Карім Бензема: вір, заткнися та працюй

Можна довго сперечатися з приводу того, чи правильно вчинили боси «Франс Футболу», вирішивши визначати найкращого футболіста Європи на підставі сезону, а не календарного року. Але ось сперечатися з тим, заслужив чи ні Карім Бензема 2022-го «Золотий м'яч», марно. Заслужив. Без сумніву.

Найкращий бомбардир Ліги чемпіонів минулого сезону (15 м'ячів у 12 поєдинках), володар Кубка чемпіонів (вп'яте у кар'єрі), найкращий бомбардир чемпіонату Іспанії (27 м'ячів), чемпіон Іспанії, переможець Ліги націй. Це здобутки 34-річного француза за минулий сезон. Похвалитися чимось подібним не може ніхто з опонентів Каріма. Більше того, навіть поруч «стати» нема кому. Нагорода справді знайшла свого героя.

Єдиний аргумент, який міг бути інтерпретований не на користь Бензема – чемпіонат світу. Якби Мундіаль-2022 відбувся у звичні для всіх нас терміни, тобто влітку, а не восени-взимку, і Франція не захистила б свій титул, були б вагомі підстави говорити про нового героя. Якби такий там був.

Але світовий форум відбудеться наприкінці року. І його головна дійова особа – герой, бомбардир, лідер – обов'язково отримає не лише свою порцію компліментів, а й плацдарм для перемоги у «Золотому м'ячі»-2023.

Але про якби та мабуть поговоримо наступного разу. На цей раз можемо просто констатувати: реальних конкурентів у Бензема у боротьбі за найгучніший індивідуальний трофей у світовому футболі не було.

***

Історія Каріма Бензема – це історія гидкого каченя, яке перетворилося на прекрасного лебедя. Але про хеппі-енд ми можемо говорити лише зараз, на схилі його футбольної кар'єри – все-таки чоловікові вже майже 35-ть (стукне у грудні).

А до того Карім був будь-ким, тільки не лебедем. Швидше, просто бридким. І не завжди каченям. І це не гра слів. Згадайте хоча б сумну історію з шантажем Вальбуена, через яку Каріма надовго відсторонили від збірної Франції. Настільки надовго, що він так і не став чемпіоном світу 2018-го. Хоча на той момент і був найкращим французьким форвардом. Натомість – рік в'язниці умовно і штраф.

Мені здається, цей негідний епізод із життя найкращого футболіста Європи 2022 року теж не треба забувати, викидати чи переписувати. Тому що він такий самий, як і всі ми – проста людина, зі своїми гріхами та помилками. Не нам його судити. Але нам його звеличувати. Так виходить.

Адже, якщо говорити про Бензема-футболіста, тим більше, за останній сезон, то без серйозних епітетів не відбутися. Він дійсно був кращим з найкращих, про що побіжно (статистично) було сказано вище.

І в даному контексті, тобто міркуючи про всю довгу кар'єру одного з найкращих футболістів в історії Франції (і це не просто порожні слова: ніхто до Бензема з французів не ставав найкращим бомбардиром сезону в ЛЧ, ніхто до нього не був найкращим снайпером Примери; та і взагалі він забив уже більше, ніж неперевершений Анрі: 431 гол Каріма проти 411 у Тьєррі) дуже доречно нагадати його сумну історію, у якої вийшов щасливий кінець. Тобто про вищезгадане перетворення каченяти на лебедя.

Напевно, багато наших читачів її знають. Але я нагадаю. Саме тут не буде зайвим знову пустити сльозу. І зворушитися стійкості воїна. Тому що ложка дорога на обід.

Так ось, наш герой, точніше його сім'я, у «минулому житті», як тепер сказали б, емігрувала з далекого та забитого алжирського села до передмість Ліона. Карім, шостий із десяти дітей Хафіза та Маліки Бензема, народився вже у Франції. Там, у сірих та депресивних ліонських «фавелах», і пройшло дитинство та юність майбутнього переможця «Золотого м'яча».

Карім з молодих нігтів не виділявся ні лагідною вдачею, ні поступливим характером. У школі йому явно не вдавалося. Ні з навчанням, ні з дисципліною. Єдиним прийнятним заняттям для задиристого пацана був футбол. Благо, що незважаючи на відверту бідність, багатодітна сім'я могла собі дозволити справно купувати Каріму нові бутси.

Хафіз Бензема дуже рано роздивився у своєму синові задатки майбутнього футболіста. Хоча, за визнанням самого Каріма, визначальну роль в його становленні зробила мама. Маліка іноді навіть ставала у ворота, щоб її син відпрацьовував дальні удари та штрафні. Саме мама наполягла на тому, щоб Каріма взяли до футбольної академії «Ліона». Саме Маліка переконала його в тому, що потрібно перетерпіти і чекати на свій шанс, коли її син у 15 років вирішив покинути футбольне ремесло.

Переконання матері не пройшли даремно. Похмурий і мовчазний Карім вирішив залишитися в академії «Ліона». І трохи пізніше потрапив у добрі тренерські руки – Армана Гаррідо, який і зробив із неотесаного пацана майбутню футбольну зірку.

***

Ну а далі – все, як на долоні. Карім потрапив до основної команди «Ліона». І швидко став одним із її лідерів. Потім був перехід до «Реала». Так збулася одна з трьох його дитячих мрій.

У «Мадриді» француз запрягав довго, але потім швидко поїхав. Довгий час він був хлопцем на підхваті, на заміні. Був піднощиком «снарядів» для Роналду. І лише після того, як великий португалець залишив «Сантьяго Бернабеу», футбольному світу явився новий Бензема. В образі не стільки «хибної дев'ятки», а лідера, бомбардира та просто найкращого гравця «Реала».

Друга дитяча мрія Каріма – побудувати новий просторий будинок для своєї мами, – збулася давно. Ще до його переходу до «Мадриду».

І ось 2022-го збулася остання. І, мабуть, найголовніша – Бензема став володарем «Золотого м'яча». За його словами, те, що ця мрія справдиться, вірила лише його мама. Та й він сам, іноді. Хоча саме Маліка не давала синові розслабитися, опустити руки й здатися.

Тому «Золотий м'яч» Каріма Бензема – це ще історія про віру. Про сім'ю. Про просту, на перший погляд, не видиму з боку роботу, яка обов'язково принесе свої плоди. Навіть якщо ти тричі не геній, але майстер своєї справи. Просто вір, роби, мовчи й сподівайся.

І, безперечно, головне в цій історії таке: вірте своїм мамам.