Моуріньо мав рацію? Контратаки – новий тактичний тренд в АПЛ

«Якщо ви не граєте на контратаках, то це тому, що ви тупі».

Так говорив Жозе Моуріньо у 2015 році після того, як його «Челсі» виграв АПЛ з відривом у вісім очок і програвши лише тричі.

«Контратака – це фантастичний елемент футболу, боєприпас, який у тебе є, і коли ти бачиш, що твій суперник втратив баланс, у тебе з'являється фантастичний момент для взяття воріт», – додав він.

Небагато знайдеться тренерів, настільки тісно пов'язаних із цією манерою гри. Багато хто вважає її застарілою, оборонною і нецікавою, і вона є полярною протилежністю контрольованому володінню м'ячем, якого добивається більшість сучасних європейських тренерів.

Проте в минулому сезоні в АПЛ різко зросла кількість контратакувальних голів. Opta визначає ці моменти як спроби, що виникають після того, як команда, що обороняється, швидко переходить в атаку, отримавши м'яч на своїй половині поля. Це визначення застосовується з сезону 2018/2019, до того ж минулого сезону (2022/2023) було зафіксовано найбільшу кількість контратакувальних голів у цьому визначенні, що дало змогу переломити дворічну тенденцію до зниження.

Чому? Гравці краще реалізовували шанси, особливо порівняно з сезоном 2019/2020, коли було більше ударів і xG з контратак. Але варіативність – це лише часткове пояснення, і сам цей оверперфоманс у результативності потребує аналізу.

АПЛ ніколи не була настільки однорідною за організованим володінням м'ячем, особливо за межами «великої шістки», що полегшує командам оборону в середніх/низьких блоках, установку пасток і контратаки.

Інвертовані вінгери – атлетичні, швидкі форварди, здатні атакувати індивідуально і спонтанно, водночас ефективно володіючи м'ячем, – стали популярними у 2010-х роках зі скороченням кількості «дев'яток». Мимоволі ці гравці стали ідеальним контратакувальним «боєприпасом», оскільки вони еволюціонували.

«Контратаки зараз набагато краще організовані і добре продумані», – говорив у 2014 році Карло Анчелотті, головний тренер мадридського «Реала», який того року показав майстер-клас контратаки, вигравши з рахунком 4:0 матч-відповідь півфіналу Ліги чемпіонів у «Баварії», володіючи м'ячем лише 31% часу.

«Справа не тільки в тому, щоб запустити довгий м'яч уперед – контратаки, як правило, ретельніше сплановані й можуть створити більше голів», – додав Анчелотті.

Переходи стали тактичними: «захист у стані спокою» – коли команди розставляють захисників під час атаки, готуючись до контрпресингу, – тепер тренується і систематизується. Команди атакують так, як вони хочуть захищатися, і захищаються так, як вони хочуть атакувати, відповідно коригуючи, як, де і коли вони пресингують.

Минулого сезону в АПЛ не просто зросла кількість голів, забитих у контратаках, а й команди «великої шістки» домінували в цьому показнику як за кількістю створених моментів, так і за кількістю голів.

У сезоні 2022/2023 «Манчестер Сіті» забив більше голів у контратаках (7), ніж за два попередні сезони разом узяті (5); «Ліверпуль» і «Тоттенгем» провели свої найкращі сезони з точки зору контратак із кампанії 2019/2020. За останні п'ять сезонів тільки «Ліверпуль», який завоював титул у сезоні 2019/2020 (10 голів), забив більше контратакувальних голів, ніж «Манчестер Юнайтед» у сезоні 2022/2023 (9).

Ось як вони це робили...

Манчестер Юнайтед

У сезоні 2022/2023 у «Манчестер Юнайтед» було стільки ж явних гольових моментів у контратаках (14), скільки за два попередні сезони разом узяті (6 у 2021/2022 і 8 у 2020/2021).

Навіть коли Ерік Тен Гаг почав застосовувати схему 4-2-3-1, побудовану на володінні м'ячем, наявність повністю готового до гри Маркуса Решфорда, який зіграв більш ніж удвічі більше хвилин, ніж у сезоні 2021/2022, означала, що «Юнайтед» постійно являв собою загрозу в транзитних фазах.

