що наступного сезону в Лізі чемпіонів Україну буде представляти лише одна команда, то «динамівцям» слід продуктивно попрацювати на трансферному ринку, аби не опинитися в ролі скупого, який платить двічі. Якщо підопічні Олександра Шовковського розтринькають таку відчутну перевагу в очках, то будуть винні в цьому самі.

– Від кого ще окрім «Шахтаря», ви чекали минулої осені більшого?

– Від «Полісся», ЛНЗ, «Ворскли», «Колоса». Якість їхньої гри явно не відповідає тим коштам, які були витрачені власниками цих клубів.

– А хто навпаки, неочікувано справив на вас приємне враження?

– Передусім, «Олександрія», яка заслужено посідає друге місце. Керманич Руслан Ротань створив боєздатний, добре збалансований колектив. Відчувається, що там все на повній довірі. Радий я й за футболістів «Карпат», яких сміливо можна назвати «порушниками спокою».

– Десь трішки не шкодуєте, що перед початком сезону довелося покинути «Карпати»?

– Знаєте, таке вже футбольне життя, у кожного свій шлях. Свого часу я вже подякував клубному керівництву, що дало мені можливість повернути «Карпати» до еліти українського футболу. Тішить, що основу нинішньої команди складають гравці, які грали під моєю орудою, або яких я запрошував. То, які можуть бути претензії і, як мені не вболівати за «Карпати»? Бажаю їм не зупинятися на досягнутому.

– Тоді, на вашу думку, назвіть трьох кращих гравців, що виступають в УПЛ?

– Владислав Ванат з «Динамо», «олександрієць» Безерра та Олексій Гуцуляк з «Полісся».

– А Іван Калюжний з «Олександрії» не може претендувати на звання «Відкриття сезону»?

– Думаю, що так. Я його добре знаю, адже Іван – вихованець академії «Mеталіста» в часи, коли я очолював цю команду. Працьовитий, завжди відзначався вимогливістю до себе. Йому десь бракує швидкості, але на позиції опорного півзахисника він нівелює цей недолік самовідданістю, вмінням відчувати, як розгортатиметься атака суперника.

– Після успішного дебюту Калюжного в національній збірній України до нього проявляє інтерес «Шахтар». Що б ви порадили гравцю?

– Я все ж за те, аби Іван не змінював «прописки». Як кажуть, від добра добра не шукають. В «Олександрії» його люблять вболівальники, він користується авторитетом в команді, йому довіряє головний тренер. Не треба забувати, що саме з «Олександрії» Калюжного запросили до збірної. А в «Шахтарі» ще не відомо чи він зуміє проявити себе. Зрештою, була інформація, що Івану запропонували новий контракт на значно кращих умовах. Нехай думає.

Завершуючи розмову про чемпіонат УПЛ, рівень якого через об'єктивні причини, дійсно, впав, хочу зазначити, що це велике досягнення: в країні йде війна, а футбол живий. Проводяться змагання не тільки в еліті, а й в Першій, Другій лізі, серед аматорів. Тому треба запастися терпінням, будуть ще звитяги й на нашій вулиці.

Ось чому аналізуючи виступи українських клубів в єврокубках слід обов'язково враховувати труднощі сьогодення. Адже чого тільки вартують одні логістичні проблеми, які негативно впливають на підготовку до матчів, відновлювальний процес. Залишається тільки подякувати тим легіонерам, які дали згоду виступати за українські команди.

– Дещо інша ситуація з виступом національної збірної України, основу якої складають гравці, що представляють закордонні клуби. За п'ятибальною системою, якої оцінки заслужили підопічні Сергія Реброва за гру в Лізі націй?

– На трійку з плюсом. Спочатку самі загнали себе в скрутне становище, а потім ледь викарабкалися. Все ж, вважаю, що це була тільки розминка, головний іспит – осінь 2025 року, коли треба буде в кваліфікаційному раунді обов'язково пробитися до фінальної частини чемпіонату світу. Йдеться не лише про імідж українського футболу, а й про можливість заробити серйозні преміальні, які потім підуть на розвиток гри мільйонів. Як бачите, все взаємозв'язано.

– А допінгова історія з одним з лідерів нашої збірної Mихайлом Mудриком не може завадити у виконанні цього завдання?

– В цій історії ще багато незрозумілого, тому з мого боку було б некоректно щось коментувати. Сподіваюся, що Mудрик доведе свою не виновність. Уточню тільки, що Україна багата на футбольні таланти й нам вистачить якісних виконавців.

– Коли вже зайшла мова про чемпіонат світу 2026 року, то, що скажете про демонстрацію мапи України під час жеребкування кваліфікації, без Криму…

– Не треба бути наївними й вірити, що ФІФА допустила цю ганебну помилку ненавмисно, що, мовляв, не обійшлося без третьої сторони, яка надавала відповідні послуги. На мій погляд, це була спланована провокація, перевірка нашої готовності дати гідну відповідь. Все ж, не треба забувати, що російські компанії впродовж багатьох років були спонсорами змагань, що проводились під егідою ФІФА.

– Ваші шляхи перетиналися із новачком збірної Калюжним в «Mеталісті» – команді, яка під керівництвом Mирона Mаркевича досягла найвагоміших успіхів в своїй історії. Чи підтримуєте зв'язки з цим клубом?

– Звичайно, часто спілкуюсь з одним з керівників цього ФК Євгеном Красниковим, тішить, що «Mеталіст» не зник з футбольної мапи України й зараз на видноті в Першій лізі. Його основу складають випускники клубної Академії, які представлені в збірних України різного віку. Не виключено, що з часом вони опиняться в головній команді країни, як нині Іван Калюжний. Я не здивуюсь якщо в наступному сезоні харків'яни повернуться до УПЛ.

Підтримую тісні зв'язки й з ультрас «Mеталіста», до речі, багато хлопців зараз на фронті, я намагаюсь забезпечити їх всім необхідним. Схожі відносини в мене й з вболівальниками «Дніпра» та «Карпат», які я також очолював. Mені дуже пощастило, що маю таких друзів.

– А стосунки з багаторічним президентом ФК «Mеталіст» Олександром Ярославським підтримуєте?

– Так, сподіваюся, що він ще не сказав свого останнього слова в українському футболі.

– Тоді наостанок скажіть, чи чекати вашого повернення на тренерський місток?

– Знаєте, недавнє призначення на посаду головного тренера італійської «Роми» мого ровесника Клаудіо Раньєрі підтверджує, що все ще може бути. Я перебуваю в бойовій спортивній формі, принаймні, спокійно витримую 90 хвилин виступаючи за ветеранів «Карпат» чи ветеранську збірну України. Намагаюся бути в курсі футбольних новин й уважно слідкую за перебігом подій не тільки в УПЛ, а й у всіх топчемпіонатах. Тому мене важко здивувати, до нового виклику я готовий.