Шквал критики для легенди. Чому фани Вальядоліда та Крузейро хулять Роналдо

Минула субота, 11 березня, у Бразилії ознаменувалася вельми цікавою подією. У півфіналі Ліги Мінейро (чемпіонаті бразильського штату Мінас-Жерайс з футболу) зійшлися «Крузейро» та «Америка Мінейро». Досить несподівано для більшості перемогу відсвяткували гості, які забили по м'ячу у кожному з таймів і не залишили жодного приводу для позитивних емоцій легендарному Роналдо – екс-форварду «Барселони», «Інтера», «Реала» та «Мілана», а також національній збірної Бразилії, у лавах якої «Феномен» двічі ставав чемпіоном світу (в 1994 та 2002 роках).

Більше того, невиразна гра та поразка «Крузейро» від «Америки Мінейро» (0:2) стали приводом для бурхливих протестів з боку фанатів «лисиць». Ще наприкінці поєдинку на трибунах почалися масові скандування проти Роналдо. Легендарного бразильського футболіста хулили й ганьбили як тільки могли, не підбираючи слів та зі звичною для Південної Америки емоційністю.

Цікаво, що Бразилія нині не є єдиним місцем, де футбольні вболівальники буквально проклинають Роналдо. Не менше «народного кохання» екс-форварду дістається і в Іспанії, де він володіє «Вальядолідом» - командою елітарної Ла Ліги. Шанувальники «біло-фіолетових» останнім часом регулярно вивішують вельми образливі для Роналдо банери, причому не лише на трибунах стадіону під час офіційних поєдинків, а й неподалік клубної бази.

Незважаючи на статус суперзірки світового футболу, Роналдо зовсім не купається у променях слави. Навпаки, чимала частина вболівальників налаштовані проти «Феномена», і це викликано його вкрай неоднозначною діяльністю в якості функціонера.

Чому ж уболівальникам «Крузейро» та «Вальядоліда» так набрид Роналдо, що вони буквально на кожному матчі не втомлюються вимагати від того забратися геть? Чому це відбувається у клубах, які до приходу бразильської легенди до управління переживали надважку фінансово-економічну кризу і, здавалося, не мали жодних серйозних шансів вибратися з цієї ями у найближчому майбутньому?

Відповідь на це питання досить проста – Роналдо просто дуже любить гроші. Принаймні, саме так здається фанатам як «Крузейро», так і «Вальядоліда». Варто визнати, що бразильцеві вдалося привести в обидва клуби, якими він володіє, досить професійні менеджерські команди, які досить швидко показали гарні результати в адміністративній та економічній сферах. Завдяки цьому, власне, «Крузейро» та «Вальядолід» почали вибиратися із боргової прірви, переставши демонструвати явні ознаки неплатоспроможності.

Більше того, за останніми оцінками фахівців, «Вальядолід», контрольний пакет акцій якого Роналдо придбав ще восени 2018 року, навіть перетворився на повністю профіцитний проект, тобто такий, що приносить прибуток господареві, і чиї доходи перевищують витрати. «Крузейро», яким «Феномен» володіє з кінця 2021 року, поки що не демонструє такої, безумовно, приємної для господаря фінансової динаміки, як «біло-фіолетові», проте вже й не перебуває за крок від прірви, провалившись у яку знаменитий проект, можливо, довгі роки змушений був би борсатися десь далеко на задвірках. Принаймні, зараз менеджери та керівники «Крузейро» публічно зазначають, що клуб «вже виписаний з реанімації», але поки що вимушено перебуває у «загальній палаті», чекаючи на виписку та подальші рекомендації від «лікарів».

Головним адміністративним рішенням з боку Роналдо та його топ-менеджменту у «Вальядоліді» та «Крузейро» є не прагнення будь-що збільшити доходи (що властиво переважній більшості топ-клубів сучасності), а насамперед, до скорочення витрат.

Останній фактор, на думку фанатів іспанського та бразильського клубів, геть-чисто позбавляє їх конкурентоспроможності. Адже, грубо кажучи, скорочення витрат – це, насамперед, відмова від амбітних трансферів та підписання справді якісних футболістів. «Вальядолід» та «Крузейро» прагнуть мінімально витрачатися на ринку, і не підписувати зі своїми новачками контракти із високими рівнями зарплати.

Так, за чотири повні сезони адміністрації Роналдо у «Вальядоліді», іспанський клуб заробив на продажу своїх гравців близько 30 мільйонів євро. При цьому, лише у поточному сезоні «біло-фіолетові» витратили на новачків більше грошей, аніж отримали від продажів. Усього ж за каденції Роналдо «Вальядолід» не реінвестував на купівлю новобранців навіть 70% від виручених грошей з вихідних трансферів.

