Головна спадщина. Як Вінус Вільямс боролася за права жінок на Вімблдоні

Коли б Вінус Вільямс не вирішила завершити свою тенісну кар'єру, яка триває вже майже три десятиліття, головною її спадщиною на Вімблдоні будуть не 11 титулів (5 в одиночному розряді, 6 у парному).

Не буде ним і вражаюче довголіття, що розпочалося з дебюту в 1997 році і налічує вже 24 виступи на турнірі, незважаючи на численні травми та аутоімунне захворювання – синдром Шегрена.

Йтиметься про те, як вона долала расові та статеві бар'єри і, зокрема, зіграла ключову роль в одному з найважливіших моментів в історії Вімблдону – рішенні 2007 року про рівний призовий фонд для чоловіків і жінок.

За день до старту Вімблдону-2023 Вільямс, якій зараз 43 роки, назвала це рішення «найкращим моментом у моїй кар'єрі», і після поразки в першому раунді від Еліни Світоліної, яка, скоріш за все, стане її останнім матчем на Вімблдоні, цей момент потребує належного осмислення.

Він настав після того, як Вільямс стала неодноразово вигравати титул, лобіюючи зміну політики Всеанглійського клубу щодо рівних призових. За день до завоювання свого третього титулу на Вімблдоні у 2005 році вона поєднувала відпрацювання форхендів і бекхендів із безуспішним на той момент представленням аргументів на користь статевої рівноправності Вімблдону і Ролан Гаррос. Це був рівень самопожертвування, який можна порівняти з тим, як 50 років тому Біллі Джин Кінг пожертвувала більшою частиною своєї кар'єри, щоб очолити створення професійного жіночого туру.

Getty Images/Global Images Ukraine. Біллі Джин Кінг

У перший день турніру в Лондоні наступного року Вільямс навіть написала статтю в британській газеті The Times, в якій запитала: «Як могло так статися, що Вімблдон опинився на неправильному боці історії?». Це дуже сильна стаття, в якій Вільямс пише, що «рішення Всеанглійського тенісного клубу вкотре поставитися до жінок як до менш сильних гравців, ніж чоловіки, які не заслуговують такого ж розміру призових, має особливу гостроту».

Цілком заслужено, що у 2007 році Вільямс знову виграла цей турнір і отримала перші настільки ж високі призові, як і чоловіки.

Але хоча спадщина Вільямс завжди житиме, сумна реальність така, що навіть через 16 років після того, як на Вімблдоні вперше були встановлені рівні призові (відповідно до трьох інших турнірів Великого шолома), до рівності в усьому тенісі ще далеко. Існує безліч турнірів, де жінки, як і раніше, отримують нерівні призові, а в червні 2022 року газета Financial Times повідомила, що загальна сума призових у чоловічому турі за рік перевищила жіночу на 75% – «це найбільший розрив із 2001 року».

Частково це сталося внаслідок проведення змагань тільки для чоловіків, але аналогічні розриви спостерігаються і в спільних змаганнях.

Наприклад, у травні цього року призовий фонд чоловічого турніру Italian Open (змагання рівня Мастерс, що стоїть на сходинку нижче від Великих шоломів) становив 7,7 млн євро (6,6 млн фунтів стерлінгів, 8,4 млн доларів США), що більш ніж удвічі більше, ніж у жінок – 3,6 млн євро. Нещодавно також стало відомо, що на чотирьох найбільших змаганнях, які не входять до числа «Мейджорів», Жіноча тенісна асоціація (WTA) виділяє кошти на більш ніж 60% призового фонду, щоб зрівняти його з чоловічими змаганнями. Нещодавно WTA оголосила, що має намір домогтися рівного призового фонду для двох турів протягом наступних 10 років. Це станеться у 2033 році, тобто через 26 років після рішення Вімблдону, ухваленого з ініціативи Вільямс.

Getty Images/Global Images Ukraine

І хто знає, скільки часу мине, перш ніж будуть викорінені такі прояви сексизму, як поява на корті відверто вдягнутих моделей замість болл-гьорлз чи заборона жіночим дуетам давати післяматчеве інтерв'ю. Обидва випадки сталися в травні на Madrid Open, ще одному турнірі серії Мастерс. Або чоловічі матчі, які в дев'яти випадках із десяти, як цього, так і минулого року, призначалися на головний вечірній слот Ролан Гаррос. Не кажучи вже про те, що в усіх турнірах Великого шолома чоловіки стоять на першому місці і грають фінал як кульмінаційний матч турніру в одиночному розряді.

