Коли мільйон – розкіш. Найдорожчі покупки в історії всіх клубів УПЛ

Українська Прем'єр-ліга пішла на зимівлю, проте це зовсім не означає, що довкола клубів-учасників не буде звично величезної кількості новин. Поки гравці відпочивають, керівники шерстять трансферний ринок в надії якісно й недорого підсилити свої команди, щоб навесні покращити результати і досягти поставлених завдань.

І хоча офіційно трансферне вікно в УПЛ відкривається 31 січня і функціонуватиме аж до 2 березня, вже зараз клуби готуються підписувати новачків, щоб ті мали час на зборах максимально швидко влитися у нові для них колективи. А ми пропонуємо вам згадати найдорожчі покупки в історії всіх клубів УПЛ, спираючись на дані порталу Transfermarkt.

ВЕРЕС, ІНГУЛЕЦЬ, МЕТАЛІСТ 1925

Зазначені клуби у своїй трансферній політиці воліють робити ставку не на покупку футболістів, а на їхнє підписання у якості вільних агентів, або на правах оренди. Принаймні, Transfermarkt не має даних про те, щоб «Верес», «Інгулець» або «Металіст 1925» платили за будь-кого. Ймовірно, це в історії цих клубів ще попереду – наприклад, власник та президент клубу з Петрового Олександр Поворознюк нещодавно розповів, що веде переговори із босом «Динамо» Ігорем Суркісом щодо придбання деяких футболістів «біло-синіх».

МИНАЙ

Такий молодий клуб як «Минай» поки що також не має серйозної трансферної історії, проте вже платив живі гроші за викуп контракту футболіста. Сталося це влітку минулого року, коли закарпатці придбали у «Колоса» азербайджанського форварда, який народився в Україні, Рустама Ахмедзаде. Ця угода обійшлася «Минаю» у 16 тисяч євро, що є рекордом клубу.

Примітно, що за короткий період у «Минаї» Ахмедзаде зумів зарекомендувати себе з найкращого боку. За ним, за чутками, полювало одразу кілька вітчизняних клубів, але врешті-решт Рустам вирішив за краще відбути на історичну батьківщину – в Азербайджан. Щодо «Минаю», то клуб зумів як слід заробити на продажі молодого форварда – за його підписання «Карабах» нещодавно переказав українцям 200 тисяч євро.

РУХ

«Рух» - це також один із молодих, але вже дуже амбітних вітчизняних футбольних клубів. Власник львів'ян Григорій Козловський поки що дуже щедро інвестує у розвиток різноманітної інфраструктури, сподіваючись, що у майбутньому в складі національної збірної України гратимуть одинадцять вихованців академії «Руху».

Поки що ж «чорно-жовтим» доводиться іноді вкладатися в покупку гравців, вихованих на стороні. Зокрема, влітку цього року «Рух» здійснив рекордний у своїй історії трансфер, придбавши перспективного центрбека «Агробізнеса» Романа Дідика за 20 тисяч євро. 19-річний футболіст поступово адаптується до нових реалій та виступів в елітарному дивізіоні українського футболу, де у нього не обходиться без помилок. Але загалом більшість експертів позитивно оцінюють рівень Дідика, а тому особливих сумнівів у тому, що «Рух» в майбутньому зможе повернути інвестиції та заробити на цій угоді, немає.

КОЛОС

Ще один молодий та амбітний футбольний клуб України, який нині виступає в Прем’єр-лізі. На відміну від «Інгульця», «Руха», «Металіста 1925», «Вереса» та «Минаю», про які йшлося вище, «Колос» уже встиг дебютувати в єврокубках, а його власники – відчути «мурашки на шкірі» від поєдинків такого калібру.

Очевидно, що саме під єврокубки «Колос» влітку цього року придбав перспективного бразильця Дієго Сантоса Каріоку, за якого заплатив білоруському «Вітебську» 120 тисяч євро. На таку сміливу інвестицію керівники клубу з Ковалівки пішли, мабуть, через чудову статистику бразильця у чемпіонаті Білорусі. Зокрема, в 2021 році Дієго Сантос встиг провести за «Вітебськ» 16 матчів у лізі, відзначившись 3 забитими м'ячами та 7 результативними передачами. В УПЛ показники вінгера поки що скромніші (1 гол у 11 матчах), однак у «Колосі» не втрачають надій, що найдорожчий новачок в їхній історії ще обов'язково вистрілить.

ОЛЕКСАНДРІЯ

«Олександрія» не звикла смітити грошима на трансферному ринку, воліючи знаходити футболістів там, де й більшість вітчизняних клубів – серед вільних агентів. Втім, іноді «жовто-чорні» таки відчувають потребу у якісних виконавцях, яких не знайти в безкоштовному сегменті, через що доводиться йти на витрати.

