Пристрасті за Степановим. Що діється з «українським Холандом» та збірною

Запалало практично на рівному місці. Вже точно там, де цього начебто вже й перестали чекати. Наприкінці березня стало відомо, що 17-річний центрфорвард молодіжної команди «Баєра» Артем Степанов відмовився приїжджати до розташування збірної України U-20, якій належало зіграти товариські матчі проти однолітків з Північної Ірландії та Норвегії.

Пристрасті у вітчизняних футбольних виданнях довкола Степанова виникали й раніше. Зокрема кілька місяців тому у ЗМІ з'явилася резонансна інформація про те, що Артема нібито хочуть заграти за Німеччину. І нехай після того почали з'являтися спростування від різного роду та ступеня надійності джерел, проте загалом можна констатувати лише одне – відтоді Степанов не зіграв жодного матчу за юнацькі збірні України, а тепер ще й зовсім вдався до демаршу…

Мовчання ягнят

Найцікавіше, що першоджерелом інформації про відмову Степанова прибути до розташування збірної України U-20 на матчі проти Північної Ірландії та Норвегії виявився не сам футболіст, не тренер нашої юнацької команди Дмитро Михайленко, і навіть не хтось із офіційних осіб УАФ чи німецького «Баєра», а блогер Віктор Вацко. Саме він в ефірі своєї авторської передачі на YouTube повідомив, що на Степанова у березні в юнацькій команді «синьо-жовтих» чекати не доводиться…

Дмитро Михайленко, підбиваючи короткі підсумки березневого збору своєї команди, взагалі не згадав у інтерв'ю для офіційного ресурсу УАФ про Артема Степанова та причини його відсутності в команді. Можете спеціально переглянути усе, що сказав Михайленко – там немає жодного слова про форварда «Баєра» та причини, з яких того не виявилося на зборі.

По суті, ситуацію, очевидно, просто хотіли «зам'яти», або, як ще прийнято казати у подібних випадках, «спустити на гальмах». Але не вдалося, хоча оперативно реагувати на появу інформації про відмову Степанова прибути до збірної України U-20 все одно ніхто не поспішав. І якщо з УАФ все зрозуміло, адже в нас традиційно намагаються багато чого замовчувати й не коментувати чутки із присмаком скандалу, то ось хоч якоїсь виразної реакції від «Баєра», як здавалося, чекати все ж таки було варто. Для цього автор цих рядків направив запит до німецького клубу, на який вдалося отримати оперативну, але абсолютно неінформативну відповідь, де, опустивши усі взаємні люб'язності сторін одна до одної, чорним по білому значилося наступне: «Ми не можемо надати жодної інформації щодо окремих гравців чи їхніх рішень, пов'язаних із викликами до збірної».

Таке собі мовчання ягнят, і ніяк інакше…

Причини демаршу та запізнілий факт визнання

За даними Вацка, відмова Степанова прибути до розташування збірної України U-20 пов'язана із «попередніми проблемами з тренерським штабом [збірної України] U-20 (надзвичайно критичне інтерв'ю було, вочевидь, вирішальним фактором)». При цьому, із самого початку батько Степанова, котрий наразі представляє інтереси сина, поспілкувався із головним тренером молодіжної збірної України Унаї Мельгосою, пообіцявши тому, що Артем прибуде на збір із командою U-21, де й тренуватиметься, проте потім перебереться до розташування збірної U-20 для контрольних матчів проти Північної Ірландії та Норвегії.

Втім, нічого цього не сталося. Степанов не з'явився ані у Михайленка, ані у Мельгоси, й обом нашим командам довелося грати без представника «Баєра», якого у ЗМІ та експертному середовищі нерідко називають ніяк інакше як «українським Холандом».

Про те, що Степанов не прибув у розташування збірних команд України, вже постфактум зізнався той-таки Мельгоса. У спілкуванні з нашими колегами головний тренер збірної України U-21 заявив: «Артем отримав офіційне запрошення на тренування зі збірною U-20 у рамках підготовки цієї вікової категорії до чемпіонату світу, але зрештою вирішив відмовитись. Так само, як і з іншими гравцями в таких ситуаціях, я розмовляв із Артемом перед початком цього навчально-тренувального збору. Ми також були на зв'язку із його клубом. Загалом, мені цікаво слухати та дізнаватися, чому гравець відмовляється приєднатися до збірної, адже більшість футболістів сприймають це як велике і почесне досягнення та прагнуть приїхати».

