Кендзьорек вже зробив для Динамо дещо дуже корисне. Те, чого не міг Костюк

Київське «Динамо» під керівництвом 46-річного Мацея Кендзьорека як виконуючого обов'язки головного тренера встигло зіграти чотири офіційні матчі. У них «біло-сині» вже зазнали усієї палітри футбольних відчуттів, двічі вигравши й по разу завершивши поєдинки нічиєю та поразкою. Не змогло «Динамо» із Кендзьореком на чолі обіграти тільки свого непримиренного опонента – «Шахтар». Спершу кияни вилетіли від донеччан в 1/8 фіналу Кубку України (0:3), а потім зіграли і у рамках 12-го туру української Прем'єр-ліги сезону-2026/27 (0:0).

Варто зазначати, що незважаючи на не найоптимістичніші результати двох протистоянь із «Шахтарем», насправді чисто за грою, «Динамо» Кендзьорека виглядало достатньо гідно. Кубкову гру багато в чому зламало вилучення Тараса Михавка, після якого «гірники» почали відчувати більше свободи на полі й втілили її у підсумковий розгромний результат. А ось через два тижні вже у чемпіонаті «Динамо» виконало роботу над помилками, й жодних вільностей супернику вже не давало. Більше того, цього разу кияни вже самі солідну частину матчу грали у більшості (був вилучений Вінісіус Тобіас), але забити Різнику хоча б один м'яч так і не змогли…

Після нічиєї із «Шахтарем» у чемпіонаті президент «Динамо» Ігор Суркіс дав власну експрес-оцінку початку роботи Кендзьорека у статусі в.о. головного тренера київської команди: «Ми стежитимемо за тим, як працює Кендзьорек. В нас багато українців, тож подивимося, як Мацей працюватиме надалі. Він мав замало часу, аби щось змінити, але зараз я бачу, що наша команда фізично готова грати на високому рівні. Станом на сьогодні я довіряю Кендзьореку. Зараз маю повну довіру до Мацея. За останні роки я не бачив у команді такої атмосфери, яка панує там сьогодні. Сподіваюся, що в нього все вийде. Він довіряє легіонерам, і я розраховую, що команда гратиме так, як планує тренер».

Цими словами президент «Динамо» підкреслив головне досягнення Мацея Кендзьорека, яке поляк зумів здобути менш ніж за місяць роботи із «біло-синіми». Прямо зараз цей плід роботи тренерського штабу польського фахівця й справді виглядає надзвичайно важливим та багатообіцяючим для «Динамо». І тим самим Кендзьорек вигідно відрізняється від свого попередника Ігоря Костюка, який у цьому напрямку досягти успіху так і не зумів.

Про що йде мова? Безперечно, про роботу з легіонерами. З приходом Кендзьорека вони буквально ожили в «Динамо», отримавши реальну можливість виходити на поле й довіру з боку тренерського штабу. Усього того, чого іноземні гравці були фактично геть-чисто позбавлені за часів Костюка.

Наприклад, 22-річному сенегальському центрбеку Аліу Тіаре колишній коуч «Динамо» за майже рік своєї роботи з «біло-синіми» дав можливість взяти участь лишень у 7 офіційних матчах першої команди. Із приходом Кендзьорека африканський легіонер, за якого у вересні минулого року «Динамо» заплатило «Гавру» 1 мільйон євро, вже зіграв 3 матчі, причому на дуже якісному рівні. Досить згадати останній поєдинок чемпіонату проти «Шахтаря», в якому Аліу буквально «з'їв» і габаритного центрфорварда «гірників» Лассіну Траоре, і швидконогого та технічного вінгера збірної Бразилії Аліссона. Останній щоразу, опиняючись віч-на-віч проти Тіаре, закінчував дуель чи то на газоні (але без фолу), чи то без м'яча, не маючи можливості створювати жодної гостроти біля воріт Георгія Бущана.

Однак Тіаре зовсім не єдиний легіонер, який отримав довіру та прихильність від нового тренерського штабу. 21-річний нігерійський вінгер Шола Огундана, котрий награв 14 матчів за два місяці із Олександром Шовковським (2 голи за 857 хвилин чистого часу) і всього 13 поєдинків за майже рік із Ігорем Костюком (0 гольових дій за 471 хвилину), у поляка менш ніж за місяць вже награв більше половини від того, що давав йому попередній головний тренер (271 хвилину), причому взяв участь у кожному із чотирьох матчів. І проти того ж «Шахтаря» Огундана був надзвичайно корисним (особливо в кубковій дуелі, де «гірники» назбирали на африканцеві одразу декілька жовтих карток, очевидно, не чекаючи від того такої спритності й швидкісних ривків).

А ще Кендзьорек напередодні дав зіграти проти «Шахтаря» Кеассе Ба, П'єру Мунгенге та Густаво Прадо. Бразилець, якого на початку вересня взяли в оренду у «Інтернасьонала», так і зовсім нарешті дебютував за «Динамо», причому за відведені йому на полі декілька хвилин показав гарну спортивну нахабність, завзятість, техніку роботи із м'ячем та націленість на ворота. Та й Мунгенге загалом сподобався, враховуючи той факт, що хлопцю всього лишень 18 років, і що для нього переїзд в Україну апріорі не є найпростішим випробуванням у житті.