Решфорд, правоногий вінгер, який грає переважно зліва, на початку сезону забив аналогічні переможні голи в матчах з «Арсеналом» і «Ліверпулем».

У домашньому матчі з «Арсеналом» 4 вересня «Юнайтед» обороняється за середньою схемою 4-4-2, пропонуючи супернику грати експансивно та залишати простір для контратак.

Коли Скотт МакТоміней повертає м'яч команді в оборонній зоні, «Юнайтед» швидко виходить уперед через півзахист. Крістіан Еріксен виступає в ролі сполучної ланки з Бруну Фернандешем, а португалець залишається в центрі поля, коли «Юнайтед» обороняється – він часто очолює пресинг.

Решфорд проходить під кутом між Беном Вайтом і Вільямом Саліба...

...і точно пробиває повз Аарона Ремсдейла.

Гол «Юнайтед» у матчі з «Ліверпулем» 22 серпня починається аналогічно, із захисту за схемою 4-4-2. Рафаель Варан перехоплює пас верхом від Трента Александера-Арнольда, а Антоні Марсьяль підхоплює обрізку Джордана Хендерсона.

Решфорд знову вбігає з широкої позиції за спину Джо Гомесу, отримує проникаючий пас від Марсьяля і переграє Аліссона.

Манчестер Сіті

Багато хто очікував, що з Ерлінгом Холандом «Сіті» стане більш контратакувальним. І «Сіті» став таким, але не тільки завдяки норвежцю.

«У нас є Кевін Де Брюйне, є Джек Гріліш, є Ерлінг, особливо, і Хуліан Альварес, і вони швидко бігають», – сказав головний тренер Пеп Гвардіола в березні.

«Це команда, яка може пробігти 30-40 метрів за кілька секунд і завдати шкоди супернику, і, звісно, ми збираємося це використовувати». Це певний прогрес порівняно з його заявою 2021 року про те, що «нам потрібно грати в один тип футболу, а що стосується контратак – ми не дуже хороші в цьому, ми не будемо цього робити».

«Сіті», як і «Юнайтед», захищався, як правило, за схемою 4-4-2, з Де Брюйне в центрі поля і Холандом. Незважаючи на те, що контратаки «Сіті» були ефективні під час добивання суперників – 5 із 7 голів було забито, коли команда вже вигравала, – середній показник володіння м'ячем «Сіті», коли вони вели в рахунку, був найнижчим (61,6%) за останні п'ять сезонів.

«Раніше ми думали, що нам потрібно 90 хвилин домінувати в грі, контролювати їхню фінальну третину», – сказав Бернарду Сілва після перемоги над «Баварією» у чвертьфіналі Ліги чемпіонів. Цього сезону «Сіті» більше захищався без м'яча, розставляючи центральні пастки, змушуючи суперника здійснювати розвороти, а потім використовував можливості Де Брюйне і вінгерів щодо передачі м'яча.

У четвертому голі в домашній перемозі над «Юнайтед» із рахунком 6:3 2 жовтня «Сіті», у той момент, коли Серхіо Гомес блокує удар Антоні, вісім гравців перебувають за лінією м'яча – лише Де Брюйне і Холанд у центрі поля.

М'яч рикошетом потрапляє до Де Брюйне, який виривається з-під опіки Еріксена і проривається через центр поля. Забігання Холанда і Філа Фодена дуже важливі: Фоден залишається в «мертвій зоні» Тайрела Маласії, Холанд відкривається в ширину під передачу від Де Брюйне. Це дозволяє розтягнути оборону «Юнайтед» і використовувати простір, звільнений їхніми висунутими вперед захисниками.

За 11 секунд «Сіті» проходить від штрафного до штрафного, і Фоден в один дотик завершує подачу Холанда.

Пізні забіги Фодена також були характерні для перемоги над «Борнмутом» із рахунком 4:0 у домашньому матчі 13 серпня.

«Сіті» обороняється глибоко, відводячи назад вінгерів, тоді як «Борнмут» намагається пройти лівим флангом.

Раян Крісті неточно віддає пас назад Джеку Стейсі, і Ріяд Марез накидається на нього...

Усе відбувається за тією ж схемою. Марез зміщується в центр, «Сіті» опиняється в положенні «чотири проти п'яти». Він розвертає атаку пасом на Де Брюйне. Де Брюйне проривається до штрафного майданчика за допомогою дриблінгу, але пас на дальню штангу на Холанда не проходить, що дає час Фодену наздогнати його, увірватися за спини захисникам і пробити.

