Як війна в Україні зруйнувала надії тисяч літніх японців

Sport.ua продовжує знайомити своїх читачів з авторськими текстами та замітками, що виходять в іноземній пресі на тему війни, яку кляті рашисти розв'язали на території України. На черзі – матеріал видання Washington Post, у якому йдеться про давній територіальний конфлікт між Японією та росією, рішення якого вкотре ускладнилося – тепер через вторгнення рашистів в Україну.

Радянські солдати увірвалися в будинок Хіротоші Кавати 4 вересня 1945 року в пошуках японських солдатів, котрі від них ховалися, та цінностей. Кавата, якому тоді було 11 років, пам'ятає, що розумів лише два слова, які вони сказали: «токей», або наручний годинник; та «саке» (традиційний японський алкогольний напій), запаси якого вони винесли з дому повністю.

Це було початком захоплення Радянським Союзом ланцюга багатих на ресурси островів на півночі Японії, до жаху сімей, котрі думали, що найгірше з війни закінчилося після капітуляції їхньої країни. Незабаром японцям заборонили працювати чи вільно пересуватися, а жінок та дітей активно залучали до примусових робіт.

Багато сімей тікали зі своїх будинків на човнах прямо посеред ночі, спочатку працюючи веслами, поки не виявлялися досить далеко від берега, щоб увімкнути двигуни. Сім'я Кавати була в той час серед тисяч переміщених осіб.

«За всі ці роки я досі не можу забути все, що бачив прямо перед собою», — розповідає 87-річний Кавата. «Тепер, побачивши страждання українців… Це щось таке близьке до рідної домівки. Відчуття, що це не відбувається від нас так далеко».

У тисячах миль від України, у цьому місті на крайньому північному сході Японії, куди переселилися багато з приблизно 17 200 колишніх мешканців Північних територій, російське вторгнення та важке становище мільйонів українських біженців глибоко резонують.

Війна зруйнувала їхні надії коли-небудь знову побачити свою батьківщину після того, як росія перервала повоєнні переговори про острови у відповідь на японські санкції проти неї за вторгнення в Україну.

Для цих колишніх мешканців, середній вік яких зараз становить майже 87 років, зникла надія повернутись додому за життя.

«Все, що залишається, то це розповідати наші історії, — це просто спогади якихось п'ятикласників. Всі інші вже померли, не в змозі поділитися своїми історіями», — сказав 88-річний Хіроші Токуно, котрий втік з острова Шикотан, коли йому було 13 років.

Протягом багатьох років за колишнього прем'єр-міністра Сіндзо Абе Японія прагнула покращити відносини з росією та віддати пріоритет мирному договору та територіальному врегулюванню, щоб зробити москву стратегічним партнером та не допустити її зближення з Китаєм. Коли у 2014 році росія анексувала український Крим, стурбованість щодо переговорів по островах сформувала прохолодну реакцію Абе.

Але різко від політики багаторічного прагнення до зближення з росією Японія відмовилася із запровадженням широкомасштабних економічних санкцій у зв'язку з вторгненням в Україну. Хоча переговори зайшли в глухий кут з 2020 року, минулого тижня москва заявила, що не має наміру повертатися до них і планує припинити безвізові поїздки громадян Японії на острови. Крім того, росіяни пригрозили вийти зі спільних економічних проектів.

Те, що Японія називає Північними територіями – це острови Кунашир, Ітуруп, Хабомаї та Шикотан. Вони розташовані біля узбережжя Хоккайдо, і деякі з них видно з міста Немуро у ясний день. Вони були частиною Японії до Другої світової війни, але незабаром після її капітуляції в серпні 1945 року Радянський Союз заявив свої права на острови, які він назвав Курильськими.

Ці вулканічні острови на південний схід від російського острова Сахалін, що розділяють Охотське море та Тихий океан, лежать в основі повоєнних російсько-японських відносин. Дві країни зробили спільну заяву в 1956 про припинення стану війни між ними, але не підписали мирний договір.

З точки зору Японії, про що розповів експерт Джеймс Браун, радянське захоплення островів було зрадою, адже країна вже здалася, а острови були японською територією з моменту укладання першого договору між російською та Японською імперіями у 1855 році.