Фактично у Кендзьорека усі легіонери, яких тією чи іншою мірою встиг «зачохлити» Костюк, почали отримувати ігрову практику та шанс проявити себе. Лише Джастін Лонвейк, котрий, навпаки, мав довіру у Костюка, в нового коуча поки що переважно сидить у запасі.

За останні роки «Динамо» багаторазово критикувало за невміння працювати на трансферному ринку. Особливо «біло-синіх» люблять критикувати за якість підписаних іноземців, наголошуючи, що ті абсолютно не виправдовують очікувань у Києві навіть на тлі своїх вихованців, через що витрати на них не є доцільними. З іншого боку, кілька матчів, які «Динамо» відіграло під керівництвом Кендзьорека, вже спростовують це. Якщо Костюк справді хотів створити прообраз легіонерів-невдах у «Динамо», довіряючи більше часу вихованцям, а іноземців кидаючи в бій на кілька хвилин, коли щось змінити вже і складно, і часом просто ніколи, то Кендзьорек чітко розуміє – умовний Коробов і близько не готовий до великого футболу краще ніж той таки Прадо, Огундана або ж Мунгенге. І якщо за останніх ще й заплатили гроші, то вони як мінімум гідні того, аби отримати можливість виправдати довіру. Власне це те, що вже багато років дає своїм іноземцям «Шахтар». У лавах «гірників» навіть непоказний Лукас Феррейра регулярно з'являється на полі, тоді як у Костюка Огундана, Тіаре та інші міцно застовпили за собою роль типових «баночників».

Не на користь версії про те, що «Динамо» виключно погано працює на трансферному ринку із запрошенням іноземців, свідчить і гра Владіслава Бленуце. Якщо відкинути (хоча це і непросто) позафутбольні чинники, пов'язані з персоною 24-річного румунського центрфорварда, то можна легко помітити, як той після відходу з «Динамо» почав набирати форму і перетворюватися на стабільно результативного нападника. У 8 матчах (573 хвилини) за «Лехію» Гданськ, проведених у чемпіонаті станом на даний момент, Бленуце забив 4 м'ячі. У середньому виходить по 0,5 гола за матч – показник, до якого в «Динамо» наразі близький тільки Матвій Пономаренко… Так, хтось заперечить, що Бленуце роззабивався у другому за силою дивізіоні польського футболу, але… Давайте будемо чесні й відверті перед собою: а хіба рівень багатьох суперників у нинішній УПЛ перевищує той, з яким стикається нині Бленуце?..

Але давайте вже забудемо про скандального румуна. Його приклад був необхідний лишень для одного – аби довести, наскільки в «Динамо» за часів Костюка все фокусувалося виключно довкола роботи з українцями. Очевидно, із співвітчизниками в Ігоря не було мовного бар'єру, і він прагнув якось вплинути на їхні голови та менталітет через пряме й особисте спілкування, хоча… І тут зазнав фіаско, адже із досвідченими Ярмоленком та Буяльським в Костюка не заладилося абсолютно, що також йшло «Динамо» тільки в мінус.

Зараз, і в цьому Ігор Суркіс має рацію, «Динамо» отримує можливість наново поглянути на своїх футболістів та кадри, які є під рукою у тренерського штабу. Як мінімум для впевненої боротьби за чемпіонство цих футболістів цілком достатньо, й вони точно не гірші за вибір, який має Руслан Ротань у «Поліссі». Так, тільки у «Шахтаря» ростер загалом виглядає ефектнішим, проте Арді Турану доводиться вирішувати свої проблеми – як змушувати яскравих футболістів-легіонерів віддаватися на повну і у матчах національної ліги, а не тільки намагатися лізти зі шкіри геть та «продавати себе» у Лізі чемпіонів.

І той фактор, що Кендзьорек зумів буквально по-футбольному «оживити» Тіаре і Огундану, почав довіряти Густаво Прадо і Мунгенге, тримає у полі зору Ба, Герреро та, вочевидь, Лонвейка, при цьому не скидаючи з рахунків українське ядро ​​першої команди, вселяє оптимізм та віру в те, що це «Динамо» ще можна вилікувати. Причому без оперативного втручання, обійшовшись лишень таблетками і мікстурами, розробленими за формулами та рецептурою польських фахівців.

Зрештою, руйнувати завжди легше. Особливо під приводом, що будівництво чогось нового вимагає спершу тотального знесення усього, що йому передувало. Проблема тільки, що за часів кризи починати грандіозні «будови століття» – це велика розкіш, яка навряд чи виявиться реалізованою до кінця. Куди краще в очікуванні світлих часів просто обійтися «косметичним ремонтом», знайшовши грамотне призначення усьому тому, що і так вже є під рукою.

Здається, саме цим шляхом і готовий рухатися в «Динамо» Мацей Кендзьорек. І це виглядає не лише конструктивно, а й дуже цікаво. Тільки уявіть, що буде, якщо ті, хто був баластом у попередніх наставників, раптом виявляться зірками першої величини або просто хоча б основними гравцями у «Динамо» Кендзьорека, яке досягатиме успіхів як в Україні, так і не в європейській арені. Не вірите, що подібне можливе?.. Що ж, тоді згадайте, із ким та як досягав успіхів у «Динамо» на початкових стадіях роботи в клубі Мірча Луческу. І мова тут, безумовно, не про буквальне порівняння персон Луческу і Кендзьорека, а про орієнтири та реальність досягнення цілей…