Луческу – головний козир Динамо, але він може стати і ключовою слабкістю

Влітку 2020 року призначення Мірчі Луческу головним тренером «Динамо» стало, очевидно, найбільш вдалим кадровим рішенням президента клубу Ігоря Суркіса за останні як мінімум 5-10 років. «Біло-сині» гостро потребували струсу, принести який міг би лише серйозний наставник «зі сторони». Історії з «динамівськими серцями» призвели до того, що «Шахтар» чотири роки поспіль (три – з Паулу Фонсекою та один – з Луїшем Каштру) без особливих проблем брав «золото» національного чемпіонату, змушуючи свого принципового опонента задовольнятися аж ніяк не престижним як для киян «сріблом».

З Луческу «Динамо» одразу ж показало результат, ставши чемпіоном у дебютному сезоні для румунського фахівця. Більше того, навіть в УПЛ-2021/22, розіграш якої так і не був завершений через повномасштабну фазу російсько-української війни, київська команда виглядала як мінімум не гірше за «Шахтар», який вгатив величезні кошти в оновлення команди за рахунок запрошення низки серйозних футболістів, а також італійського тактичного гіка Роберто Де Дзербі. Якби той розіграш навесні вдалося б дограти, то хто знає, чи зміг би молодий коуч «гірників» обійти настільки досвідченого опонента як Луческу…

Перед початком сезону-2022/23 саме «Динамо», яке зазнало мінімальних кадрових пертурбацій, на чолі із Мірчею Луческу називалося всіма без винятку футбольними фахівцями серйозного рівня головним фаворитом в УПЛ. Проте вже на старті кияни продемонстрували серйозне «пробуксовування», коли у двох матчах не змогли здобути жодного очка… Так, у суперниках в «біло-синіх» були «Дніпро-1» та «Зоря» - команди дуже гарного рівня за мірками українського футболу, але не можна скидати з рахунків той факт, що «Динамо» програло останні п'ять, а якщо брати до уваги виключно основний час, то й шість поєдинків поспіль!.. Коли таке ще було в історії «біло-синіх» і чи було взагалі – це питання, яке потребує поглибленого занурення у статистику та історію, але не дає жодної користі з точки зору причинно-наслідкових зв'язків.

Саме тому куди більшу увагу варто приділити останнім словам та поведінці Мірчі Луческу. Наприклад, після поразки від «Фенербахче» (1:2) у першому турі групової стадії Ліги Європи румунський наставник заявив, що не хоче аналізувати гру, оскільки побачив на полі не футбол, а кориду. Трохи раніше, після нищівної та сенсаційної поразки від «Дніпра-1» (0:3), Луческу й зовсім у серцях заявив, що та гра може виявитися для нього останньою в якості коуча киян…

Згодом Мірча визнав, що після програшу «дніпрянам» піддався емоціям, сказавши щось не зовсім обдумане. Не виключено, що за кілька тижнів і з приводу післяматчевих висловлювань у Туреччині румун вирішить висловити свої певні уточнення. Адже саме «Динамо» у стартові 15 хвилин проти «Фенербахче» на виїзді встановило дуже серйозну планку щодо порушень правил. Статистика цього часового відрізку за вказаним компонентом красномовна – 7:3 на «користь» української команди, і ці «правила гри» були прийняті турками, які, до того ж, ще й дуже хотіли поквитатися із «Динамо» за виліт з кваліфікації Ліги чемпіонів…

За фактом, прямо зараз ми бачимо, як Мірча Луческу, котрий був і все ще залишається головним козирем «Динамо», перетворюється ледве не на ключову слабкість киян. Все тому, що румун, ймовірно, поки що не може належним чином упоратися з усіма складнощами, які випали на долю його клубу зокрема, і всього українського футболу в цілому. І це зовсім не припущення чи наговори. Давайте просто зазирнемо в недалеке минуле, щоб зрозуміти – щось подібне у кар'єрі Мірчі вже було, і завершилося воно зовсім не райдужно з точки зору результатів роботи фахівця…

Отже, влітку 2016 року донецький «Шахтар» після 12 років співпраці оголосив про відхід Мірчі Луческу з посади головного тренера команди. Це рішення було вкрай непростим для власника «гірників» Ріната Ахметова, який встиг, як-то кажуть, усією душею «прикипіти» до румунського тренера, з котрим його пов'язували дуже теплі особисті стосунки. Але менеджмент «Шахтаря» підійшов до питання доцільності розставання із Луческу дуже виважено. До цього протягом двох років «гірники» незмінно програвали чемпіонство «Динамо», хоча починаючи з 2009 року п'ять років поспіль були найкращою командою України.

