Від італійського гегемона до 20-хвилинки: хто винен у кризі Ювентуса?

Тиждень тому туринський «Ювентус» здобув свою першу перемогу в Лізі чемпіонів у сезоні 2022/2023, обігравши вдома ізраїльський «Маккабі» (3:1). Здавалося б, нічого дивного: лідер виграв лобову сутичку в аутсайдера групи. Але в тіні футбольного протистояння залишилося чимало «але»: то була перша перемога італійської команди на екваторі групового турніру, гості аж до кінця зустрічі мали шанси уникнути поразки, і це при тому, що поєдинок проходив у найважливіше для послідовників іудаїзму свято Йом-Кіппур.

У Хайфі цього вівторка картина була вже зовсім іншою. «Маккабі» двічі вразив ворота «Ювентуса» у першому таймі, а у «б'янконері» так і не було реальних шансів для порятунку. Команда Массімільяно Аллегрі з трьома очками після чотирьох ігор ризикує не просто вилетіти з найпрестижнішого європейського клубного турніру, а й зовсім залишитися за бортом єврокубків.

В Ізраїлі «Ювентус» був настільки беззубим у всіх фазах гри та позбавленим ідей, що робити, то коли рахунок став 0:2, питання «Де Ювентус?» від коментатора матчу упродовж трансляції звучало риторично.

Що ж, спробуємо відповісти на нього: «Ювентус» - на восьмому місці в чемпіонаті Італії, всього з трьома перемогами в 9 іграх, у 10 пунктах від «Наполі», що лідирує, і, що найнеприємніше для туринців, поза зоною потрапляння в єврокубки на наступний сезон.

36-разовий чемпіон та найтитулованіший клуб Італії програв більше матчів, ніж виграв на старті нової кампанії у всіх змаганнях, а відсоток перемог у «Старої Синьйори» дорівнює 30%.

Торік «Ювентус» пропустив 15 м'ячів у 11 стартових матчах Серії А, повторивши антирекорд сезону 1961/1962, який туринці завершили на 12 місці. Проте команда зуміла вийти з крутого піку, стабілізувати гру позаду та фінішувати четвертою у чемпіонаті.

Нині ж ігрова криза колективу Аллегрі стосується буквально всього - і руйнування, і творення, і завершення. Тренер скаржиться на епідемію травм та відсутність важливих гравців - Поля Погба та Федеріко К'єзи і стверджує, що «цій команді не вистачає серця та пристрасті», президент клубу Джанні Аньєллі вважає, що проблема точно не в тренері, якщо «гравці не виграють жодного підкату на полі». Тоді хто винен?

Після поразки від «Монци» (0:1) провину за негативний результат взяв на себе Анхель Ді Марія, який залишив команду ще в першому таймі у меншості. Нарешті після травм повернулися Войцех Щенсни та Мануель Локателлі, але і воротар, і півзахисник провели жахливий матч із «Міланом» (0:2), отримавши разом із капітаном Леонардо Бонуччі найгірші оцінки від преси. Душан Влахович, хоч і забив уже 6 м'ячів «б'янконері» у поточному сезоні, у більшості матчів залишається відстороненим від командної гри та отримує вкрай мало можливостей для завершення атак.

Ще з часів першої каденції в «Ювентусі» Аллеґрі привчив громадськість до свого раціонального підходу до футболу. Його уявлення про гру базувалося на результатах: перемога за будь-яку ціну, не зосереджуючись на тактиці або прийнятому способі ведення гри.

Мислення тосканського тренера було основою успіху зі «старим» Ювентусом, коли кістяк команди в поголовній більшості складався з «досвідчених дідів»: за Джанлуїджі Буффона, Джорджо К'єлліні, Леонардо Бонуччі, Штефана Ліхтштайнера і Патріса Евра «Юве» пропускав менше за всіх. Андреа Пірло, Поль Погба та Артуро Відаль зв'язували гру команди в середині поля, а Карлос Тевес, Гонсало Ігуаїн та Пауло Дібала давали результат в атаці. Аллегрі не потрібно було вчити своїх підопічних грі у футбол, йому потрібно було придумати план на окремо взятий матч, відштовхуючись від кожного наступного суперника, і досягти результату. «Якість завжди полягає у гравцях, а не у тактиці, — стверджує коуч «Ювентуса». - Хороший тренер має насамперед думати про гравців».

«Є два типи тренерів, - каже екс-півзахисник «Мілана» та збірної Італії Ріккардо Монтоліво, який упродовж двох років грав під керівництвом Аллегрі. - Є такі, що вчать грати по пам'яті: ти виходиш на поле і вже знаєш, що робити. Тобі не треба думати. А є такі тренери, як Аллегрі, які дають вам уявлення про загальний план гри та залишають інтерпретацію гри окремим гравцям. Але багато залежить від того, чи здатні ці гравці на реалізацію тренерського задуму». Як бачимо, Аллегрі повернувся до клубу, де замість пів команди потенційних тренерів він зустрів колектив, якому мало просто плану на гру – цим гравцям для досягнення успіху потрібно ставити повноцінну ігрову систему.

