Шахтар має майже готову заміну для Степаненка. Але що вирішить Де Дзербі?

Цьогорічний сезон для донецького «Шахтаря», як би він не завершився, однозначно не стане найуспішнішим за останнє десятиліття. З приходом на тренерський місток «гірників» Роберто Де Дзербі донеччани не без складнощів пройшли у кваліфікації Ліги чемпіонів «Монако», але відверто провалили груповий турнір, де не змогли здобути жодної перемоги, зокрема, не разу не набравши трьох очок навіть у дуелях з більш ніж скромним молдавським «Шерифом». У зв'язку з цим навіть блискучі цифри Де Дзербі у внутрішньому чемпіонаті поки що не виглядають «охоронною грамотою» для італійського фахівця. Занадто висока нині стеля очікувань від «Шахтаря», тим паче, що влітку минулого року на трансферному ринку клубом було витрачено понад 45 мільйонів євро.

Незважаючи на фантастичні витрати на нових футболістів, восени фахівці та вболівальники, оцінюючи виступи «Шахтаря» на європейській арені та в українській Прем'єр-лізі, знову дуже часто змушені були констатувати, що «гірники» нині не мають адекватної заміни для Тараса Степаненка. Останній вже кілька років є беззаперечно ключовим опорним півзахисником команди, й реальних конкурентів у нього в поточному складі просто немає. Майкон, Маркос Антоніо, Алан Патрік та молоді Георгій Судаков з Артемом Бондаренком все-таки більш акцентовані на гру в атаку. Всі вони воліють фокусуватися на контролі та просуванні м'яча, виконанні ключових та гострих передач і т.д., тоді як на оборону відпрацьовують з певною лінню. І якщо в українській Прем'єр-лізі подібне, як правило, сходить «Шахтарю» з рук, то ось у Лізі чемпіонів якісних руйнівників команді Де Дзербі якраз не вистачало, особливо з огляду на її прагнення зі всіма грати ледве не першим номером, що часто призводить до оголення тилів.

Підшукувати потенційну заміну Степаненку скаутська служба «Шахтаря» напевно отримала завдання вже давно, проте поки що жодних результатів у цьому питанні не видно. Більше того, нещодавно донецький клуб залишив директор департаменту селекції Жозе Боту, разом із яким структуру залишили і деякі інші фахівці. Отже, зараз особливих напрацювань у цьому напрямі у Де Дзербі та Срни, швидше за все, немає. Та й чутки продовжують сватати до «Шахтаря» гравців атакувального профайлу – Кенеді, Давіда Нереса…

Цікаво, що одним із способів вирішення ситуації в цьому питанні є переоцінка здібностей футболістів, котрі є на контракті у «Шахтарі». Зокрема, на позиції опорника «гірники» у майбутньому цілком можуть розраховувати на Данила Ігнатенка, котрий, до речі, як і Тарас Степаненко, встиг пройти школу запорізького «Металурга», з лав якого на початку 2016 року перебрався до «Шахтаря».

Нині 24-річний Ігнатенко на правах оренди виступає за «Дніпро-1», де є одним із ключових виконавців у Ігора Йовічевіча. «Гірники» відпустили свого опорника до табору «спортклубівців» ще восени 2020 року, після чого не були проти продовжити термін дії оренди ще й на другий сезон. І, треба сказати, це рішення повністю себе виправдало – у «Дніпрі-1» Ігнатенко справді виріс у професійному плані і зараз близький до того, щоб претендувати й на місце у складі «Шахтаря», якщо, звичайно, Де Дзербі зацікавлений у поверненні Данила.

Якщо оцінювати ключову статистику Ігнатенка в українській Прем'єр-лізі та порівнювати її з аналогічними цифрами у Степаненка, то прямо зараз можна сказати, що молодший опорник впевнено наближається до показників ключового гравця збірної України. Так, Тарас більш задіяний у командній грі, здебільшого за рахунок залучення до гри через пас, як того вимагає тактика «Шахтаря», але за багатьма іншими показниками Ігнатенко вже зараз перебуває на рівні, а подекуди навіть перевершує Степаненка.

Зокрема, якщо брати до уваги участь у єдиноборствах та якість їхнього ведення, то тут Ігнатенко в УПЛ має навіть кращу статистику, ніж основний опорник «Шахтаря» останніх років Степаненко.

Крім того, Данило за час перебування у «Дніпрі-1» пристойно прокачав такий свій скіл, як перехоплення. Тут Ігнатенко один із найкращих у стані «спортклубівців», і більш ніж удвічі перевершує показник Степаненка, хоча, звичайно, варто враховувати факт, що у вітчизняній лізі Тарасу безпосередньо на оборону доводиться працювати значно менше, за рахунок чого його статистика значно більше схожа на гравця, котрий виступає на позиції центрального або центрального атакувального хавбека.

Наприклад, у матчі проти «Динамо», який наприкінці жовтня минулого року завершився у Києві поразкою для «Дніпра-1» (0:2), незважаючи на перевагу у володінні м'ячем у гостей, Ігнатенко дуже активно працював безпосередньо на руйнування, здійснивши, у тому числі, 6 перехоплень. Але сухі цифри у цьому контексті неспроможні розкрити розуміння гри, властиве Ігнатенку. У ряді епізодів опорник «Дніпра-1» дуже чітко читав дії атаки «Динамо», перериваючи комбінації одним своєчасним рухом.

Що ще однозначно є сильною стороною Ігнатенка – це гра на другому поверсі. Зі зростом у 190 сантиметрів Данило без особливих проблем знімає майже все «повітря» в центрі поля, що всерйоз допомагає «Дніпру-1» проти колективів, які сповідують вертикальний та нехитрий футбол. У «Шахтарі», наприклад, окрім Степаненка у верховій боротьбі в центрі поля, по суті, проявити себе й нікому, адже Майкону та Маркосу Антоніо банально не вистачає для цього антропометрії, тобто зросту.

