Ігнатенко чудово показав себе у Бордо. Його виклик до збірної закономірний

Наприкінці січня донецький «Шахтар» достроково припинив оренду свого опорного півзахисника Данила Ігнатенка у «Дніпрі-1» заради можливості відправити футболіста також на умовах оренди до французької Ліги 1. Українець поповнив ряди «Бордо», який на той момент боровся за виживання, і хоча ця команда в результаті так і не змогла вирішити поставлених завдань, вилетівши в Лігу 2, сам Ігнатенко залишив про себе дуже пристойне враження.

Починалося все для Данила, щоправда, майже катастрофічно. У своєму дебютному матчі, вийшовши на заміну, Ігнатенко вже через 9 хвилин отримав червону картку, а «Бордо» з тріском програв «Реймсу» на виїзді з рахунком 0:5. Вилучення українець заробив з тієї ж причини, яка підводила його і в рідній Прем'єр-лізі – надто агресивно пішов на суперника прямою ногою в підкаті, що в сучасному футболі загрожує найсерйознішим покаранням.

Ігнатенка розкритикували вболівальники та деякі ЗМІ, але після відсидки дискваліфікації він продовжував виходити на поле з лави запасних. Щоправда, дуже скоро на Данила чекало нове потрясіння – з посади головного тренера «Бордо» був звільнений швейцарський фахівець Владимир Петкович, за якого, власне, «жирондинці» і запрошували Ігнатенка.

Будь-який професійний футболіст чудово розуміє, що прихід у команду нового тренера, який особисто тебе не кликав і навряд чи знає, може завершитись повною втратою ігрової практики. Тим більше, «Бордо» перебував у катастрофічній турнірній ситуації, а Ігнатенко виступав за команду лише на правах піврічної оренди, тобто, робити повноцінну ставку на нього як на клубний актив не мало сенсу.

Але французький фахівець Давід Гійон, який прийшов на місце Петковича, виявився дуже привітним по відношенню до Ігнатенка. Здавалося б, ситуація налагоджується, але через тиждень на Данила, як і на всю його батьківщину, очікувало нове потрясіння неймовірного масштабу – вторгнення російської армії на суверенну територію України та початок військових дій…

У Ігнатенка в Україні на момент початку війни залишалася сім'я, яка за планами мала приєднатися до Данила лише 1 березня. На перше ж тренування після початку російсько-української війни Ігнатенко прийшов у сльозах і виглядав абсолютно розконцентрованим. У такі моменти робота відходить на другий план, що є абсолютно логічним. На щастя, Данило не поринув у депресію і зміг продовжувати працювати. Власник «Бордо» Жерар Лопес допоміг українцю, посприявши максимально швидкому від'їзду його сім'ї до Франції, після чого Ігнатенко почав працювати з подвоєною енергією.

І результати не змусили на себе довго чекати. Вже до кінця березня Ігнатенко перетворився на гравця основи «Бордо», а у квітні взагалі став одним із ключових футболістів цієї команди. Уявити центр поля «жирондинців» на цьому відрізку без українця було неможливо. Хавбек традиційно чудово показував себе в єдиноборствах, виграючи в середньому значну їх частину (56,5%), а на другому поверсі Ігнатенко взагалі почував себе, немов риба у воді (в середньому 3 верхових єдиноборства за 90 хвилин при 64% виграних). Примітно, що Данило не відмовився від улюблених та вкрай ризикованих підкатів (2,74 за матч при 48% успішних), проте здійснював їх уже в менш агресивній та ризикованій манері, через що в його пасиві виявилося лише 3 жовті картки і більше жодного вилучення.

А ось в актив Ігнатенку можна занести багато чого. Він чудово починав атаки (5,7 передач у фінальну третину за 79%-вої точності та 1,8 пасів у штрафний майданчик за 67%-вої точності) своєї команди, досить активно взаємодіяв із партнерами (в середньому 69 техніко-тактичних дій за 90 хвилин і 41 пас за цей же часовий відрізок), а ще був ефективним при перехопленнях м'яча (5,12 в середньому за матч), ставши в цьому компоненті одним із найкращих гравців команди в сезоні в цілому.