І є ще один елемент: привид професійного тенісу в Саудівській Аравії, який здається дедалі неминучішим.

Поки ще нічого не вирішено, але голова Асоціації тенісистів-професіоналів (ATP) Андреа Гауденці заявив у червні, що він провів «позитивні» переговори з Державним інвестиційним фондом Саудівської Аравії (PIF) та іншими потенційними спонсорами. У Саудівській Аравії вже проводилися виставкові матчі, але проведення там турніру ATP матиме величезне значення. І це означає, що якщо WTA хоче досягти мети рівного призового фонду для всіх, то в них не буде іншого вибору, окрім як наслідувати цей приклад – тим паче, що йдеться, найімовірніше, про значні суми. Це означає, що теніс розвиватиметься в іншій країні, наприклад, у Катарі чи Об'єднаних Арабських Еміратах, де жінки зазнають жорстокого гноблення.

Можливо, WTA навіть приїде туди раніше, ніж ATP.

Минулого тижня виконавчий директор WTA Стів Саймон розповів про те, що Саудівська Аравія домоглася «величезних успіхів» у забезпеченні прав жінок. Він також розповів, що в лютому побував у цій країні Перської затоки, і, хоча рішення ще не ухвалено, є відчуття, що проведення турніру там неминуче для обох турів. Деяким співробітникам ATP і WTA було б некомфортно проводити турніри в Саудівській Аравії, але, судячи з усього, з цим готові змиритися.

Напередодні Вімблдону цього року і вже в перший день турніру різних гравців запитували про це, і незгодних практично не було. Навіть Енді Маррей, який раніше говорив, що не гратиме в Саудівській Аравії навіть виставкових матчів, смиренно визнав, що «це, безумовно, те, про що я повинен подумати. На жаль, зараз багато видів спорту йдуть саме таким шляхом».

Getty Images/Global Images Ukraine. Енді Маррей

Кінг, легендарна борчиня за рівноправність, сказала попередньої п'ятниці на заході, присвяченому 50-річчю заснування WTA, що: «Я дуже вірю в залученість – я не думаю, що ви змінитеся, якщо не будете залучені. Я б, напевно, пішла туди і поговорила з ними».

Сама Вінус Вільямс у суботу сказала: «Я не думаю, що досить добре розбираюся в політиці, щоб обґрунтовано говорити про це, тому я відмовлюся від цієї теми».

Що б не відбувалося з тенісом у Саудівській Аравії і триваючою боротьбою за загальну рівність, внесок Вільямс у цю справу ніколи не буде забутий.

Нинішня перша ракетка світу серед жінок Іга Свьонтек у понеділок сказала, що до моменту свого приходу в тур у підлітковому віці наприкінці 2010-х років вона майже сприймала рівні призові як належне: «Коли я прийшла у WTA тур, я не знаю, я була занадто молода, і мені здавалося, що це очевидно, що у нас рівні призові, але я знаю, що це було не так. На деяких турнірах це досі не так.

Коли я подорослішала, я дедалі більше й більше почала поважати ту роботу, яку виконали всі попередні покоління, щоб ми могли займатися своєю справою й отримувати ті гроші, на які ми заслуговуємо. Зараз я це усвідомлюю. Але мені ще потрібно трохи підучитися. Я просто вдячна, що вони полегшили нам завдання – Біллі Джин Кінг, і Вінус теж».

Коли про це запитали Вільямс, вона відповіла: «Я не думаю, що будь-яка жінка повинна турбуватися про те, чи отримують вони рівні призові. Я дуже рада, що жодній жінці на турнірах Великого шолома більше не доводиться турбуватися про це.

Вони можуть просто грати в теніс».

Це феноменальна спадщина, яку вона вже залишила після себе.

Шкода тільки, що тенісу в цілому ще належить пройти такий довгий шлях у боротьбі за рівноправність.

Чарлі Екклзшер, The Athletic

Переклад і адаптація – Олег Дідух