Спорт мільярдерів. Верблюжі біги – ендемічна розвага Катару

20 листопада у Катарі розпочнеться розіграш 22-го в історії чемпіонату світу з футболу, який вперше відбудеться на Близькому Сході. Про те, що цей турнір ще до свого початку є особливим, свідчить не лише його локація, а й терміни проведення. Вперше в історії футбольний чемпіонат світу відбудеться не влітку (з точки зору жителів Північної півкулі), а взимку. Викликано це географічними та кліматичними особливостями Катару, грати на території якого у червні-липні було б просто неможливо з погляду фізіології. Щоб турнір не перетворився на парад непритомностей на футбольних полях у прямому ефірі, і було ухвалене рішення зіграти ЧС-2022 з 20 листопада по 18 грудня.

Футбол, як найбільш популярний вид спорту на планеті (як мінімум за географічним поширенням) дозволить багатьом уболівальникам відкрити для себе таку досить екзотичну та невелику за площею (наприклад, вона вдвічі менша за Крим, втричі – за Одеську область, і взагалі з українських регіонів перевищує лише Чернівецьку область) країну як Катар.

Втім, футбол навряд чи можна назвати найпопулярнішим видом спорту у цій державі. За рівнем ВВП на душу населення Катар займає четверте місце у світі (попереду лише Люксембург, Сінгапур та Ірландія), а тому недивно, що тут мешкає чимало не просто багатих, а дуже багатих навіть за європейськими мірками людей. Їм, звичайно ж, не чуже бажання розважитись, у тому числі й шляхом організації, участі чи перегляду спортивних змагань. І в цьому аспекті Катар, як і всі аравійські монархії Перської затоки, може похвалитися абсолютно ендемічною розвагою – верблюжими бігами.

***

Переважна більшість населення Катару проживає у столиці держави Досі та її околицях. Це ультрасучасне місто, де ви можете легко знайти високі хмарочоси, сучасну арабську архітектуру та відчути себе однією з маленьких мурашок у величезному людському мурашнику. Але варто лише трохи від'їхати у північно-західному напрямку, як перед очима постає зовсім інша картина – посушливі, пильні краєвиди пустелі. Тут, можливо, зовсім не відчувалася б рука цивілізації, якби не сучасні п'ятисмугові автомагістралі, які не дають забути, що на дворі зовсім не XIX, а XXI століття.

Саме тут, в Аль-Шаханії, виникає куди більше розуміння катарського колориту, ніж те, з чим можна зіткнутися у галасливій та більш осучасненій столиці. Здається, що ось-ось і ви зіткнетеся з низкою верблюдів, яких бедуїнські торговці ведуть через пустелю до пунктів свого звичного призначення.

Насправді каравани верблюдів уже давно пішли в минуле з пейзажів, які можна побачити на сучасному Катарському півострові. Щоправда, самі тварини все ще залишаються важливими елементами місцевої фауни, масово мешкаючи на півночі країни у спеціально відведених для підтримки їх популяції та видового розмаїття (справедливості заради, на даний момент виділяють лише три види верблюдів – це одногорбий верблюд, або дромадер, двогорбий верблюд , або бактріан, і дикий верблюд) національних парках.

В неволі верблюдів у Катарі тримають у низці спеціальних заказників, де відбуваються процеси їх розмноження та селекції. Тут тварин розводять для рекреаційних та туристичних заходів, таких як катання на верблюдах та походи. Але не менш важливою функцією подібних заказників на території Катару та інших суміжних держав Перської затоки є селекція, спрямована на виробництво фізично розвинених особин верблюдів, для участі у спеціальних спортивних змаганнях, званих верблюжими бігами.

***

Верблюжі біги — аж ніяк не новий вид спорту для Катару. На Аравійському півострові вони культивуються багато сотень років. Раніше верблюжі біги були традиційною частиною різноманітних світських заходів та фестивалів, завдяки чому з колоритного виду спорту перетворилися на частину регіональної культури.

До початку епохи нафтового буму, що виник у XX столітті, верблюди були невід'ємною частиною життя у пустелі. Тварини розглядалися як транспортний засіб, вкрай необхідний для доставки їжі, одягу та інших важливих предметів забезпечення життя і комфорту людини. Недивно, що в цьому регіоні верблюди високо цінувалися, а багатство племені або окремої людини визначалося кількістю й якістю верблюдів, що належать йому. Верблюжі біги вже на той час були не просто забавою для глядачів; вони також були демонстрацією статусу та фінансового статку.