Що змінилося для Луческу у «Шахтарі» тоді? Насамперед, це умови. Через війну на Донбасі «гірники» були змушені почати поневірятися Україною у пошуках постійного місця дислокації. Таким виступив і Львів, і Харків, і Київ… Мірча, якому було вже під сімдесят, просто не витримав такого ритму. Він хотів спокійно, монотонно та цілеспрямовано готувати свою команду до футбольних матчів, а не вирішувати купу другорядних завдань та проблем, що мають безпосередньо до гри мінімум відношення. Постійні перельоти, переїзди, зміни обстановки давили психологічно не лише на гравця, а й на тренера, який просто не зміг з цим впоратися.

Прощаючись із Луческу, Рінат Ахметов недвозначно дав зрозуміти, що румунський коуч, з точки зору менеджменту донецького клубу, вичавив із себе абсолютно все. Президент «гірників» заявив – Луческу потрібні нові виклики, а «Шахтар» потребує свіжої крові. Інші сентименти не мали жодного значення й були потрібні виключно для правильної «картинки» оформлення цивілізованого розставання сторін після такої тривалої співпраці.

Про те, що ключовою причиною відходу Луческу з «Шахтаря» стали умови клубного побуту, які змінилися саме через війну, заявив і агент румунського тренера Аркадій Запорожану.

«Чому Луческу пішов із «Шахтаря»? Через ситуацію в Україні. Через кочовий в останні два роки спосіб життя «гірників». Виникли труднощі із залученням нових гравців для виконання високих турнірних завдань», - зазначив Запорожану.

В «Динамо» Луческу спочатку отримав те, що раніше мав для успіху у Донецьку – можливість налагодити чітку клубну вертикаль, яка працює на благо першої команди. Під рукою у румуна були і своя тренувальна база, і безліч полів, і академія, де можна було підшукувати таке необхідне у складних економічних реаліях поповнення для першої команди. Зрештою, домашні матчі «Динамо» могло проводити в Києві, причому як у рамках УПЛ, так і в рамках єврокубків.

Багато чого виявилося недоступним для Мірчі після початку повномасштабної фази російсько-української війни. Домашні матчі в єврокубках стали для «Динамо» такими лише номінально… В рідній УПЛ також довелося (матч 2-го туру з «Дніпром-1» відбувся у Львові) і ще, напевно, доведеться проводити ігри зовсім не на своєму полі в Києві, а десь поближче до кордону з Польщею - виключно із міркувань логістики.

Логічно, що все це не тільки призвело до чуток про складну психологічну обстановку всередині команди, а й до певного ефекту дежавю для самого Мірчі Луческу. Після відходу з «Шахтаря» йому довелося вкрай несолодко, і в плані кар'єри налагодити справи румун зумів лише із поверненням до України, коли сенсаційно для багатьох прийняв «Динамо». Але зараз Мірча знову має справу з тими самими проблемами, які колись доконали його неймовірно успішний донецький етап. Навіть гірше – якщо у 2014-2016 роках йшлося про численні перельоти, то зараз через обставини всередині України може йтися виключно про автобусні переїзди. Наскільки велика різниця між цими видами переміщень, мабуть, навряд чи варто говорити додатково…

Єдине, що зараз робить для Луческу складний етап більш, якщо так можна сказати, світлим – це постійний контакт із президентом клубу. В «Шахтарі» Мірча після вимушеного від'їзду з Донецька був позбавлений таких звичних для нього регулярних контактів з Рінатом Ахметовим, про що він і сам казав публічно. У «Динамо» Ігор Суркіс завжди на зв'язку з Луческу, що хоч якось сприяє налагодженню хоча б видимості колишнього благополуччя…

Наприкінці липня Мірчі Луческу виповнилося 77 років. Дивлячись на нього, можна сміливо стверджувати, що ця солідна позначка – лише цифра у паспорті, бо румун все ще зберігає неймовірну жагу до роботи у професійному футболі. З іншого боку, фізіологічно людині з кожним роком життя необхідно дедалі більше часу для відновлення – фізичного, психологічного, душевного… Якби не війна, немає сумнівів, що Луческу без проблем зміг би відпрацювати свій контракт, розрахований до літа 2024 року, й принести ще дуже багато користі та титулів «Динамо». Що буде зараз? Сказати складно, хоча саме «Динамо», незважаючи на невдалий старт, залишається беззаперечним фаворитом на чемпіонство в УПЛ. Важливо лише, щоб козир залишався самим собою до фіналу гри…