Недивно, що, незважаючи на виліт «Бордо» з Ліги 1, Ігнатенко потрапив до когорти тих футболістів, яких керівництво клубу хотіло б зберегти в команді на наступний сезон для вирішення завдання повернення місця в еліті. «Жирондинці» за угодою із «Шахтарем» мають опцію на викуп контракта Данила, яка, за неофіційними даними, дорівнює 2-3 мільйонам євро. Сума цілком підйомна для клубу, тільки як мінімум два питання в цьому аспекті існують. Перше – чи залишиться Гійон головним тренером «Бордо», адже його контракт закінчується наприкінці червня, і чи захоче Ігнатенко залишатися у команді, якщо в неї буде новий наставник (неофіційно подейкують, що Гійон уже погодив новий контракт з «жирондинцями»)? Друге – чи побачить сенс Данило грати у Лізі 2, тим більше, що за чутками, інтерес до нього виявляють і команди з елітного дивізіону?

Є, звичайно, і третє ключове питання – як поведе себе у цій ситуації «Шахтар»? Формально «гірники» не мають права відмовитися від продажу Ігнатенка, якщо «Бордо» забажає активувати опцію викупу контракта гравця. Проте донеччани цілком можуть переконати хавбека в тому, що повернення в український клуб – це краще кар'єрне рішення для Ігнатенка зараз, аніж гра у Лізі 2, і тоді «Бордо» виявиться, так би мовити, відіграним.

Ще в середині січня, до від'їзду Ігнатенка до Франції, аналізуючи дії та прогрес півзахисника, ми зазначали, що Данило вже де-факто є готовою заміною у «Шахтарі» для Тараса Степаненка. Однак у тому ж тексті згадувались не зовсім зрозумілі рішення головного тренера «гірників» Роберто Де Дзербі, який вирішив, серед інших, відмовитися від послуг Олександра Піхальонка, проданого у «Дніпро-1» за 700 тисяч євро. От і щодо Ігнатенка італієць чомусь вирішив повестися саме так, внаслідок чого «Шахтар» майже втратив цього футболіста. Але зараз майбутнє самого Де Дзербі у донецькому клубі висить на волосині, та й легіонерів у команді не залишиться, а тому ставка на Ігнатенка в такій ситуації бачиться для «Шахтаря» цілком логічною та виправданою.

Читайте також

Шахтар має майже готову заміну для Степаненка. Але що вирішить Де Дзербі?

У цьому зв'язку, власне, офіційна інформація про виклик Данила Ігнатенка в розташування національної збірної України, що з'явилася напередодні пізно ввечері, ніяк не здивувала. Опорний півзахисник своєю роботою в «Бордо» (до перелічених вище «плюсів» обов'язково варто додавати і 3 результативні передачі у 11 матчах Ліги 1!) абсолютно заслужив право дебютувати в першій команді країни, а Олександру Петракову буде корисно мати у складі гравця, здатного підмінити не тільки Тараса Степаненка, а й Сергія Сидорчука, а в певних моментах, мабуть, навіть урізноманітнити гру «синьо-жовтих» в опорній зоні. Зрештою, ігнорувати прогрес та якісні виступи гравця у Лізі 1 було б справжнім злочином, при тому, що Ігнатенко може похвалитися ще й регулярною ігровою практикою, що дуже важливо у нинішніх реаліях.

Так, у матчі проти Уельсу Ігнатенка на полі ми навряд чи побачимо, а ось у подальших поєдинках Ліги націй, очевидно, Данило з'явиться на полі та зможе показати всі свої найкращі якості. У тому, що їхній арсенал у хавбека є досить багатим, сумнівів немає. Той же Гійон, розмірковуючи на тему нового сезону в «Бордо», якщо він залишиться у команді, безапеляційно і без вагань заявив, що команду однозначно потрібно буде вибудовувати навколо вісі Ахмедходжич (центральний захисник) – Ігнатенко (центральний півзахисник) – Мара (центральний нападник). Погодьтеся, потрапити в трійку ключових виконавців одного з найвідоміших французьких клубів всього за кілька місяців кар'єри там – це чудове досягнення, але яким шляхом вирішить піти сам Ігнатенко, побачимо незабаром, а поки чекаємо на його дебют за збірну України…