Владислав РИБАК: «Немає футболістів, які не знають Металіст»

21-річний український воротар Владислав Рибак поділився враженнями про перехід з донецького «Олімпіка» до харківського «Металіста».

— Владиславе, вітаємо з переходом до «Металісту»! Поділишся емоціями?
— Емоції лише позитивні. Я мріяв про те, аби перейти до такого іменитого клубу.

— Восени ти грав у донецькому «Олімпіку». Чим тобі запам'ятався період, проведений у цій команді?
— В «Олімпіці» я мав дуже гарний досвід, вдячний цьому клубу за надану можливість проявити себе у професійному футболі. Я вважаю, що «Олімпік» став для мене трампліном.

— Що знаєш про свій новий клуб?
— Про «Металіст» чув ще у дитинстві. Думаю, немає футболістів, які не знають цієї команди. Іменитий клуб, і мені буде лише задоволення брати участь у його житті.

— Як у тебе виник варіант із «Металістом?
— Головний тренер «Олімпіка» Сергій Литовченко сказав мені, що є інтерес із боку «Металіста». Тоді ще нічого не було ясно, все тільки на словах, тож жив у очікуванні. А коли дізнався, що клуби домовилися про мій перехід, звичайно, був дуже радий. Трансфером займався впливовий агент Андрій Білейчук, і, зрештою, він усе організував на найвищому рівні.

— З ким радився щодо переходу?
— У принципі, жодних сумнівів щодо переходу не було. З батьками, звісно, радився. Сіли обговорили все це. Звичайно, вони згодні зі мною у тому, що це крок уперед. Тож жодних сумнівів не було. По приїзді до Харкова мав докладну бесіду з віце-президентом клубу Євгенієм Красніковим: він ввів у курс справи, докладно пояснив і індивідуальні, і загальнокомандні завдання. Для мене велика честь опинитись у такому великому клубі: фантастичний президент, дуже професійний менеджмент, шикарний тренерський штаб, круті партнери та найкращі у країні вболівальники. Створені всі умови, аби рости та прогресувати кожен день!

— У «Металісті» досить сильна воротарська позиція: є найдосвідченіший Рибка, перспективний Каневцев. Чи не боїшся програти їм конкуренцію?
— Конкуренція — це завжди добре. Погано, коли її нема. (Сміється.)

— Вже встиг познайомитись із містом?
— Я у Харкові, можна сказати, вдруге. Вперше був, коли ми з «Олімпіком» приїжджали на гру проти «Металіста». Наразі встиг пройтися прогулятися центром міста, подивитися. Поки що все дуже подобається.

— Зі стадіоном теж уже познайомився?
— Так, і можу сказати, що він викликає у мене захоплення. Коли ти виходиш на такий стадіон, ще й за заповнених трибун, усередині відчувається тільки прекрасні почуття.

— Бажаємо вдачі. Сподіваємось, ти станеш нашим справжнім сторожем воріт.
— Велике дякую! Намагатимусь.