Нічого більше Мельгоса з цього приводу проясняти громадськості не вважав за потрібне…

На що образився Степанов?

Якщо припустити, що причиною відмови Степанова приїхати у розташування збірної України U-20 стало саме «надзвичайно критичне інтерв'ю» від когось із тренерського штабу команди, то одразу виникає логічне запитання: «Про яке саме інтерв'ю йде мова?».

І ось тут автор цих рядків, надаючи усі можливості кожному читачеві його виправити, зазнав серйозних труднощів у пошуку справді критичних слів на адресу Степанова, які могли б змусити форварда повести себе саме таким чином. Причому такі у публічній площині виявилося надзвичайно непросто відшукати як з боку Михайленка, так і від будь-кого з його помічників – Івана Трубочкіна, Володимира Тименка чи Антона Дяченка.

Єдине, що хоч якось можна «підгорнути» під опис критики – це інтерв'ю Дмитра Михайленка, датоване початком грудня минулого року. У ньому коуч досить детально зупинився на персоні Степанова, котрого тоді якраз і пов'язували із можливістю переходу під німецьку футбольну юрисдикцію, заявивши наступне: «Степанов – гравець збірної України U-17, і питання лише в одному: чи є бажання та мотивація самого Артема грати за Україну. Якщо є, то це добре, а якщо ні, то це його вибір, і ми не можемо на нього тиснути. Можливо, він уже почувається німцем. Наразі німці у кращій ситуації, аніж ми, щоб тиснути на Степанова, бо Артем живе та грає в Німеччині, його батько отримав роботу у «Баєрі». В Україні їх нічого не тримає, тут триває війна. Який профайл Степанова? Мені здається, що Артем імітує гру Холанда і норвежець є для нього орієнтиром. Степанов дуже схожий на Ерлінга за антропометрією, координацією та швидкістю, навіть зачіску зробив, як у норвежця. Артем дуже талановитий, фізично обдарований, у нього непогана техніка та розуміння гри на атаку. Але без м'яча потрібно ще покращувати гру – це проблема всіх футболістів його віку. Поки Степанов не ідеал, він молодий хлопець і йому треба багато вчитися, але талант у нього великий. Зріст 192 сантиметри! Зрозуміло, що таку «машину» багато хто хоче. Чи можна порівнювати Степанова із Пономаренком з «Динамо»? Вони чимось схожі. Обидва юнаки дуже талановиті, але щоб заграти на дорослому рівні, потрібно ще багато працювати. Я впевнений, що вони зроблять цей крок».

Власне, це все. Де тут критика, яка б робила для гравця неможливою чи небажаною подальшу співпрацю із тренером – нехай кожен вирішує сам… Однак, в чому Михайленко точно має рацію, то це в тому, що Степанову ще точно доведеться дуже і дуже багато працювати. Так, поточна статистика Артема вражає, але варто наголошувати на тому, що її форвард набив за «Баєр» U-19, а у першій команді «фармацевтів» провів поки що лишень 18 хвилин у рамках двох поєдинків.

І якщо вже буквально порівнювати Холанда зі Степановим, то Ерлінг у 17 років вже грав на дорослому рівні – за норвезький «Мольде», де мав менший показник ударів, аніж у Артема в «Баєрі» U-19 (2,5 проти 3,4) за меншої точності влучань у площину (46% проти 58%), проте навіть при цьому забивав у 1,25 рази більше м'ячів, ніж згідно моделі xG (0,7 голів за матч при 0,56xG відповідно), а у Степанова це співвідношення дорівнює 1,23, але все ж таки мова йде про юнацький рівень, де історія знала багатьох геніїв, яким так і не поталанило стати зірками професійного футболу.

Плюс до всього не варто забувати, що збірна України U-20 восени нинішнього року зіграє на чемпіонаті світу серед юнаків, який відбудеться на полях Чилі. І саме до цього турніру наразі молода команда під керівництвом Михайленка і веде підготовку. Що це, якщо не топ-мотивація для молодого спортсмена, тим паче, що тренери ідуть та приходять, а твоя особиста статистика та досягнення назавжди увійдуть до історії…

Степанов – зірка № 1 серед українських юнаків?

Чи є прямо зараз Артем Степанов зіркою № 1 для усіх юнацьких збірних країни? З певним ступенем ймовірності та поправкою на суб'єктивність оціночних суджень при таких питаннях – так. Все ж таки йдеться про молодого гравця, котрий вже грав за першу команду «Баєра» у Лізі чемпіонів, нехай і зовсім трішки.