Ігнатенко під час нинішнього розіграшу української Прем'єр-ліги неодноразово показував себе ефективним на другому поверсі при виносі м'ячів воротарями суперника. Подібні перехоплення в теорії можуть допомогти команді Данила проводити швидкі контрвипади на ворота суперників, тим більше, що в «Шахтарі» якість креативних футболістів у центральній осі та на флангах якраз неймовірно висока, і останнім дуже не вистачає того, хто б, як це заведено називати, «носив рояль». Більше того, з гравцем типажу Ігнатенка, який є третім в УПЛ за часткою виграних верхових єдиноборств (73%), «гірникам» можна було б нарешті стати більш гнучкими при виборі способів виходу із оборони в атаку через воротаря. Зараз Трубін переважно намагається діяти через виноси м'яча у ноги партнерам, а з явно вираженим таргетменом у середині поля можна було б урізноманітнити цю дію і за рахунок прямих виносів уперед.

Звичайно, зараз Ігнатенко не готовий повноцінно замінити Степаненка в основі «Шахтаря». Але для цього у Данила ще є кілька сезонів, оскільки «гірники» нещодавно продовжили контракт із Тарасом ще на два роки, протягом яких молодший опорник міг би набратися досвіду безпосередньо від взаємодії з більш досвідченим. Зрештою, сам Степаненко після переходу у «Шахтар» перші кілька сезонів сам навчався у Томаша Хюбшмана та Фернандіньо.

Зокрема, було б цікаво подивитися на Ігнатенка у команді, яка робить суттєвий акцент на володінні м'ячем. Все-таки Данило вважає за краще діяти максимально надійно і без вигадок, але це, скоріше, плюс для тактики Де Дзербі, де такий гравець в опорній зоні – справжня знахідка, а до нього завжди можна направити помічника на кшталт Майкона, Алана Патріка або Маркоса Антоніо, котрий допоможе краще поводитися із м'ячем та вибудовувати атакувальні дії.

Важливо, що Ігнатенко показує прогрес, і останнім часом у його грі стало значно менше незрозумілої агресії, яка шкодила якості виступів опорника. Наприклад, в УПЛ-2020/21 Данило став найбільш недисциплінованим футболістом першості, отримавши серед іншого ще й дві червоні картки, жодну із яких навряд можна обґрунтувати. У поточному розіграші національного чемпіонату Ігнатенко не має вилучень, і він почав краще контролювати свої емоції. Цікаво, що в одному з нещодавніх інтерв'ю Данило зізнавався, що певну роботу з ним у цьому напрямі провів тренерський штаб та особисто Ігор Йовічевіч, який пояснив хавбеку, що такою нерозсудливістю той підводить усю команду, змушуючи її віддавати ще більше сил та енергії на полі.

Очевидно, що Ігнатенку попрацювати доведеться і над своєю улюбленою звичкою кидатися у підкати. Нині за цим компонентом Данило серед лідерів у «Дніпрі-1» та й у всій УПЛ. Зокрема, на рахунку опорника 20 підкатів з успішністю лише 45%. У Степаненка, для порівняння, ці показники становлять 9 та 56% відповідно. Наскільки загрожують жовтими та червоними картками підкати в сучасному футболі, де все більше технологій та можливостей розглядати через VAR фрагмент буквально «під мікроскопом», говорити навряд чи варто… З цієї причини підкати все більше й більше вважаються анахронізмом на топ-рівні, і до них вдаються лише у виняткових випадках.

З іншого боку, Ігнатенко зараз – практично готова опція для «Шахтаря» у спробі знайти заміну для Тараса Степаненка на майбутнє. Це опорник із гарною антропометрією та вмінням боротися за м'яч, «вигризати» його та битися до останнього. По суті, за ці якості фахівці та вболівальники дуже цінують у «Шахтарі» і Степаненка, бо бути плеймейкером та вести гру – завдання вже зовсім для інших персоналій у донецькій команді.

СК Дніпро-1. Данило Ігнатенко

Чи оцінить здібності Ігнатенка штаб Роберто Де Дзербі? Складно сказати, хоча, як мінімум, шанс проявити себе Данилу наступного літа дати повинні, якщо й зовсім не відкликати хавбека з оренди вже у січні, як, наприклад, «Динамо» зробило із Дубінчаком. Все тому, що з відходом Марлоса і прийдешнім відходом Жуніора Мораеса, а також покупкою Марлона, який є непорушною фігурою для Де Дзербі, в «Шахтарі» знову може стати актуальною проблема ліміту на легіонерів, і купувати чергового іноземця ще й в опорну зону буде недоцільним. Водночас серед українців варіантів у «гірників» не так вже й багато, і Ігнатенко найочевидніший із них прямо зараз.

Втім, Де Дзербі ще минулого літа показав, що має свої погляди на футбол та оцінку кадрів. Наприклад, ситуація, за якої «Шахтар» за 700 тисяч євро відпустив у «Дніпро-1» на постійній основі Олександра Піхальонка, котрий нині є мозковим центром команди Йовічевіча, здивувала багатьох. Так, у «гірників» начебто є можливість зворотного викупу гравця, але при живих і здорових Майконі та Алані Патріку навряд чи до цього повернуться. З позицією опорника, що правда, ситуація трохи інша, і тут такої гострої конкуренції немає, а тому... Втім, дочекаємося рішення Де Дзербі, а вже потім звіримо його зі своїм футбольним світосприйняттям.