Для росії острова бачаться її законними територіями, отриманими в обмін на приєднання до армії США проти Японії у Другій світовій війні. За словами Брауна, відмова від островів вважається зрадою радянських солдатів і громадян, а також спадщини росії, що дісталася з часів Другої світової війни. Острови також представляють стратегічний інтерес для росії, оскільки вони полегшують москві виведення своїх кораблів у Тихий океан з Охотського моря і мають цінні природні ресурси, у тому числі рідкісноземельний метал, що використовується в аерокосмічному будівництві.

Токіо та москва іноді проводили мирні переговори після прийняття декларації 1956 року, але жодних істотних зрушень не відбувалося. На відміну від територіальних суперечок Японії з Китаєм та Південною Кореєю через переважно безлюдні острови, масштаб суперечки з росією інший, тому що острови великі (площа острова Ітуруп майже 2000 квадратних миль), через що йдеться про прямі страждання тисяч людей.

У Немуро важко проїхати кілька кварталів, не побачивши масивну статую або вивіску з нехарактерно сильною для японців вимогою: «Поверніть Північні території!» Дорожні знаки та назви вулиць написані японською та російською мовами для зручності російських рибалок, що ведуть бізнес у Немуро.

Тут заява росії про вихід із переговорів має наслідки. Це не дозволить колишнім мешканцям територій відвідувати могили родичів на островах. Це також покладе край культурним візитам японців до російських жителів островів у надії, що ці два народи одного разу зможуть співіснувати у мирі, якщо суперечку будь-коли буде вирішено.

«Це вкрай несправедливо і неприйнятно, оскільки підриває зусилля жителів обох країн, які старанно працювали над просуванням мирних ідей», - заявив губернатор Хоккайдо Наоміті Судзукі у відповідь на заяву росії.

У зв'язку з тим, що росія розглядає можливість припинення економічної угоди з Японією, рибна промисловість також перебуває у скрутному становищі, оскільки вона залежить від вод між Японією та росією, які вважаються одним з найкращих місць на планеті для риболовлі та де видобувається 3 мільйони тонн риби та інших видів морепродуктів щорічно.

У живих залишилося менше 5500 колишніх мешканців Північних територій. Вони ясно усвідомлюють, що жорстка відповідь Японії на вторгнення росії в Україну означає для майбутнього переговорів по островах, але більшість все ж таки підтримують протистояння Японії з росією. У музеї в Немуро, присвяченому територіальній суперечці, мешканці та відвідувачі залишають повідомлення, в яких критикують президента росії владіміра путіна та висловлюють солідарність з Україною.

Деякі мешканці заявили про сподівання, що прем'єр-міністр Фуміо Кісіда застосує більш жорсткий підхід до росії для вирішення спору про Північні території.

«Те, що росія робить в Україні, намагаючись силою змінити статус-кво, ніколи не може бути виправдано», — сказав 84-річний Ясудзі Цунока, якому було 8 років, коли радянські війська захопили крихітний острів Юрій, на якому було близько 70 будинків.

«Кісіда ввів жорсткі санкції, і ми це розуміємо. Але зараз ми більше, ніж будь-коли, хочемо, щоб переговори були прямими і сильними, без спроб постійно бути чутливими до росії», - сказав він. «Ситуація в Україні знову є територіальним питанням, як і Північні острови з Японією».

Після того, як Ради захопили острови, деякі японці залишалися вдома протягом ще кількох років, живучи разом із радянськими сім'ями, що переїхали туди. Токуно згадував, як ходив до школи разом із радянськими дітьми, а його історія пізніше була покладена в основу анімаційного фільму під назвою «Острів Джованні».

Але зрештою, щоб звільнити місце для радянських громадян, японських мешканців виселили з їхніх будинків і загнали в сараї та стайні. До жовтня 1947 року японці, що залишилися на Північних територіях, були вивезені з островів на радянських кораблях. До цієї групи входив Токуно, котрий згадав, що спочатку вони витримали виснажливі умови на Сахаліні, перш ніж дістатися Немуро. Деякі люди загинули прямо в дорозі.

Лише у 1964 році росія та Японія домовилися дозволити обмежену кількість гуманітарних поїздок на острови, щоб колишні мешканці могли відвідати місця поховання родичів.

Колишні мешканці Північних територій висловили надію, що майбутні покоління японців, а також лідери США візьмуть участь у їхній боротьбі.

«Ми продовжимо ділитися цими історіями з наступними поколіннями, щоб підтримувати питання в статусі актуального стільки, скільки буде потрібно», - говорить Цунока. «Японія ніколи не повинна зупинятися і здаватися».

Мішель Є Хі Ліа та Джулія Міо Інума, Washington Post (США)