Відхід Боту та ризик Де Дзербі: Шахтар у процесі трансформації

Влітку 2018 року донецький «Шахтар», здавалося б, зробив перший стратегічний крок у своєму розвитку після відходу з клубу багаторічного наставника Мірчі Луческу, з ім'ям якого пов'язана більшість ключових досягнень в історії «гірників». Крім рішення щодо продовженням контракту з Паулу Фонсекою, котрим «Шахтар» затвердив уболівальників та фахівців у розумінні, що португальський вектор виявився не лише усвідомленим, а й правильним, на посаду директора департаменту селекції (фактично – головного скаута) було призначено досвідченого та авторитетного Жозе Боту – фахівця, якому приписували великі трансферні перемоги лісабонської «Бенфіки», починаючи від Яна Облака й закінчуючи Анхелем Ді Марією.

Запрошуючи Боту, «Шахтар» мав намір ще більше утвердитися в статусі одного з найкращих клубів світу з погляду селекції на рівні молодих та маловідомих футболістів. Після переїзду з Донецька до Києва «гірники» тривалий час взагалі не купували новачків, але в певний момент керівництву стало зрозуміло, що подібна практика може призвести до краху, й воно виявилося готовим знову інвестувати в новобранців. Інше питання, що помилок, як із Дентіньо, Нері Кастільо або Бернардом, коли десятки мільйонів євро вилетіли, м'яко кажучи, «в трубу», треба було уникнути категорично, і Боту для цього бачився ледве не ідеальним помічником.

У перший рік роботи Боту «Шахтар» поповнили вісім футболістів, за яких були заплачені гроші. Це Тете (15 млн євро), Майкон (6,6 млн євро), Манор Соломон (6 млн євро), Фернандо (5,5 млн євро), Маркос Антоніо (3,5 млн євро), Оларенважу Кайоде (3 млн євро), Маркіньос Сіпріано (1 млн євро) та Валерій Бондаренко (0,6 млн євро). Паулу Фонсека був щасливий, оскільки середній вік його команди до капітальних інвестицій у 2018 році починав підбиратися до критичної цифри (в УПЛ-2017/18 – це, за даними Wyscout, 30,8 років!), й ставало очевидним – про жодне світле майбутнє говорити з футболістами «передпенсійного» віку навіть не варто.

Вигравши свій третій із трьох сезонів в УПЛ, влітку 2019 року Паулу Фонсека спокусився перспективою перебратися до чемпіонату Італії, де неустойку за португальця виплатила «Рома». У «Шахтарі» ж не стали кардинально змінювати ситуацію, котра повністю влаштовувала клубний менеджмент, й зберегли акцент на португальському векторі, покликавши у наставники першої команди Луїша Каштру. Той, до того ж, виявився ще й вельми невибагливим з погляду кадрів, висловивши готовність працювати із тими, кого купували, як то кажуть, ще під Фонсеку.

Власне, невибагливість Каштру якоюсь мірою й занапастила португальський вектор «Шахтаря». Луїшу за два сезони було придбано лише двох футболістів за гроші – це капітан юнацької збірної Бразилії центрбек Вітао (4 млн євро) та вінгер національної збірної України Євген Коноплянка (1,8 млн євро). Причому останнього навряд чи сильно хотів бачити персонально Каштру…

Тріумфальний перший сезон Каштру, коли «Шахтар» виграв УПЛ із рекордним відривом від другого місця, на якому фінішувало «Динамо», схоже, трохи розслабив «гірників» і, навпаки, суттєво мобілізував «біло-синіх». В результаті кияни покликали на тренерський місток Мірчу Луческу, й тому з ходу вдалося «втерти носа» Каштру, а разом з ним і всьому менеджменту «Шахтаря», котрий настільки скрупульозно вибудовував свій шлях, у якому вже не було методів Луческу. Прогнозовано «крайнім» виявився головний тренер, у якого ще й закінчувався контракт, а тому літо 2021-го «Шахтар» зустрічав уже з новим наставником, котрим виявився італієць Роберто Де Дзербі.