Ще один приклад – гол Холанда в домашній перемозі над «Вест Хемом» 3 травня з рахунком 3:0.

Коли Денні Інгс неточно віддав пас на Лукаса Пакета, Бернарду відновив володіння м'ячем і запустив Гріліша. Правий захисник «Вест Хема» Бен Джонсон перебуває занадто широко, щоб вплинути на хід гри. Гріліш швидко просувається вперед, прориваючись крізь півзахист «Вест Хема», поки Холанд по дузі проривається між центральними захисниками. Гріліш віддає пас, Холанд завдає удару в ближній кут.

Ліверпуль

Ніхто не контратакує так, як Мохамед Салах.

За останні п'ять сезонів АПЛ на його рахунку найбільше ударів у контратаках (54), голів (15) і результативних передач (8).

«Ми зрозуміли, наскільки Салах швидкий, і багато думали про те, як використовувати його сильні сторони на полі», – сказав Петер Кройц (помічник Юргена Клоппа) в інтерв'ю The Athletic у 2019 році.

«Для того, щоб отримати максимальну користь з його вміння діяти в глибині поля, нам потрібно було вийти за рамки класичної, випадкової ситуації контратаки і замість цього систематично готувати для нього ситуації».

Для цього потрібно було залишати Салаха (175 см) у центрі поля при стандартах біля воріт «Ліверпуля».

Воротар Аліссон тричі асистував Салаху в АПЛ, а його передача на єгиптянина торік стала найбільш значущою у восьми голах «Ліверпуля» в контратаках у тій кампанії, що вдвічі більше, ніж у сезоні 2021/2022 років (чотири).

Переможний гол Салаха в матчі з «Манчестер Сіті» 16 жовтня практично ідентичний голу, забитому ним у січні 2020 року у ворота «Манчестер Юнайтед»: Аліссон віддав пас верхом на єгиптянина, який перебуває в ізоляції від решти команди, і той протягнув м'яч до штрафного, після чого забив на очах у «Копа». У грі з «Сіті» Салах скористався помилкою Жоау Канселу, але показово, що «Сіті» був готовий залишити Салаха сам на сам зі своїм гравцем.

Ще один випадок, коли «Ліверпуль» відкрив рахунок минулого сезону в Мерсисайдському дербі 13 лютого (2:0 на «Енфілді»), – це кутовий, що перейшов у контратаку.

Салах і Дарвін Нуньєс – ще один швидкий інвертований форвард – є ключовими архітекторами і двома найбільш висунутими вперед гравцями «Ліверпуля» в той момент, коли Дуайт Макніл б'є.

Коли його удар був відбитий, Нуньєс і Салах вибігають за допомогою швидкої стінки. «Ліверпуль» виходить в атаку вп'ятьох: Нуньєс проривається лівим флангом і робить ранній навіс, а три гравці атакують дальню штангу. Салах встигає першим (випередивши Коді Гакпо та Енді Робертсона) і пробиває повз Джордана Пікфорда.

Третій приклад – цього разу проти «Манчестер Юнайтед» у розгромі 7:0 у березні – і ще одна контратака, яка закінчується голом Салаха перед «Копом».

Подача Бруну Фернандеша відбита, і втрата м'яча від Антоні дозволила «Ліверпулю» провести контратаку.

Ця контратака трохи хаотичніша, але знову у «Ліверпуля» є гравці, які рано вибігають уперед. Хендерсон знаходить Нуньєса зліва, уругваєць іде у дриблінг, а потім зміщується в центру під праву ногу. Його перший пас на Харві Елліотта блокується, але, коли м'яч повертається до нього, він віддає його на Салаха, який б'є повз Давіда де Хеа.

Те, що раніше було долею слабких команд, сьогодні стає все більш актуальним для топ-клубів.

У міру того, як футбол в АПЛ буде ставати все більш організованим, можливостей для структурованих контратак стане ще більше.

Можливо, Моуріньо мав рацію. Команди повинні бути «дурними», щоб не контратакувати в наступному сезоні.

Ліам Тарм, The Athletic

Переклад та адаптація – Олег Дідух