Зокрема, влітку 2019 року «Олександрія» виплатила 250 тисяч євро бельгійському «Стандарду» за право підписання контракту із правофланговим гравцем Валерієм Лучкевичем. Той за два з половиною роки до цієї угоди поїхав із «Дніпра» до «Стандарда» за 1,2 мільйона євро, але не зумів розкритись у чемпіонаті Бельгії, і змушений був повертатися у рідні пенати. До слова, нині Лучкевич знову грає у Дніпрі, але вже за «Дніпро-1», куди влітку 2021 року перебрався вільним агентом.

ЛЬВІВ

Незважаючи на те, що «Львів» останніми роками привчив своїх уболівальників до великої кількості легіонерів, найдорожчим футболістом в історії цього клубу залишається грузин Муртаз Даушвілі, придбаний у «Зестафоні» ще на початку 2012 року. Тоді трансфер коштував львів'янам 295 тисяч євро – гроші, які нині інвестувати у новачків керівництво «синьо-золотих левів», здається, не готове.

Цікаво, що Даушвілі, так і не зігравши жодного офіційного матчу за «Львів», був відданий у оренду «Карпатам», які згодом і викупили його контракт за суму, що залишається невідомою й досі. В Україні Даушвілі залишався до 2016 року, після чого залишив нашу країну, а нині 32-річний грузин є футболістом кіпрського АПОЕЛу з Нікосії.

ДЕСНА

У «Десні», незважаючи на якісні результати останніми роками, також не звикли витрачатися на придбання нових футболістів, обходячись здебільшого орендованими та вільними агентами. Втім, зовсім не інвестувати у новачків клубу з Чернігова не виходить.

• Десна розвалюється на очах. Але у клубі, здається, не хочуть цього помічати

У січні 2020 року «Десна» заплатила 300 тисяч євро за лівого захисника «Карпат», здатного закрити низку інших позицій на полі, Олексія Гуцуляка, і той став відкриттям у складі чернігівчан у другій частині сезону-2020/21. Яскрава та якісна гра Гуцуляка у «Десні» призвела до того, що вже влітку 2021-го його викупив «Дніпро-1», котрий віддав за угоду 500 тисяч євро. Це був непоганий швидкий заробіток для клубу з Чернігова, в якому не все так добре і стабільно з погляду фінансів, як хотілося б уболівальникам…

МАРІУПОЛЬ

Минули часи, коли «Маріуполь» витрачався на трансферному ринку. В останні роки цей клуб повністю перейшов на підписання вільних агентів та орендованих у «Шахтаря» молодих талантів. Подібна стратегія – свідомий вибір керівництва «Маріуполя», хоча цього сезону вона явно дає збій, через що в клубі вже замислюються над доцільністю хоч якихось точкових змін.

• Концепція Маріуполя себе вичерпала. Схоже, Маркевич викинув білий прапор

Поки що найдорожчим новачком в історії «Маріуполя» залишається Дмитро Невмивака. Цього центрбека, який завершив кар'єру влітку 2018 року, приазовці підписали із запорізького «Металурга» у січні 2011 року за 350 тисяч євро. Через два з половиною роки Невмивака залишив «Маріуполь» безкоштовно – так-так, були часи, коли й нинішній аутсайдер УПЛ міг безболісно дозволити собі такі кадрові рішення.

ЧОРНОМОРЕЦЬ

«Чорноморець» ще довше суттєво не витрачається на ринку на новачків. Досить сказати, що рекордною покупкою в історії «моряків» досі залишається Олександр Косирін, придбаний у київського «Арсенала» влітку 2002 року за 600 тисяч євро. Примітно, що в Одесі цей бомбардир чудово себе проявив, що дозволило через три з половиною роки отримати більш вигідний контракт у донецькому «Металурзі», а «Чорноморцю» виручити від продажу Олександра 800 тисяч євро.

Примітно, що влітку 2007 року «Чорноморець» повторив свій трансферний рекорд, підписавши з грецького клубу АЕК форварда Олега Венглинського, який останні два роки своєї ігрової кар'єри провів саме в Одесі, хоча таким якісним футболом та результатами, як Косирін, не відзначився абсолютно.

ДНІПРО-1

Історія «Дніпра-1» налічує майже п'ять років, більша частина з яких пов'язана із виступами у нижчих лігах вітчизняного футболу. Тому говорити про якісь гучні трансфери «спортклубівців» не доводиться, хоча в нашому рейтингу вони й посідають досить високе місце, обійшовши деяких старожилів ліги.

