Огненович, Металіст та граблі, на які колись наскочив Арсенал-Київ

Сьогодні мало хто згадає, що у сезоні-2018/19 учасником української Прем'єр-ліги був досить симпатичний зі спортивної, але вкрай суперечливий з управлінської та решти точок зору столичний клуб під назвою «Арсенал-Київ». Тоді «каноніри» після тривалої паузи спочатку повернули у вітчизняний футбол свій бренд як такий, а невдовзі й повернулися до елітарного дивізіону для виступів на найвищому рівні.

Одним із перших серйозних рішень босів тодішнього «Арсеналу-Київ» після виходу команди в УПЛ стало призначення на посаду головного тренера команди відомого екс-форварда «Ювентуса», «Міддлсбро», «Марселя», низки інших колективів, а також збірної Італії Фабріціо Раванеллі. «Срібний Лис» (одне із прізвиськ італійця) ще у 2005 році завершив грати у футбол, а через шість років після цього поринув у тренерське ремесло, очоливши молодіжну команду «Ювентуса». Через два роки Раванеллі отримав запрошення від французького «Аяччо», де де-факто й почалася його професійна тренерська робота у дорослому футболі. Почалася, аби лише через чотири із половиною місяці перерватися… Фабріціо був звільнений і майже п'ять років залишався абсолютно незатребуваним, поки якимось дивом його не занесло в Україну – тренувати вже згаданий «Арсенал-Київ»…

***

23 січня 2023 року харківський «Металіст» оголосив про входження до тренерського штабу першої команди нового фахівця – 45-річного серба Периці Огненовича. Ця особистість досить непогано відома на європейській арені, адже у статусі футболіста Огненович, котрий діяв у півзахисті, встиг пограти за низку авторитетних на континенті команд – «Црвену Звезду», мадридський «Реал», «Кайзерслаутерн». У лавах «бланкос» Периця навіть ставав тріумфатором Ліги чемпіонів-1999/2000 та чемпіоном Іспанії-2000/01. Щоправда, грав Огненович багато лише за «Црвену Звезду», а майже за всі інші колективи у своїй кар'єрі – зовсім трохи.

Занесло Огненовича навіть до київського «Динамо». У сезоні-2003/04, коли «біло-синіх» тренував Олексій Михайличенко, а команда стала чемпіоном України, Периця провів за киян 3 поєдинки (2 – у чемпіонаті та 1 – у Кубку), в яких не показав нічого особливого, і незабаром досить безславно покинув «Динамо», залишивши про себе пам'ять лише на «поличках» у дуже уважних та педантичних фанатів столичної команди.

ФК Металіст. Периця Огненович

Після «Динамо» Огненович поїхав до «Анже», але у Франції довго не затримався, а потім транзитом через Малайзію на кілька років осів у Греції, щоб у 2009-му повернутися до рідної Сербії, де за два роки Периця у лавах «Ягодини» й оголосив про завершення кар'єри. Досить славної з погляду на трофеї, але вельми неоднозначної, якщо брати до уваги суто ігрові досягнення та внесок у командні успіхи самого хавбека, на рахунку якого виявилося навіть 8 матчів за збірну Югославії.

Після завершення кар'єри футболіста про Перицю Огненовича досить довго не було чути зовсім нічого. Він повернувся через шість років, коли вирішив спробувати себе на тренерській ниві, і з ходу отримав посаду наставника збірної Сербії U-18. Там він провів трохи більше року, а потім пішов і якийсь час знову перебував у затінку, перш ніж очолити боснійську команду «Зірка 09». Призначення Огненовича на нову посаду відбулося у березні 2020-го, а вже у червні того ж року сербський фахівець знову виявився безробітним, й пробув у цьому статусі рівно до моменту приходу до харківського «Металіста», в якому чотири дні де-юре був у статусі «члена тренерського штабу», а вже 27 січня був підвищений до «виконувача обов'язків головного тренера», замінивши в цій ролі Олега Ратія…

***

Між вказаними історіями «Арсеналу-Київ» та «Металіста» можна знайти чимало спільного. Обидва клуби на певний час і з різних причин «зійшли з дистанції», й змушені були займатися відновленням бренду, а потім поверненням до елітарного дивізіону українського футболу. Обом це вдалося, і обидва мали дуже амбітні плани, бажаючи з ходу зачепитися за дуже серйозні результати. Але в обох далеко не все пішло за планом, нехай і причини для цього були різними…

Між Фабріціо Раванеллі та Перицею Огненовичем також, за бажання, можна знайти чимало спільного. Обидва були досить відомими футболістами (італієць, звичайно, має фору чисто з точки зору результатів у статусі гравця), обидва пішли на пенсію, й шість років перебували у тіні, перш ніж прийняли рішення спробувати себе в якості тренерів. Обидва починали з роботи із молодими футболістами, згодом спробували себе з дорослими командами клубів умовно «третьої величини», а потім опинилися в Україні…

