Скрипник та Ворскла: ходіння по квесту

Виліт на першій же стадії єврокубку, останнє місце в турнірній таблиці УПЛ після перших чотирьох турів – такий у суто цифровому залишку підсумок дебюту «Ворскли» у новому сезоні. Дебюту на чолі з новим наставником – Віктором Скрипником.

Якщо розглядати цей, винятково «цифровий» бік питання, то висновок напрошується сам собою однозначний: це провал, панове. А якщо цей висновок ще й «нашарувати» на очікування від приходу Скрипника, на витрачені гроші на новачків (непогані, до речі, за нинішніми безгрошовими часами: лише за Сефері та Кравця полтавці заплатили в сумі один мільйон доларів), то вимальовується картина дуже сумна. Не олією.

Але все ж таки не поспішатимемо з різкими рухами. Бо, як відомо, велике бачиться на відстані. Тим більше що, якщо копнути вглиб, ситуація вже не буде такою очевидною, як на перший погляд.

Проте, давайте почнемо дивитися в корінь саме з видимого, непривабливого боку полтавського «айсберга».

***

«Ворскла» оголосила про домовленість зі Скрипником 9 червня. Але за фактом команда набула нового тренера ще раніше. Навіщо було екстрено за фактом і не дуже красиво по суті міняти Максимова, котрий, здавалося, вже прижився в Полтаві, - не тема даної нотатки. Вирішили далі йти зі Скрипником – їхнє право. Тим більше, що на попередній роботі Віктор Анатолійович зарекомендував себе добре.

Угоду про спільну роботу сторони скріпили на три роки. Віце-президент «біло-зелених» Олег Лисак, коментуючи призначення нового тренерського штабу, зазначив на початку липня, що, мовляв, планує попрацювати спільно три роки. Причому відпрацювати плідно. Але відразу додав: «Ми з Віктором реалісти, цей сезон буде квестом».

Напевно, цими словами про «пригоду з перешкодами» функціонер полтавського клубу вирішив перестрахуватися про всяк випадок. І, як показали подальші події, справді треба було перестрахуватись.

Але тоді, на початку-середині літа, здавалося, що у «Ворскли» та її нового кермового вистачить коштів, можливостей та методів, щоб обійти всі чи майже всі перешкоди.

А таких просто не могло не бути. Масовий відтік легіонерів, який розпочався в наших клубах через рашистське вторгнення, торкнувся і полтавської команди. Причому торкнувся безпосередньо. «Ворсклу» залишили Пуцлін, брати Тілль, Якубу, Есеола, Ранжел, Тамм - вже майже півкоманди. Тобто ми маємо об'єктивну причину, щоб вважати, що команду потрібно будувати фактично з чистого аркуша. Та й гру нову їй прищеплювати також.

З іншого боку, на відміну від деяких, «Ворскла» провела дуже активне літнє трансферне вікно. Подейкують, що вперше за час роботи в Україні Скрипник нарешті отримав можливість особисто обирати та запрошувати футболістів, а не бути лише статистом при Шаблію.

Загалом, новачків, як і тих, що пішли з команди, теж вистачало. Точніше, їх було майже вдвічі більше: Марлісон, Габріель, Феліпе, Кравець, Олійник, а ще «троє зі скриньки, однакових з лиця» (це я про гравців албанської «Тирани», яка чомусь стала ледве не «базовим» клубом-донором для полтавців).

Отже, маємо реальні підстави для того, щоб вважати, що, з одного боку, Скрипнику та його тренерському штабу справді довелося будувати новий колектив. А з іншого боку – можемо констатувати, що і часу, і необхідного «матеріалу» для роботи у нього теж було достатньо. Тим більше, якщо взяти за основу той факт, що Віктор Анатолійович особисто відбирав для команди новачків.

***

Перша проба пера – кваліфікаційні ігри Ліги Конференцій проти шведського АІК – залишила подвійне враження. Спершу виграли, потім програли не без запитань до судді. «Я залишаю Стокгольм із високо піднятою головою» - скаже після другого поєдинку зі шведами Скрипник. Досить голослівно і навіть бравурно, але все одно йому хотілося вірити. І жаліти. Бо, як покаже подальша практика, програти колективу зі Швеції це ще не дно. Доведено кіпрською командою майже з такою самою абревіатурою, як у шведської.