Зокрема, історичною для «Дніпра-1» стала угода з придбання у «Шахтаря» центрального півзахисника Олександра Піхальонка, за якого влітку цього року було заплачено 700 тисяч євро. Подейкують, що «гірники» наполягали на 1 мільйоні, але врешті-решт сторонам вдалося зійтися на компромісній сумі, а «Шахтарю» прописати умову зворотного викупу хавбека, якою, цілком можливо, донеччани забажають скористатися, враховуючи якість футболу, котру демонструє у «Дніпрі-1» Піхальонок.

ВОРСКЛА

Полтавська «Ворскла» – це цілком благополучний учасник УПЛ, проте його інвестори також не звикли смітити грошима на ринку. Саме тому до сьогодні найдорожчим вхідним трансфером «Ворскли» залишається покупка у словенського «Рудара» правого захисника Русміна Дедича. На цю угоду було виділено 700 тисяч євро, виправдати які легіонер так і не зміг.

Зігравши за полтавців лише 20 поєдинків, Дедич через рік вільним агентом поїхав назад до Словенії, де й провів частину своєї кар'єри, яка налічувала 12 років. Попрощався з футболом Русмін влітку 2016 року в лавах рідного «Рудару», за який загалом провів 189 матчів – четвертий показник в історії команди з міста Веленє.

ЗОРЯ

«Зоря» також не відзначається неймовірною щедрістю на трансферному ринку. Фактично найбільшою інвестицією луганчан є 350 тисяч євро, витрачені у лютому 2013 року на покупку івуарійського форварда Янніка Болі з болгарського «Чорноморця». Згодом вихованеця академії «Парі Сен-Жермен» було продано в «Анжи» за 600 тисяч євро, але це не стало початком нової ери і не призвело до кардинальної зміни трансферного підходу в «Зорі».

Номінально ж найдорожчим трансфером для «Зорі» є лівий фулбек Богдан Михайличенко, який обійшовся луганчанам у 1 мільйон євро. Щоправда, тоді між «Зорею» та «Динамо» де-факто відбувся обмін гравцями, в результаті якого до столиці вирушив Олександр Караваєв, а частиною за його угодою, разом із певною грошовою сумою, став Михайличенко, оцінений у 1 мільйон. Про те, що ці гроші з самого початку не були реальними з точки зору виплати «біло-синім», свідчить і той факт, що через рік «Зоря» відпустила Богдана в «Андерлехт» лише за 500 тисяч євро.

ДИНАМО

Як завжди, ключовий розрив в українському футболі відбувається на межі всіх інших та двох грандів – «Динамо» й «Шахтаря». Втім, навіть між «біло-синіми» та «помаранчево-чорними» існує різниця у рекордних угодах більш ніж удвічі.

Найдорожчим підписанням «Динамо» є конголезький форвард Дьємерсі Мбокані. На його покупку влітку 2013 року Ігор Суркіс не пошкодував 11 мільйонів євро, відправлених на рахунки «Андерлехта». Подейкують, що Мбокані дуже хотів бачити у Києві особисто тодішній наставник «Динамо» Олег Блохін, але досягти поставленої мети африканець коучу не допоміг.

Через два роки «Динамо» відправило Мбокані в оренду в «Норвіч», після чого – у «Халл», після повернення з якого Дьємерсі ще досидів рік, котрий залишився за контрактом у Києві, а потім вільним агентом відбув до «Антверпена», де йому вдалося перезавантажити кар'єру і знову заслужити на статус забивного центрфорварда. До речі, влітку 2021 року Мбокані, маючи хорошу репутацію у бельгійському футболі, ухвалив рішення поїхати за «довгим доларом» в «Аль-Кувейт», де, ймовірно, і завершить кар'єру, бо нині Дьємерсі вже 36.

ШАХТАР

Для «Шахтаря» найдорожчий новачок у клубній історії також не став знаковим із погляду результатів на полі. За талановитого вінгера Бернарда влітку 2013 року, коли в УПЛ на повну силу панувала «гонка озброєнь» між грандами, «гірники» заплатили «Атлетіко Мінейро» 25 мільйонів євро. Але під керівництвом Мірчі Луческу мініатюрний бразилець не розкрився, запам'ятавшись лише сльозливими постами у соцмережах, за які регулярно отримував публічний прочухан від румунського наставника.

З приходом на тренерський місток «Шахтаря» Паулу Фонсеки Бернард поступово розквітнув у команді, проте продовжувати підписаний на п'ять років контракт із донеччанами не став. У серпні 2018 року Бернард уклав договір з «Евертоном», але англійська Прем'єр-ліга стала для бразильця значно серйознішим випробуванням, ніж українська. По суті, так і не зумівши закріпитися в основі «ірисок», влітку нинішнього року бразилець знову вирушив «на заробітки» – цього разу до ОАЕ, де його притулком стала «Шарджа». Щоправда, нещодавно в пресі знову почали з'являтися чутки про нещасного Бернарда та його гаряче прагнення повернутися до рідної Бразилії…