Власне, подальші аналогії на цьому закінчуються, а ось питання, навпаки, лише починаються. Якщо в історії із Раванеллі вже немає сенсу особливо глибоко розбиратися на предмет того, чого у призначенні італійця в «Арсенал-Київ» було більше – бажання попіаритися, або ж реальної віри у нерозкритий та досі незвіданий геній маловідомого фахівця, то ось на випадку з Огненовичем через його актуальність варто зупинитися детальніше.

aa.com.tr. Периця Огненович

За які, вибачте, заслуги абсолютний ноунейм тренерського цеху отримав посаду, хай і з приставкою «виконувач обов'язків», у команді елітарного дивізіону українського футболу? На що розраховують у «Металісті», запрошуючи фахівця, котрий просидів без активної роботи протягом останніх двох із половиною років? Які нові ідеї здатен привнести в український футбол заїжджий наставник, який не зміг стати затребуваним навіть на батьківщині?

І низку таких питань можна продовжувати, продовжувати, продовжувати… І це при тому, що «Металіст», який через фактичну втечу його власника Олександра Ярославського з України, повертався до УПЛ із дуже амбітними цілями та завданнями. Коли стало зрозуміло, що президент більше не здатен та не бажає вкладати у своє дітище серйозні кошти, харків'янам довелося суттєво змінитись у кадровому плані, але все одно «Металіст» на непоганому рівні провів першу частину сезону, й на зимову паузу пішов на 11-му місці у турнірній таблиці УПЛ, випереджаючи набагато більш благополучні в плані фінансів проекти, якими сміливо можна називати сьогоднішні «Рух», «Інгулець» та «Львів».

Персона Олега Ратія довгий час була пов'язана із відомим вітчизняним наставником Сергієм Ковальцем, в асистентах у якого фахівець працював у різних командах, а також в стані молодіжної збірної України. Так, перехід у «самостійне плавання», можливість для якого Ратію надали у «Буковині», видався для цього наставника не найвдалішим, але навіть після нього Олег залишався затребуваним, працюючи то в дублі «Інгульця», то в «Металісті 1925», то в ортодоксальному «Металісті»…

RAS Srbija. Периця Огненович

І тут клац – замість Ратія коучем «Металіста» стає Огненович! Призначення настільки непередбачуване, нелогічне та незрозуміле, що змушує всерйоз повірити у чутки про те, що Ярославський остаточно і в черговий раз поставив «хрест» на команді, переставши фінансувати її хоча б на якомусь рівні.

Справа у тому, що свого часу прихід Раванеллі до «Арсеналу-Київ» дивним чином збігся із вкрай активною кадровою роботою київського клубу на трансферному ринку. Не маючи можливості купувати новачків, «каноніри», проте, на правах вільних агентів підписали при італійцеві понад 20 нових футболістів (цікаво, що серед них виявився і нинішній найкращий бомбардир «Металіста» в УПЛ-2022/23 Максим Прядун), з яких практично ніхто не вистрілив, а деякі тільки й запам'яталися, що дуже екзотичним на слух для українського вболівальника прізвищем…

Цілком ймовірно, що й Огненовича в «Металіст» взяли з аналогічним завданням – залучити під відоме прізвище гравців з усього континенту, або навіть світу, які готові грати в УПЛ і в умовах російсько-української війни. Футбольний світ, особливо якщо враховувати його агентську складову, змушує ретельно звертати увагу на такі призначення, які чисто з професійної точки зору неможливо пояснити.

Не маючи чітко окресленої «фінансової подушки» на майбутнє, «Металіст», схоже, вирішив піти ризикованим шляхом роботи із ноунеймами. Тому не дивуйтеся, якщо вслід за Огненовичем у команді почнуть з'являтися якісь екзотичні футболісти, по яким буде поставлене лише одне завдання – засвітити їх в УПЛ заради можливості подальшого працевлаштування у лігах, де добре платять. І в цьому аспекті не варто скидати з рахунків вітчизняний чемпіонат, який все ще перебуває на дуже хорошому рахунку серед професіоналів. Зігравши з десяток матчів в УПЛ, футболісту буде набагато простіше отримати вигідний контракт в умовних Азербайджані чи Казахстані, Прибалтиці чи Балканах.

От тільки, якщо в «Металісті» реально вирішили захопитися чимось, у що колись бавилося керівництво «Арсеналу-Київ», харків'янам спершу було б непогано згадати про граблі, які зрештою зруйнували кришталеві мрії босів «канонірів». Хоча завжди залишається можливість, що реальність виявиться навіть кращою за найоптимістичніші плани. І тоді про рішення «Металіста» розпочати роботу саме із Огненовичем складатимуть яскраві легенди, а цю авторську замітку спіткає доля спершу бути обсміяною, а потім – геть-чисто забутою. Щоправда, поки що в безславне забуття поринули саме ті, хто підозріло скидається на приклад для нашої сьогоднішньої історії – «Арсенал-Київ», розформований у 2019 році, та Фабріціо Раванеллі, який сидить без роботи з вересня 2018-го…