Зрозуміло, що справжнім лакмусовим папірцем роботи Скрипника на новому місці та мірилом домагання його нових підопічних стане чемпіонат країни. І почасти цей старт відповів на головне питання без двозначності: провал.

Волею календаря у перших чотирьох турах команді Скрипника не дісталися три найкращі команди за підсумками минулого, не дограного чемпіонату країни. Дісталася така ж, поспіхом скроєна «Зоря», завжди міцна «Олександрія» і просто «Верес» із «Металістом-1925».

Якщо виходити суто з очікувань, вкладених коштів, статусу «тренера-новатора», приклеєного до полтавського керманича, то у цих чотирьох матчах полтавці мали брати сім-вісім очок. Але на виході одержали лише одне.

Проти своєї колишньої команди Скрипник на чолі «Ворскли» зіграв незграбно. Дуже легко луганці забили опоненту три м'ячі. Могли й більше. Так, могли забити більше, ніж один гол із пенальті, й ворскляни. Але навіть на нічию вони не заслужили. Справедлива поразка.

ФК Зоря

Хоча далі – про справедливість вже не йтиметься. У грі проти «Вереса» полтавська команда виглядала вже краще, ніж у першому турі. І це після гри наголосив Скрипник. Але все одно поразка.

Поразкою закінчився і поєдинок проти «25-х». І також навряд чи закономірною. Після того матчу Скрипник скаже, що у роздягальні гробова тиша, і ніхто не розуміє, чому так.

Справді, зрозуміти важко. Зрозуміти складно, чому не забиває «Ворскла» з найвигідніших моментів (зокрема, з пенальті). І чому пропускає на останніх хвилинах (у грі з «Вересом» пропустили на 96 хвилині, з харків'янами – на 92-й).

Проти «Олександрії» не пропустили. Але й не забили вперше у чемпіонаті. Хоча сам Кравець (захисник, на хвилиночку) мав два майже стовідсоткові моменти для взяття воріт.

У підсумку після чотирьох турів «Ворскла» набрала лише одне очко. І посідає останнє місце у таблиці.

***

Однак поспішати вішати всіх собак на Скрипника я не радив би. У всіх без винятку чотирьох матчах УПЛ полтавці створювали гольові моменти. Якщо говорити по-простому, «по-вболівальницьки», то гра у команди таки проглядається. І тренерська рука – також. Головне, чого «Ворсклі» не вистачає на даний момент - вміння втілювати в забиті м'ячі створені моменти. І концентрації на останніх хвилинах зустрічі.

За даними статистичної платформи Wyscout, після чотирьох турів команда Скрипника є беззаперечним лідером УПЛ за показником очікуваних голів (хG), значно випереджаючи і «Дніпро-1», і «Шахтар», і «Зорю». Значить, з атакою у команди справді не так усе погано.

ФК Олександрія

Щодо концентрації на фініші матчів, то, як сказав Скрипник, це проблема не «фізики». Найімовірніше, це від «сируватості», від не зіграності.

І перша проблема, і друга - цілком виправні. Адже вони – наслідок, а не першопричина. Якщо гра як така є, а вона правда є, то рано чи пізно команду обов'язково прорве. Тим паче, що пауза у чемпіонаті перед п'ятим туром, викликана матчами збірної України, має зіграти на руку «Ворсклі» та її тренеру.

Особисто мені здається, що далі у команди має виходити і з реалізацією, і з концентрацією. Адже, що не кажи, щодо підбору гравців «Ворскла» - досить амбітний проект. Та й робота Скрипника-тренера мені завжди була симпатичною.

Але тут слід розуміти і таке. Навіть у хороших тренерів іноді не складається в хороших проектах. Яскраве підтвердження цього – Вернидуб і «Кривбас». Тому не можна виключати, що нового наставника «Ворскли» зрештою може спіткати фіаско. До цього також треба бути готовим.

Такий уже у нас цей сезон. Справді – «квест».