«Ми помремо?» Про роль Абрамовича у перемовинах між Україною та росією

Sport.ua продовжує знайомити своїх читачів з авторськими текстами та замітками, що виходять в іноземній пресі на тему війни, яку кляті рашисти розв'язали на території України. На черзі – матеріал видання The New York Times, у якому йдеться про роль власника «Челсі» олігарха Романа Абрамовича у перемовинах щодо миру між Україною та росією.

Коли у вівторок дипломати з росії та України зустрілися для перемовин у палаці Долмабахче XIX сторіччя у Стамбулі, його господар закликав супротивників досягти припинення вогню «на благо всіх».

Ці слова президента Туреччини Реджепа Тайїпа Ердогана, можливо, знайшли особливий відгук у російського олігарха, який знаходився в залі, таємниче спостерігавши за тим, що відбувається з місця у першому ряду.

Олігарх Роман Абрамович, 55-річний власник легендарної британської футбольної команди «Челсі», не є учасником перемовин з російської сторони. Він потрапив під санкції британського уряду — але, що цікаво, не Сполучених Штатів — через зв'язок із президентом росії владіміром путіним, котрий розв'язав цю війну.

Міністр закордонних справ Великої Британії Ліз Трасс заявила, що олігархи на зразок Абрамовича мають «опустити голови від сорому». Посол України у Великій Британії Вадим Пристайко заявив ВВС, що «не має жодного уявлення про те, що Абрамович робить» на перемовинах. Прес-секретар кремля дмітрій пєсков не став уточнювати, чим займається Абрамович, але підкреслив, що москва «схвалила» його участь для координації дій обох сторін.

Невідомість навколо того, чому він опинився в палаці Долмабахче, лише додала інтриги перемовинам, які, як повідомляється, досягли першого значного прогресу з початку війни, що триває вже понад місяць. І як ще один натяк на таємничість з'явилися новини про те, що Абрамович був замішаний у дивному епізоді на початку цього місяця щодо отруєння його самого, а також членів української переговорної групи.

Олігарх, котрий не став коментувати, чому він був присутній на перемовинах, схоже, намагався показати себе світові як серйозну і надійну сполучну ланку між Києвом і москвою. Критики Абрамовича припустили, що він виставляв себе напоказ заради піару, що було частиною зусиль для порятунку його імперії.

Тим не менш, Абрамович зблизився із ключовим членом української переговорної команди Рустемом Умєровим, за словами людини, знайомої з перемовинами, котра говорила на умовах анонімності, оскільки самі перемовини мають делікатний характер. Ця людина сказала, що Умєров вважає, що Абрамович хоче, щоб війну було зупинено.

На той час, коли Абрамович потрапив під санкції британського уряду, він грав негласну роль у мирному процесі. Він був визнаний учасником публічного раунду перемовин у Білорусі, який розпочався через чотири дні після початку війни. Але тепер з'явилися повідомлення про участь Абрамовича в менш розрекламованому проекті за посередництвом Туреччини, в рамках якого він курсував між Києвом, москвою та Стамбулом.

Згідно з повідомленням The Sunday Times, його роль полягала в тому, щоб особисто доставити рукописний лист президента України Володимира Зеленського з викладенням умов мирної угоди путіну.

З усіх багатих бізнесменів, що оточували російського президента, Абрамович, російсько-португальсько-ізраїльський мультимільярдер, виділяється своєю здатністю поєднувати в собі як репутацію людини, пов'язаної з кремлем на високому рівні, так і профіль відомої особи для столиць Заходу.

Абрамович почав займатися бізнесом наприкінці 1980-х, купуючи та продаючи ляльки, шоколад, цигарки та багато іншого. Він почав накопичувати свої статки у середині 1990-х, після розпаду Радянського Союзу, коли він та його діловий партнер переконали російський уряд продати їм державну нафтову компанію «Сібнєфть» приблизно за 200 мільйонів доларів. У 2005 році, будучи губернатором Чукотки, багатої на природні ресурси північно-східної провінції росії, він продав свою частку назад уряду за 11,9 мільярдів доларів.

Поки путін підпорядковував собі деяких бізнесменів, саджаючи їх у в'язниці та залякуючи, Абрамович опинився серед мільярдерів, котрим вдалося зберегти добрі стосунки із кремлем. Він використав свої статки, щоб купити розкішну нерухомість у Нью-Йорку, Лондоні, Тель-Авіві, Сен-Бартсі та Аспені, штат Колорадо, а також дві суперяхти, кілька спортивних автомобілів Ferrari, Porsche та Aston Martin та приватний літак Boeing 787 Dreamliner.

