Кубок для Андрія Ярмоленка

«Думаю, що на 95 відсотків піду із «Вест Гема», - сказав нещодавно Андрій Ярмоленко в одному з інтерв'ю. Хоча за умовами контракту між українцем та його нинішнім клубом «молотобійці» мають опцію автоматичного продовження угоди ще на рік, але використовувати її не поспішають. Власне, у цьому й криється головна причина майже стовідсоткового відходу лідера збірної України з лондонського клубу. Сам вінгер, за його словами (та й за визнанням дружини), був би не проти залишитися в столиці Британії. Але в клубі, схоже, вирішили, що продовжувати співпрацю з віковим футболістом, який втратив місце в основі і є найоплачуванішим у команді (зарплата близько шести мільйонів фунтів на рік) – недозволена розкіш. Тому, якщо не станеться чогось надприродного, Ярмоленко після закінчення нинішнього сезону покине АПЛ.

***

Назагал, у цій новині немає ознак сенсації. Андрій фактично підтвердив те, що й так витало у повітрі. Згадайте хоча б останнє за ліком трансферне вікно. У січні і в британській спортивній пресі, і в українській було багато розмов щодо можливого переходу Ярмоли до іншого клубу. Мовляв, 32-річний футболіст давно перебрався на лаву для запасних, навіть втративши статус гравця ротації. І нинішньої зими, та й минулої теж, ходили затяті чутки про можливий переїзд Андрія до чемпіонату Туреччини. Начебто провідні стамбульські клуби були готові розщедритися на трансфер лідера української національної збірної. Єдиною перешкодою на цьому шляху була лише висока зарплата гравця. Окрім турецьких клубів, Ярмоленка пов'язували з «Дженоа», коли команду тренував Шевченко. І з «Динамо». Напевно, були й інші, не настільки очевидні на перший погляд варіанти продовження кар'єри. Але у підсумку Ярмоленко нікуди не перейшов. І залишився у «Вест Гемі».

За стартові 19 турів нинішньої першості АПЛ Андрій зіграв за «молотобійців» у дев'яти матчах. У сумі це вийшло лише 70 хвилин ігрового часу. Тобто фактично не награв навіть на один повний поєдинок. Третю частину цього часу (23 хвилини) українець провів у грі проти «МанЮнайтед», де зумів на останніх хвилинах заробити пенальті. В принципі, ось і всі його здобутки в першій частині чемпіонату Англії, бо ні забитими м'ячами, ні асистами він не відзначився.

Щоправда, у Лізі Європи справи у нашого півзахисника йшли на порядок краще: він виходив в основі чотирьох з п'яти матчів і відзначився одним забитим м'ячем (у ворота австрійського «Рапіда»).

***

А далі... А далі була війна Росії проти України. Ярмоленко дуже близько до серця прийняв рашистську агресію. Не в останню чергу тому, що в блокадному Чернігові залишалися його батьки. І він просив президента «Динамо» Ігоря Суркіса допомогти їх вивезти з розбомбленого міста. Війна змінила багатьох українців, і Андрія у тому числі. Він з перших днів не втомлювався демонструвати свою громадянську позицію. Причому не лише словом, а й ділом. І в компанії з іншими нашими гравцями, які виступають у Європі (Маліновським, Зінченком, Коваленком, Яремчуком, Миколенком), і від себе особисто Андрій передавав на потреби своєї країни та ЗСУ серйозні суми. Про його «подарунки» нашим збройним силам згадував навіть голова Чернігівської ОВА В'ячеслав Чаус.

«Вест Гем» всіляко підтримував Ярмоленка. Вже другого дня війни головний тренер лондонців Девід Мойєс заявив, що «ми обов'язково допоможемо Андрію». На стадіоні «Вест Гема» був розміщений банер «Шлемо любов та молитви Ярмоленку та людям України». На гру «Вест Гема» проти «Вулвергемптона» футболісти обох команд вийшли у футболках з написом «Ярмоленко».

Допомога справді виявилася дієвою – після кількох вихідних днів, наданих клубом, Ярмоленко-футболіст змінився. В принципі, інакше й не могло бути. За словами футболіста, він за чотири роки не відчував такої підтримки від уболівальників, та й від клубу теж, яку відчув із перших днів російської агресії в Україну. Тому він просто сказав собі: «Ти виходь і бийся, як б'ється твій народ».

У трьох березневих матчах Андрій забив два голи. І обидва – дуже важливі. І дуже гарні. Він відзначився у поєдинку 29 туру АПЛ – проти «Астон Вілли». Цей гол офіційно був названий найкращим м'ячем «Вест Гема» у березні. До цього Ярмоленко не забивав у чемпіонаті з літа 2020-го, коли, до речі, також засмутив бірмінгемський клуб.

А потім був пам'ятний гол у ворота «Севільї» - на 112 хвилині овертайму. Цей м'яч вивів «Вест Гем» у чвертьфінал Ліги Європи. Сльози, емоції, ейфорія, визнання вболівальників, тренера, партнерів – до Ярмоли наче повернулися колишні славетні часи, наче повернулася молодість. Ну, або настала друга її частина.

На тлі всієї цієї «реінкарнації» Мойєс почав більше довіряти українцю. Зокрема, у грі 34 туру АПЛ – проти «Челсі» - Андрій вийшов у старті та провів на полі 73 хвилини: більше, ніж за перші 19 турів.

***

Проте, мабуть, «Вест Гем» все одно не пролонгує контракт з українським півзахисником. Ну, то його право. Ображатися на клуб у Андрія, та й у нас теж, немає жодних підстав. Адже не можна сказати, що «Вест Гем» зламав кар'єру Андрію. Чи не дав йому шансу. Не ламав. Давав. Просто обставини у вигляді частих травм – та й нудьги, будемо відвертими – часом, у вирішальні моменти, виявлялися вищими. Тому, фактично, один із найкращих українських футболістів у нашій Незалежній історії і не зумів повністю реалізувати свій потенціал.

Однак і на тлі якоїсь недомовленості, «половинчастості» Ярмоленко може покинути свій нинішній клуб на коні. Він для цього має усі можливості. Щоб таке трапилося, залишилося вдало зіграти лише у трьох поєдинках: у двох півфіналах Ліги Європи проти «Айнтрахту» та у фіналі. У цьому турнірі Мойєс довіряє місце в основі Андрію. Мені здається, тренер буде задіювати українця і далі в матчах, що залишилися.

І українець, вочевидь, сторицею відплатить за цю довіру. Він зараз грає з подвоєною, а то й потрійною енергією – і за себе, і за тих хлопців, що захищають його, нашу країну. Було б дуже красиво та символічно – побачити 18 травня Андрія Ярмоленка із Кубком УЄФА. Це був би славетний фінал всієї його англійської кар'єри. Та й не тільки англійської, загалом.

І тоді вже можна було б подумати про нове робоче місце. Про турецькі клуби, чи про команди, «скажімо так, із теплих країн – Саудівська Аравія». Або про те ж таки «Динамо» - а чим чорт не жартує. Та й про колективи з Іспанії та Італії, де досі зберігається інтерес до ватажка національної збірної України.

Але це буде потім. Зараз на першому плані – головні матчі у клубній кар'єрі справжнього українського патріота та футболіста Андрія Ярмоленка. Побажаємо йому удачі.