За даними Transfermarkt, «Вальядолід» посідає лише 24-те місце в іспанському клубному футболі за кількістю витрачених грошей на новачків за останні чотири сезони. Багато в чому цей фактор допомагає пояснити, чому за підсумками чемпіонату-2020/21 «біло-фіолетові» вилетіли з Ла Ліги, й рік були змушені борсатися у другому дивізіоні, звідки з успіхом знову підвищилися у класі, посівши друге місце.

Станом на сьогодні, «Вальядолід» продовжує залишатися у когорті команд, які все ще ризикують залишити Ла Лігу за підсумками сезону-2022/23. «Біло-фіолетові» займають 14-те місце в турнірній таблиці, випереджаючи «Хетафе», що завис у зоні вильоту на 18-му рядку, лише на два очки. Хто знає, яким видасться фініш чемпіонату для «Вальядоліда», і чи не доведеться Роналдо та його менеджменту наступного сезону знову вирішувати завдання щодо повернення клубу до елітарного дивізіону…

Ситуація в «Крузейро» не надто й відрізняється. Команда, яка минулого року стала чемпіоном бразильської Серії В і заслужила підвищення у класі після трьох років відсутності в еліті, на думку переважної більшості експертів, що спеціалізуються на тамтешньому футболі, а також самих уболівальників «лисиць», чиї думки можна без проблем відшукати в соціальних мережах, має нині один із найбільш незбалансованих та проблемних складів в елітарному дивізіоні. Так, «Крузейро» вже підписав 16 нових гравців, з яких лише за двох були заплачено відступні. Одразу ж 11 новобранців перебралися у стан «лисиць» на правах вільних агентів, що демонструє бажання «Крузейро» спробувати знайти золоту піщинку у великій кількості порожньої породи.

Щоб зрозуміти обґрунтованість та логічність претензій торсиди до Роналдо та його менеджерів у «Крузейро», достатньо навести в якості прикладів два трансферні кейси клубу з того моменту, як його власником є ​​«Феномен». У квітні минулого року боси «лисиць» вирішили продати 17-річного (на той момент) форварда команди Вітора Роке в «Атлетіко Паранаенсе» за 4,7 мільйони євро. З того часу юний нападник провів 11 матчів за збірну Бразилії U-20, в яких відзначився 8 забитими м'ячами, і виглядає одним з найбільш перспективних гравців атаки у своєму віці у всій Серії А. Нинішня оціночна вартість Роке дорівнює 14 мільйонам євро, і фанати «Крузейро» при нагоді нагадують Роналдо про цей промах.

Друга історія – підписання минулого літа фулбека «Шахтаря» Маркіньоса Сіпріано. «Крузейро» скористався дозволом ФІФА на ведення переговорів із легіонерами з українських клубів, й в односторонньому порядку погодив оренду футболіста. Це призвело до напруженості у відносинах між «Шахтарем» та «Крузейро», вимогам з боку «гірників» негайно повернути гравця, якого український клуб мав намір незабаром вигідно продати, і… Більше ні до чого! 10 березня цього року «лисиці» офіційно оголосили про дострокове розірвання орендного договору з Маркіньосом Сіпріано…

Читайте також:

Пристрасті по Сіпріано: проблеми між Шахтарем, Сьоном та клубом Роналдо

Власне, демонструвати більш амбітну кадрову політику нинішній «Крузейро» просто не здатен через вже описану вище стратегію урізання витрат.

«Не до жиру, бути б живим» - саме таке прислів'я як найкраще характеризує те, що відбувається у клубах, власником яких є Роналдо. Це дозволило «Вальядоліду» та «Крузейро» вийти з фінансової кризи та боргової ями, а іспанському клубу навіть стати прибутковим для його господаря. Ось тільки проблема в тому, що вболівальники здебільшого мало схильні до аналізу фінансово-економічної діяльності своїх улюблених клубів. Їм хочеться, щоб їхні улюбленці боролися за трофеї, або як мінімум намагалися демонструвати якісний (привабливий, результативний – вибір за читачем) футбол. Такий, що завжди був притаманний самому Роналдо, коли той ще з'являвся на зелених полях і намагався здивувати глядачів точністю своїх ударів. Але час іде, люди змінюються, їхні пріоритети та погляди на життя також зазнають змін. І тому недивно, що того, хто ще позавчора був кумиром та ідолом, сьогодні таврують останніми словами. Такий наш світ...