БОНДАРЕНКО: «Тепер вся Камбоджа знає, що таке український футбол»

Українських футболістів та тренерів завжди можна було зустріти у різних куточках світу. На жаль, ми знаємо далеко не про всіх, але завжди пишаємося нашими співвітчизниками, коли стає відомо, що вони досягли успіху. Як, наприклад, Олег Старинський, головний тренер Пномпень Краун, який виграв чемпіонат Камбоджі. Здобувати золоті медалі йому допомагав футболіст Валерій Гришин та асистент Анатолій Бондаренко. Саме з Анатолієм нам вдалося поспілкуватися під час його відпустки в Україні.

– Вас не можна назвати новачком в Камбоджі. Раніше ви вже тренували там.
– Так, разом з Олегом Старинським ми п’ять років тому працювали в Камбоджі з тим самим Пномпень Краун. Після завершення контракту повернулися додому. Олег Старинський пішов до команди U-19 Шахтаря, де два роки був аналітиком, але наприкінці 2020 року знову отримав запрошення до Пномпень Краун. А невдовзі повернувся і я.

За п'ять років футбол в країні сильно змінився. Змагання у другій лізі через пандемію не проводили. У вищій лізі мали грати у два кола 13 команд. Але після двох локдаунів регламент було змінено. Ми встигли зіграти одне коло, після чого команди розбили на верхню вісімку та нижню п’ятірку.

– Чи велика була конкуренція за чемпіонство?
– Є п’ять команд, які щороку претендують на перше місце. Це клуби зі стабільним фінансуванням. Все вирішують дрібниці. Хтось краще зіграє з конкурентами, хтось запросить класного легіонера, хтось виявиться найкращим у тактичному плані.

Ми йшли доволі непогано, потім конкуренти почали нас наздоганяти, ми вдало зіграли з ними й все вирішувалося в останньому турі. Нас влаштовувала лише перемога і ми у дуже непростій грі виграли 1:0 у чинного чемпіона. Можете уявити, які це були емоції. Пномпень Краун взяв сьоме чемпіонство після шестирічної паузи.

При цьому у нас досить молодий склад. По заявці середній вік – 21, а якщо брати тих, хто виходив на поле, то 24. Також треба зазначити, що у нас дуже хороша база. Власна. Чим можуть похвалитися не всі команди. Але інфраструктура в країні покращується і це радує. Звісно, є нюанси, в сезон дощів поля просто заливає. Грунт не такий як у нас, вода довго тримається, дренажні системи не завжди справляються. Інколи матчі дограють на наступний день.

– Наскільки впливає на гру висока вологість?
– Дуже складно грати, окрім вологи тут ще й спека. Хто був у Таїланді, зрозуміє. Часто ми робили тренування на сьому ранку, бо спека починається о 08:30. А матчі домашні грали о 18:00, через годину після того, як спека спадала. Але у нас на стадіоні є штучне освітлення, а воно є не у всіх команд. Коли граєш у спеку, темп спадає.

– У нашій першій лізі провідні команди Камбоджі були б на якому місці?
– Важко сказати, думаю, не загубилися б точно, змогли б впевнено займати місця у топ-10. Місцеві гравці не дуже високі, зазвичай грати на другому поверсі беруть легіонерів. Загалом, можна заявити п’ять іноземців, з яких двоє мають бути з азійського регіону. На полі ж одночасно можуть знаходитися чотири легіонери. В основному приїжджають футболісти з Японії.

– Серед ваших підопічних є один українець…
– Так, Валерій Гришин, вихованець Шахтаря. До того ж у нього і раніше був досвід гри в Азії, в Бангладеші. Він дуже добре увійшов в команду, став лідером, відчувається гарна школа. Він універсальний гравець та може закрити різні позиції. Ми з ним пролонгували контракт на ще один рік.

– Наскільки Камбоджа для вас екзотична країна?
– Тут я вже до всього звик, але дуже відчувається відмінність від України. Це тропіки, постійно спекотна погода, інші люди. Але всі доброзичливі та привітні, у тому числі й до іноземців. Звісно, є мовний бар’єр. Ми працюємо з перекладачем з кхмерської. Місцеві англійську теж трохи знають.

– Що ви принесли у чемпіонат у футбольному плані?
– Свій стиль гри. Багато місцевих команд грають дуже просто. Кілька дотиків до м’яча і довга передача вперед у боротьбу. Щось схоже на англійський стиль. Ми опустили м’яч вниз, намагаємося грати у короткий та середній пас, будуємо гру через володіння м’ячем. За такими показниками, як пресинг, позиційні атаки, перехоплення у нас 1-2 місця за підсумками сезону. Це все досвід Олега Старинського. Місцева преса та вболівальники задоволені таким комбінаційним футболом. Трибуни не порожні.

– На новий сезон завдання керівництво клубу вже озвучило?
– У першу чергу ми маємо підтвердити титул чемпіона. Також є завдання і на міжнародній арені. В Лізі чемпіонів АФК ми не зіграємо, адже у Камбоджі занизький рейтинг, але на нас чекає Кубок АФК, це як аналог Ліги Європи. Перші матчі ми проведемо у червні. До нас у групу потрапили команди з Сінгапуру, М’янми та В’єтнаму. Ми маємо як мінімум вийти до плей-оф.

Вже зараз у нас починається передсезонний турнір. Там будуть грати команди з чемпіонату. І всі ці ігри також дивляться місцеві глядачі. До пандемії були закордонні збори, в Таїланді, В’єтнамі, але поки від цього довелося відмовитися.

– Чи багато гравців з вашої команди викликають до збірної та наскільки сильна національна команда?
– Від нас в збірну зазвичай викликають від трьох до п’яти гравців. Камбоджа займає 171 місце в рейтингу ФІФА. Поки, на жаль, команда не претендує на щось суттєве, як, наприклад, вихід на чемпіонат світу. Але є локальні завдання. У 2023 пройде південно-азіатський чемпіонат серед національних команд U-23. Камбоджа робить все, щоб виграти цей турнір. Наприклад, згідно регламенту в стартовому складі на матчах внутрішнього чемпіонату має бути два гравці 2001 року народження. Звісно, є свої нюанси, адже кваліфікованих футболістів такого віку небагато.

– Плануєте ще когось запрошувати до команди з України?
– Вже велися пошуки, нам потрібен нападник. Але поки нікого не знайшли. Когось не влаштовує клімат, хтось нам не підійшов за рівнем. Думаю, в майбутньому ми ще спробуємо взяти українського футболіста. Тут проблема ще в тому, що не всі знають, що ми там працюємо і не дивиться в той бік. Хоча, умови в азійському футболі пристойні, в тому числі й фінансові, є гарний вектор розвитку футболу. Трансляції матчів проводяться. У тому ж Facebook. Буде приємно, якщо там серед глядачів з’являться й українські вболівальники.

В'ячеслав ЛАШУК