Абрамович також активно фінансував московську арт-сцену, в тому числі є співзасновником музею сучасного мистецтва «Гараж» у москві, а також входив до ради директорів знаменитого Великого театру.

Торік Forbes оцінив його статки у 14,5 мільярдів доларів, що зробило його одним з найбагатших громадян Ізраїлю та 11-м найбагатшим росіянином. Багато що з цього могло випаруватися через обтяжливі санкції. Велика Британія наклала настільки жорсткі обмеження на клуб Абрамовича «Челсі», що, на думку багатьох, вони рівносильні державному контролю.

Напередодні українсько-російських дискусій у Стамбулі в The Wall Street Journal та у групі журналістів-розслідувачів Bellingcat з'явилися повідомлення про те, що у Абрамовича, Умєрова та ще одного російського бізнесмена були симптоми, пов'язані з отруєнням між ніччю 3 березня та ранком 4 березня після раунду консультацій.

За даними Bellingcat, усі учасники пили лише воду та їли шоколад. Перемовини йшли до 22:00 тієї ночі в Києві, а незабаром у чоловіків почалися симптоми, зокрема погіршення зору та лущення шкіри.

Коли вони їхали з Києва до Львова — шляхом через Польщу до наступного раунду переговорів у Туреччині — команда заручилася допомогою виконавчого директора Bellingcat Христо Грозєва, котрий докладно розслідував отруєння російського опозиційного політика Алєксєя Навального. Симптоми були настільки серйозними, що Абрамович, за даними одного з джерел The New York Times, запитав вченого: «Ми помремо?».

Експерти, які обстежили чоловіків, сказали, що «дозування та тип використаного токсину, ймовірно, були недостатніми, щоб завдати небезпечної для життя шкоди, і, швидше за все, вона була призначена для того, щоб налякати жертв, а не завдати незворотної шкоди». Потерпілі, у свою чергу, зазначили, що їм невідомо, хто міг бути зацікавлений у замаху на їхнє життя та здоров'я.

Деякі західні офіційні особи прагнули розвіяти побоювання щодо можливого отруєння, припускаючи, що винні «чинники довкілля».

«Докази досить уривчасті і знаходяться в складному місці, яким на сьогодні є Україна», - сказав один західний чиновник.

Офіційний представник кремля пєсков заявив у вівторок, що повідомлення про отруєння були частиною «інформаційної війни».

Окрім британських санкцій щодо нього, Абрамович також потрапив під санкції Європейського Союзу та Канади. З'явилися повідомлення про те, що президент України Зеленський просив президента США Байдена утриматися від застосування санкцій щодо Абрамовича через ту роль, яку він відіграє у переговорах.

«Це комбінована операція - допомогти йому і допомогти кремлю», - сказала Ксенія Свєтлова, ізраїльський політолог, колишній депутат і експерт з російсько-ізраїльської спільноти, котра народилася у москві.

«москва думає, що може його використовувати, - сказала вона, - і Захід теж думає, що може його використовувати».

За її словами, той факт, що він не входить до складу офіційної делегації росії, дає Абрамовичу більше можливостей для досягнення компромісу.

«Це історія про хорошого поліцейського і поганого поліцейського — є офіційна делегація, і Абрамович має трохи більше свободи. Це ще одна рука кремля — не офіційна рука, а більш м'яка».

Для вболівальників «Челсі» подробиці ролі Абрамовича як очевидного посередника лише призвели до ще більшої плутанини щодо того, як слід ставитися до мільярдера-олігарха. «Той факт, що він намагається бути посередником у питанні мирного врегулювання, привносить дещо інший погляд на речі, ніж то, як вони виглядали два або три тижні тому», - сказав Тім Роллс, член організації Chelsea Supporters Trust. «Я міркую, деякі думають, що з ним жорстоко обійшлися, але неможливо зрозуміти, як ідуть справи».

Що не викликає сумнівів, так це захоплення Абрамовичем, яке багато хто з фанатів «Челсі» досі відчувають до людини, котра багато вклала у їхню команду та підняла її на нові висоти.

«Я думаю, що такий нефахівець, як я, не може точно знати, наскільки він близький до владіміра путіна», - сказав Роллс. «Для мене та вболівальників це було приголомшливо. Абрамович вивів нас на новий рівень, і ми стали однією з шести чи восьми найкращих команд Європи».

Валері Хопкінс, The New York Times (США)