Руслан ЗДОРОВЕЦЬ: про Кульбаби, дух, курйоз на льоду та 100 потів у Талліні

Вже 11 січня збірна України U20 під керівництвом головного тренера Андрія Срюбка стартує у молодіжному чемпіонаті світу у Таллінні у дивізіоні 1B. Про те, в якій готовності команда підходить до турніру, яка атмосфера панує в колективі та шансах на ЧС-2025, ми розпитали вихованця київського «Сокола» та оборонця швейцарського клубу «Обертургау» – 19-річного Руслана Здоровця.

– Руслане, в якій готовності підходить збірна України U20 до МЧС-2025? Погляд зсередини.
– У бойовий! Протягом тижня ми продуктивно провели час у тренувальному процесі. Бувало і по два важкі заняття на день. Звісно, 100 потів зійшло. Доводилося міняти мокру термобілизну у паузах, але так і має бути під час якісної підготовки до важливого змагання.

– Як тобі подобається в Таллінні?
– Я тут вперше. Класне місто, багато російськомовних людей, Балтійське море, гарний готель та харчування. Якщо комусь із хлопців картопля «набридла», то є інша їжа. Кожен має свій раціон. Я, наприклад, картоплю рідко їм. Краще гречку, рис чи макарони.

– Що найбільше впало у вічі після приїзду до Естонії?
– Вразила Тондіраба-Арена. Шикарний тренувальний комплекс із трьома великими майданчиками під одним дахом та ще однією невеликою ковзанкою для занять керлінгом. Саме в ці дні якісь міжнародні змагання проходили серед дітей. Хороша якість льоду та роздягальні.

– Яка музика лунає у роздягальні збірної України?
– У тренді зараз – трек Кульбаби. Можна сказати, наш лідер у роздягальні. Часто звучить DZIDZIO чи рок. Багато патріотичних композицій. Артем Іщенко та Савелій Сухицький чудово справляються з роллю ді-джеїв (посміхається).

– Хто із партнерів особливо запам'ятався на зборах?
– Серед нападників виділявся Іларіон Купріянов – високий та технічний хлопець. Серед воротарів – Сашко Левшин. Видно, що він класний кіпер і йому непросто забити. Загалом у нас багато хокеїстів, які здатні виявити лідерські якості, але хто буде справжнім лідером цієї збірної – покаже чемпіонат світу.

– Ти дієш на позиції захисника. У кого з наших форвардів найважче відібрати шайбу?
– Ми не так часто приділяли час дуелям «1 в 1», а більше вправ проходили у форматі «2 в 1» або «3 в 1». Але все ж таки я назвав би хлопців з чемпіонату Чехії: Іларіона Купріянова та Олексія Євтєхова. Ну і Макса Жеребка по старій пам'яті згадаю (посміхається). Ми разом із ним виступали за «Сокіл»-2005 і наша зв'язка працювала справно: я віддавав йому передачу під синю лінію, і він чимало забивав.

– А як Жеребко виглядає у Таллінні?
– Пижиться, намагається мене пройти, але в нього нічого не виходить (сміється).

– Спробуй пройди такого гіганта, як ти! До речі, яка твоя антропометрія для довідок?
– Зріст 191 сантиметр та вага десь 93-94 кілограми.

– Батьки високі?
– Якраз невисокі. Це дивна історія. Мій брат, Захар Здоровець (2011 р.н.), якому лише 13 років виповнилося, грає зараз у «Соколі» та активно наздоганяє мене у зрості! Напевно, ми пішли в дідуся по батьковій лінії: він грав у баскетбол та волейбол.

– Найсмішніший епізод під час зборів?
– Те, як я курйозно впав під час тренування на льоду. Не все це зрозуміють – треба було бачити. Ми виконували вправу і мені потрібно було підібрати шайбу і вивести її із зони, але я смішно плюхнувся на рівному місці. Купріянов попросив, щоб ми повторили цю вправу (сміється).

– З настроєм у колективі все Ок. А що думаєш про шанси молодіжної збірної України у дивізіоні 1B?
– Колектив у нас сильний. Шанси високі, але загадувати не буду. Рухатимемося від матчу до матчу. Головне, реалізовувати свої моменти по-максимуму. Це буде важливим чинником чемпіонату світу.

– Головний суперник на ЧС-2025?
– Багато хто називає Японію... Можливо, і так. Ми дивилися в Таллінні тренування багатьох збірних і японці справили на мене непогане враження. Також гарна більшість у Естонії.

– У чому сила збірної України?
– Характер, майстерність та Козацький дух! До того ж, у нас збалансований склад. Якщо ми хочемо виграти ЧС-2025, то в команді не може бути сильна оборона та слабка атака чи навпаки. У нас, на мою думку, всі лінії на високому рівні і немає перекосів. Отже, націлюватимемося на максимальний результат!

– Що зазвичай береш із собою у поїздку? Чи є традиція?
– Щоразу намагаюся брати нову книгу. Саме на Новий рік батьки подарували мені видання офіцера військово-морського флоту США та автора мотиваційних книг – Джоко Віллінка. На дозвіллі люблю почитати новинки.

– У збірній ти представляєш швейцарський клуб «Обертургау». Розкажи трохи про своє теперишнє у Європі.

– Це оренда. Попередні два сезони я виступав у молодіжній команді «Давоса» у топовій лізі U20-elit, там було все добре, чудова конкуренція, але влітку менеджер клубу порекомендував мені спробувати сили у дорослому хокеї. Мене орендували до фарм-клубу «Давоса», я провів там все літо зборів, тренери задоволені, був договір грати 50 відсотків ігор у молодіжній U20-elit і половину – у дорослій лізі, але за три дні до старту сезону прийшла звістка, що мені не дали ліцензію виступати у другій лізі Швейцарії. Якісь порушення в документах тощо. Вийшов великий облом, спустошення та негативний настрій. Нічого не залишалося, як йти до слабшої третьої ліги Швейцарії і виступати з чоловіками в «Обертургау».

– У чому шукати позитиву?
– Я не опустив рук. Отримую дуже багато ігрового та тренувального часу. Плюс іноді граю за молодіжний склад «Тургау» та катаюся з їхньою головною командою, яка грає у першій лізі – другий за силою дивізіон Швейцарії. Там дуже солідна ліга. Сподіваюся, мені ось-ось дозволять грати в цій лізі. Тренери відзначають певний прогрес. Процес пішов.

– Твій партнер за збірною Богдан Трущенко перед Новим роком залишив Швейцарію та перейшов до одеського «Шторма». Немає планів наслідувати його приклад?
– Ні. Свій хокейний розвиток пов'язую із швейцарським хокеєм. Рухатимуся в цьому напрямку.