Починаючи із 40-х років минулого століття, Катар став одним з серйозних постачальників нафти на світові ринки. Через це в країну потекли гроші та нові технології, а використання верблюдів, як і їхнє розведення з господарською метою, поступово почало сходити нанівець. У якийсь момент катарці усвідомили, що надто швидко втрачають національні традиції, а з ними – й ідентичність. Тому у 70-х роках минулого століття ентузіастами було відкрито одразу кілька трас для верблюжих перегонів. Ці інвестиції започаткували розвиток в країні верблюжих бігів вже на професійному рівні, а до зміцнення авторитету цього виду спорту призвело створення нинішньої траси у Аль-Шаханії в 1990 році, яке відбулося за наказом колишнього еміру Катару Хамада бін Халіфи Аль Тані. Незабаром було створено й спеціальний керівний орган – Організаційний комітет верблюжих перегонів (CROC – Camel Racing Organizing Committee) на чолі із шейхом Хамадом бін Джасімом бін Фейсалом Аль Тані.

Сьогодні більшість гонок з верблюжих бігів у Катарі відбувається саме на іподромі в Аль-Шаханії. Тут побудовано три овальні гоночні траси на 6, 8 та 10 кілометрів, кожна з яких є піщаною смугою для отари гоночних верблюдів, оснащеною освітленням для вечірніх перегонів та асфальтованими дорогами з обох боків, щоб тренери та глядачі могли стежити за гонкою. Також інфраструктура іподрому включає низку інших об'єктів – трибуни для глядачів, ветеринарну клініку, навчальні приміщення, стійла для верблюдів, мечеть та інші об'єкти.

Завдяки таким інвестиціям у національні традиції, Катару вдалося зробити верблюжі біги одним із найпрестижніших та найпопулярніших видів відпочинку та проведення часу не тільки для місцевого населення, а й для численних туристів, які щороку відвідують цю країну. Крім того, сучасні верблюжі біги – це багатомільйонний бізнес, який приносить чудові прибутки. Що й казати, якщо на ринку вартість гоночних верблюдів досягає ціни у 5-7 мільйонів доларів, а призові за одну гонку можуть дорівнювати 1-2 мільйонам доларів. Також верблюжі біги транслюються по телебаченню, створюючи шоу, глядачами якого з кожним роком хочуть стати все більше людей із усього регіону та більшої частини земної кулі.

У дні гонок, одразу після проведення традиційної розминки, верблюди розташовуються за стартовими воротами. Як тільки прозвучить спеціальний сигнал, ворота відкриваються, й гонка починається із раптового ривка високих та довгоногих тварин, що вириваються зі своїх «доків». Саме так починається спринт, тривалість якого може становити кілька десятків хвилин.

По обидва боки траси слідом за верблюдами, що мчать по прямій, їдуть комфортні позашляховики. Таким чином, глядачам, котрі замовили таку послугу, надають можливість знаходитися максимально близько до змагального процесу, відчуваючи максимальний азарт та драйв від гонки. Коментатори стежать за тим, що відбувається в прямому ефірі, й розповідають про перебіг події через динаміки, встановлені по периметру іподрому. Крім того, безпосередню участь у гонці беруть дресирувальники, які уважно спостерігають за прогресом та продуктивністю своїх підопічних, даючи команди через рації, підключені до жокею – мініатюрного робота гуманоїдної форми із дистанційним керуванням, що розташований на спині верблюда та вкутаний яскравою шовковистою тканиною.

Цікаво, що сезон верблюжих бігів зазвичай починається приблизно у жовтні і завершується в квітні великими гоночними змаганнями. Це означає, що найближчими тижнями у Катарі буде неймовірна різноманітність спортивних подій, де кожен зможе обрати те, що йому до вподоби. Але, на відміну від футболу, верблюжі біги є для Катару саме тим видом спорту, в якому багаторічні традиції минулого поєднуються із мультифункціональною сучасністю, тому переживати, що арени, які активно розвиваються із 70-х років минулого століття, стануть раптом неактуальними за подобою стадіонів у Бразилії, зведених та відреставрованих спеціально до ЧС-2014, навряд чи варто. Просто тому, що національна ідентичність – це те, що надто важливе та потрібне навіть багатіям.