Незважаючи на те, що по юнаках у нас зараз збирається цілком перспективна «банда», де є Владислав Крапивцов із «Жирони», Кирило Дігтяр з «Металіста», Максим Мельниченко з «Полісся», Дмитро Годя із «Вереса», Матвій Пономаренко з «Динамо», Віктор Цуканов з «Шахтаря», Геннадій Сінчук з «Монреаля», Крістіан Шевченко з «Вотфорда», Закері Бауманн із «Манчестер Юнайтед», саме Степанов виглядає найбільш готовим до переходу у дорослий футбол, а також вражає своєю ефективністю на полі у юнацьких турнірах.

Читайте також:

17-річний талант МЮ Бауманн хоче грати за Україну. Що про нього відомо?

Втім, не будемо забувати, і це також може не сподобатися Степанову та його представникам, як і наведені вище слова Михайленка, що на юнацькому рівні більш атлетичні гравці часто виділяються на тлі інших саме за рахунок своїх фізичних даних, а ось при переході у дорослий футбол виникає вже й питання психології, і техніки, і здатності виділятися не тільки габаритами, тому що там доводиться «штовхатися» зі справжніми мужиками, а не підлітками-хлопчиками…

Хто винен і що робити?

Очевидно, що встановити істину та дати чітку відповідь на питання, позначене у підзаголовку, наразі просто неможливо. Однак що точно зрозуміло: з боку футболіста та його представників може бути розпочата якась гра, метою якої, можливо, в певний момент стане зміна «футбольного громадянства» та перехід до юнацьких збірних Німеччини. Мовляв, образили хлопця на батьківщині, але з його талантом треба боротися та робити кар'єру, тому інших варіантів немає, окрім як добродушно прийняти пропозицію від Німеччини, що підставила тверде плече.

Власне, щось подібне кілька років тому ми вже переживали у випадку з Еріком Шурановим, котрий спершу грав за Україну, а згодом раптом передумав і взявся допомагати німецькій молодіжці, де обмежився 7 матчами та 2 голами. Де зараз Шуранов, якому пророкували велику славу і який клав м'ячі у ворота суперників пачками на юнацькому рівні? У свої 23 цей форвард має контракт з ізраїльським «Маккабі» Хайфа, і навіть там практично не грає, провівши за два останні сезони (включаючи поточний) лишень 143 хвилини у 6 матчах чемпіонату, і не забивши жодного м'яча…

Безумовно, не можна знімати відповідальність і з тренерського штабу Дмитра Михайленка, оскільки на шостому десятку фахівець хорошого рівня має розуміти, що робота з тінейджерами відрізняється від того, як можна поводитися з професіоналами. Тут важлива особлива психологія, а в якихось моментах потрібен ще й педагогічний підхід, адже розкидатись представниками топ-клубів із топ-ліг сучасний український футбол собі дозволити точно не може.

Читайте також:

Джерело: у збірній України було рукоприкладство по відношенню до легіонера

У зв'язку із цим досить влучно, як здається зі сторони, в ситуації розібрався екс-коуч «Волині» Віталій Кварцяний, який незважаючи на свою епатажність, допоміг багатьом футболістам згодом реалізувати свій талант та перейти на більш високий рівень.

«Нехай тренерський штаб збірної сідає на літак і летить до Німеччини. Гордість треба відставити на друге місце. Там нехай зустрінуться з Артемом та його родиною, і все обговорять. З Артемом треба говорити на рівних, а не зверхньо. Футболісти люблять, коли з ними спілкуються на рівних. А Степанов, у свою чергу, має сприйняти розмову серйозно та з повагою до тренерського штабу. Артему, перш за все, потрібно бути відданим своїй батьківщині та поважати країну, де ти народився! Потрібно захищати честь українського футболу. Я пишаюся, що він із Луцька, як і його батько, але він ще не відбувся, як футболіст, для цього треба багато працювати. Я бажаю йому тільки кращого і не зменшувати обертів. Цікаво буде подивитись, як складеться його доля», – сказав Кварцяний.

Ось реально краще і не скажеш – треба багато працювати. І це стосується як Степанова, так і Михайленка з його тренерським штабом та всіма в УАФ, хто відповідає за розвиток нашого футболу. Щоб тиражувати скандали та збільшувати кількість провалів особливого таланту не треба, а ось змусити країну пишатися своїм футболом та футболістами – це вже щось зовсім інше, погодьтеся…