Втім, найцікавіше почало відбуватися в структурі «гірників» ще за рік до приходу Де Дзербі, коли легендарний екс-футболіст «Шахтаря» Даріо Срна, який повернувся з Італії після фінішу кар'єри у «Кальярі», нарешті отримав більш-менш виразну посаду в клубі – директора з футболу. До цього хорват, за його ж зізнанням, визначався, що йому ближче до душі – роль тренера або функціонера.

Щоб почати робити свої перші серйозні кроки на новому терені, Срні потрібен був якийсь час. І коли від послуг Каштру було прийнято рішення відмовитись, саме Даріо лобіював призначення Роберто Де Дзербі, з яким був знайомий ще з часів виступів у Серії А. Коли італійця призначили, то стало очевидно, що комунікувати із керівництвом клубу Де Дзербі буде саме через Срну, а ось Жозе Боту виявився своєрідним «п'ятим колесом» у возі.

Останню тезу яскраво довела й літня трансферна кампанія «гірників». Де-факто клуб зробив ставку на вже сформованих, але все ще молодих гравців, у той час як раніше все швидше та швидше рухався у бік «бразильського дитячого садка». Так, один юніор був підписаний і влітку, але Вінісіус Тобіас, якого часто «годували» компліментами бразильські журналісти, офіційно приєднається до «Шахтаря» лише у лютому поточного року, причому вкрай малоймовірно, що Де Дзербі бачить його в основі у найближчі кілька років, а саме на такий термін розрахований контракт італійця.

Багато в чому за рахунок покупки Траоре, Педріньо та меншою мірою Марлона, «Шахтар» зумів подолати кваліфікацію Ліги чемпіонів, чим уже виправдав багатомільйонні літні витрати. Де Дзербі опинився на коні, тоді як більшість гравців, підписаних раніше за Боту, викликали питання у італійця. Фактично однозначно корисними цьому «Шахтарю» нині є лише Тете (хоч він певною мірою й застопорився у розвитку) та Майкон, а ось решту «пташенят Боту» Де Дзербі, здається, був би не проти відпустити вже зараз заради можливості купити когось іншого.

• Тете застопорився в розвитку у Шахтарі. Але ж за нього давали 50 млн євро

Наприклад, ще влітку в «Шахтар» активно сватали лівого вінгера «Сассуоло» Жеремі Бога, проте підписати івуарійця тоді не вдалося. Донеччани відновили інтерес до африканця ближче до січневого трансферного вікна, і навіть були готові включити до угоди Соломона, але в результаті їх обійшла «Аталанта», яка запропонувала кращі умови як «Сассуоло», так і футболісту.

Часті появи у складі Михайла Мудрика також навряд чи можна списувати виключно на талант, працездатність та прогрес молодого українця. Зрештою, про Мудрика заговорили ще за Фонсеки, а тому Де Дзербі не є, так би мовити, першовідкривачем цього таланта. Проте саме італієць зважився робити ставку на Михайла, в якому, вочевидь, побачив більш відповідного під свої вимоги футболіста, ніж Манор Соломон.

Подібні аналогії можна провести і по Вітао (його було ким замінити у першій команді без втрати якості і до цього, а влітку ще й прикупили Марлона), і по Маркосу Антоніо (Судаков та Бондаренко у перспективі виглядають як мінімум гравцями з релевантними якостями), і навіть по Фернандо, що роззабивався у осінній частині сезону, але номінально все-таки є вінгером, а не центрфорвардом.

• Чому Шахтар продовжив контракт із Жуніором Мораесом, якому скоро буде 35 

Іншими словами, Де Дзербі у питаннях комплектації команди хоче рухатися трохи іншим шляхом, ніж той, що раніше був обраний Боту. Багато в чому через це «гірники» не стали суперечити прагненню португальця поїхати у ПАОК, де він отримав посаду спортивного директора. Начебто як і підвищення, але з іміджевої точки зору та з позиції можливостей греки й поряд не стоять із нинішнім «Шахтарем». Не кажучи вже про те, що донеччани легко могли б переконати Боту не йти, запропонувавши йому вигідніші фінансові умови. Але нічого подібного зроблено не було, і це дає підстави для висновків, що розставання із Боту – це початок трансформаційного процесу, запущеного в клубі.