Про «Ювентус», який вигравав Скудетто дев'ять разів поспіль, вже настав час забути. Багато чого змінилося з того часу: відбулася зміна поколінь, тренерські ротації, низка авантюрних управлінських рішень на кшталт підписання Кріштіану Роналду, але головний внесок, яким би звичайним це не здавалося, зробили гроші. COVID-19 боляче вдарив по клубній скарбниці, яка не дорахувалася близько 300 мільйонів євро від початку пандемії, а італійський гранд опинився у топі європейських клубів із фінансових втрат.

Ще в період свого безальтернативного правління в італійському футболі «Ювентус» вирішив не обмежуватися спортивними досягненнями та затіяти гру вдовгу, розпочавши імплементацію маркетингової стратегії з розширення фан-бази, залучення нових спонсорів та зростання капіталізації бренду. Ребрендинг логотипу, новий сайт і клубний додаток у 2017 році стали сміливим рішенням, націленим насамперед на молоду аудиторію, яка в останні роки все менше віддавала перевагу футболу перед іншими способами розваги.

Також клуб зважився на інвестування коштів у трансфер Роналду, якого «Ювентус» купив у «Реала» за 117 (!) мільйонів євро, і він став на той момент п'ятим найдорожчим в історії футболу. Вже в перший сезон португалець у смугастій формі дав маркетинговий ефект у розмірі 50 мільйонів євро – завдяки зростанню доходів від спонсорів, продажу футболок та квитків. Трансфер Кріша до Туріна, природно, не окупився, але у його випадку керівники клубу розглядали цей хід саме з погляду імплементації довгострокової стратегії. Яка впала в 2020 році через коронавірусну пандемію - футбол зупинився, стадіони спорожніли, а люди задумалися про більш звичайні речі, ніж купівлю футболки з прізвищем Роналду.

Саме з цієї пори і тягнеться низка невиразних управлінських рішень на всіх рівнях - купівлі талановитих гравців, здатних стати обличчям клубу, на кшталт Маттейса де Лігта та Деяна Кулусевськи з їхнім подальшим перепродажем, тренерської чехарди, коли одного результату для Аньєллі стало мало, у зв'язку з чим «б'янконері» запросили на тренерський місток спочатку Мауріціо Саррі (усі пам'ятають позиційний футбол його «Наполі»), а потім Андреа Пірло (молодий і перспективний тренер, якраз під стать команді, що омолоджується). А ще великі контракти гравців, які не конвертуються у результат на футбольному полі, та ігнорування власної академії. Не варто забувати і про лобіювання з боку президента «Ювентуса» європейської Суперліги, яка під тиском УЄФА та футбольної громадськості так і не переросла з проекту на папері в реальний турнір з великими доходами.

В підсумку, після невдалих експериментів у пошуках ігрового стилю і коли під загрозою опинився спортивний успіх і втрата доходної частини від участі в міжнародних змаганнях, керівництво «Ювентуса» повернуло Аллегрі. Який, на переконання Аньєллі, вміє досягати результату. Але за ці кілька переломних років все сильно змінилося у туринському королівстві, і навіть ставка на «синицю в руці» обернулася тим, що нинішній «Ювентус» не може діяти на полі з боку сили навіть у рідній лізі, не розуміє, як грати під тиском проти сильних опонентів, а найголовніше - хто відповідає за те, що кампанія 2021/2022 може стати найбільш провальною за тривалу історію існування клубу.

Поки що удар на себе взяли виключно виконавці – футболісти, на яких боляче дивитись після фінального свистка чергової гри, у якій «Ювентус» знову втратив очки. Цього сезону ще не було «Ювентуса», здатного витримати 90 хвилин із технічної, фізичної та психологічної точки зору. Проти «Мілана» були 20 хвилин змістовного футболу, які змінилися хаосом у структурі гри та безпорадністю, як тільки суперник перехопив ініціативу. Для команди із чемпіонськими амбіціями цього катастрофічно мало. І за недостатній рівень підготовки чи неможливість гравцями здійснити план на гру повинен відповідати тренер.

Уболівальники «Ювентуса» вже втомилися вимагати відставки Аллегрі, але навіть після фіаско в Ізраїлі 55-річний фахівець зберіг своє місце біля керма команди. «Ювентус» не хоче втрачати гроші ще й на передчасному завершенні співпраці з нинішнім тренером. Чотирирічний контракт і 7 мільйонів євро на рік - такий розрив відносин зовсім не на руку Аньєллі, який і так усіма силами намагається уникати великих витрат і стабілізувати клубний баланс.

Проміжні підсумки виступів «Старої Синьйори» у внутрішніх та міжнародних змаганнях свідчать, що далі може бути ще гірше, і клубу може бути вигідніше диверсифікувати ризики та заплатити неустойку тренеру, ніж продовжити котитися у прірву. Але в такому разі комусь таки доведеться визнавати помилки та брати відповідальність за прийняті рішення, які виявилися невдалими.

Як демонструє реальність, нинішній «Ювентус» як клуб і справді настільки далекий від єдності, що лише самим футболістам вистачає на це сміливості.

Вадим АНДРЕЄВ