Ще за Луческу дуже багато чого у «Шахтарі» було зав'язане на особистих стосунках та контактах між тренером та президентом. Свого часу саме Рінат Ахметов виступив ініціатором запрошення румунського наставника, а тому той мав повний карт-бланш від власника клубу. Після початку війни на Донбасі та від'їзду «Шахтаря» з рідного міста контакти Луческу та Ахметова скоротилися, а незабаром президент «гірників» взагалі вирішив відмовитися від послуг румуна.

Паулу Фонсека, який замінив Луческу у якості головного тренера команди, вже цілком і повністю був креатурою клубного менеджменту на чолі з генеральним директором Сергієм Палкіним. У порівнянні зі своїм попередником, португальський коуч безпосередньо контактував з Ахметовим лічену кількість разів, та й то за бажанням президента. Усі робочі питання, зокрема й селекційні, Фонсека мав вирішувати вже через Палкіна, і цим у клубі вже почався серйозний процес трансформації, у якому де-факто прямим босом головного тренера був не президент, а генеральний директор.

Коли в структурі з'явився Боту, позиції «португальського крила» були підсилені, але в якийсь момент постало питання про віддачу інвестицій. І коли «Шахтар» рік тому з тріском провалився в українській Прем'єр-лізі, віддавши чемпіонський титул «Динамо» фактично перед виходом на зимову паузу, стало очевидним, що «гірники» рухаються кудись не туди.

Недивно, що влітку 2021 року в клубі стрімко зросла роль Даріо Срни, який став ідейним натхненником у питанні вибору нового головного тренера. Що вразило – під Де Дзербі одразу ж було виділено такі кошти, яких за попередні чотири сезони не бачили Фонсека та Каштру разом узяті. А сам італієць, усвідомлюючи, що свого часу «гірники» згаяли час для підготовки всередині команди заміни для лідерів Марлоса, Тайсона і Жуніора Мораеса, наполіг на активній роботі на ринку та купівлі сформованих гравців.

Більше того, подейкують, що Де Дзербі, як і свого часу Луческу, має свою перевірену команду скаутів і агентів, котрі надають Роберто власні викладки із кандидатами на підсилення тієї чи іншої позиції. У зв'язку з цим недивно, що ще до Боту «Шахтар» залишив Андрій Котов, який спеціалізувався у таборі «гірників» на бразильському ринку, а одночасно із португальцем донецька селекція втратила ще й Андрія Федченкова, який відбув слідом за Боту в ПАОК, та Гліба Корнієнка, котрий подався у «Дніпро-1». Можна навіть припустити, що Де Дзербі хоче суттєво розширити трансферну географію клубу, і нарешті-то зрушити з встиглого відверто набриднути бразильського вектора. Зрештою, у сучасному клубному футболі вже давно стала очевидною істина, що мононаціональні команди на тривалій дистанції гірше показують себе у конкуренції з тими, де є вихованці різних шкіл та підходів.

Звичайно, Бразилія й надалі залишатиметься «трансферною фішкою» для «Шахтаря» на найближчі роки, але якщо підхід Де Дзербі виявиться виправданим, то є шанс, що «гірники» активніше залучатимуть до своїх лав і футболістів іншої національності, а також кудись більш досвідчених з погляду віку гравців. Щонайменше поки що італійський тренер, незважаючи на провал у групі Ліги чемпіонів, проявляє себе дуже непогано. Роберто є найкращим у першій частині сезону коучем у топ-10 європейських ліг за відсотком набраних очок, але це навряд чи має сильно спокушати італійця, котрий серйозно ризикує піти шляхом Каштру у випадку невдач.

Адже на відміну від Луческу, який восени 2008 року особисто дзвонив Ахметову та просив про відставку, але у відповідь отримав нову порцію кредиту довіри, що вилилося у завоювання Кубка УЄФА вже за півроку, Де Дзербі значно рідше спілкується безпосередньо із президентом клубу, про що говорив в одному з останніх своїх інтерв'ю. А це означає, що надто багато у питанні майбутнього італійця в стані «гірників» залежатиме не лише від самої волі Роберто, а й від характеристик, якими забезпечать його Палкін та Срна – його прямі фактичні керівники, за бажанням яких багато в чому і відбувається нинішня трансформація у «Шахтарі».