Десна розвалюється на очах. Але у клубі, здається, не хочуть цього помічати

Чернігівська «Десна», здається, взяла моду ставати однією з ключових тем під час тривалих пауз в українському футболі. Симпатична команда, яку буквально по крихтах створював Олександр Рябоконь, нині переживає відверту кризу, яка незрозуміло чим і коли завершиться. Здавалося б, на зимову паузу «Десна» пішла на сьомому місці у турнірній таблиці УПЛ, і вболівальникам команди нема про що серйозно хвилюватися, проте різні чутки все настирніше «заганяють» чернігівчан у якісь абсолютно непоказні ситуації та неприємні субстанції.

Буквально днями у пресі з подачі одного з Youtube-каналів було розтиражовано інформацію про те, що власник «Десни» остаточно охолов до цього проекту, і збирається ледве не його прикривати, а натомість продовжити інвестувати у футбол в Росії, де нібито в нього є інтерес до підмосковних «Хімок». Досить оперативно в інформаційний простір вийшов президент «Десни» Володимир Левін, котрий спростував подібні чутки та заявив, що у клубі планують здійснювати футбольну діяльність і надалі, зокрема, нині готується проведення зимових тренувальних зборів у Туреччині.

Втім, як це часто буває в подібних ситуаціях, правду, напевно, варто шукати десь посередині. Абсолютно очевидним є той факт, що та «Десна», яку Олександр Рябоконь вкотре буквально «зліпив на колінці» за кінець літа та осінь цього року, перестає існувати буквально у нас на очах. Ключовим маркером цього є відхід кількох фундаментальних гравців і насамперед плеймейкера Андрія Тотовицького.

Незважаючи на те, що ще тиждень тому президент «Десни» Левін заявляв, що в клубі залишаються всі, з Тотовицьким домовитися про продовження контракту таки не вдалося. І це ситуація, котра красномовно свідчить про стан справ у чернігівському клубі. Про борги із зарплат, які то наростають, то начебто скорочуються, чули, мабуть, навіть ті, хто цікавиться футболом вельми поверхово – надто вже набила оскому це тема.

Набагато гірше інше – ще влітку прес-аташе «Десни» Олександр Шевченко в пресі наголошував, що клуб має пропозиції щодо низки футболістів, серед яких конкретно фігурували прізвища Тотовицького та Будківського. Вже тоді, враховуючи кризову ситуацію та наявність проблем із своєчасною виплатою зарплати, чітко вгадувався подальший перебіг подій – відхід футболістів узимку, після закінчення термінів дії контрактів. Але в результаті стався абсолютно дивний з погляду рішень менеджменту розклад – влітку Тотовицького та Будківського не продали (суть навіть не в сумі потенційних трансферів, а в самому факті отримання за їхній рахунок хоч якихось грошей до бюджету клубу, які можна було б витратити, у тому числі, й на погашення боргів із зарплат), а через кілька місяців обидва залишили Чернігів як вільні агенти.

ФК Десна. Пилип Будківський

Чому обидва? Тому що вже наступного дня після відходу Тотовицького «Десна» заявила і про розбіжність подальших шляхів-доріг із Будківським. При цьому, на Transfermarkt обидва ці гравці входили до когорти найдорожчих у складі чернігівчан у поточному сезоні. Зрозуміло, що йдеться виключно про оціночну вартість, і на ринку за футболістів з контрактами, що закінчуються, ніхто б навіть влітку занадто багато не дав, але суму в 500 тисяч євро за обох, здається, можна було б виручити дуже легко.

Слідом за Тотовицьким та Будківським, ймовірно, залишить Чернігів ще один топ-гравець сучасної «Десни» - Владлен Юрченко, хоча ситуація з ним із самого початку виглядала не такою очевидною. Атакувальний півзахисник, який влітку залишив «Зорю», банально так і не зумів знайти підходящий варіант на ринку і, щоб не виявитися зовсім не при справі, у вересні підмахнув річну угоду з «Десною». Було очевидно, що для команди Рябоконя Юрченко – це короткостроковий варіант для підсилення, на якому малоймовірний трансферний заробіток. Саме тому за можливе розставання із Юрченком «Десну» навряд чи варто і можна хоч якось журити – всі спочатку чудово розуміли, на що йдуть у цій угоді.

Відхід п'ятьох (до трьох згаданих вище варто додати Сергія Болбата, чия оренда з «Шахтаря» розрахована до 31 грудня, та Левана Арвеладзе, контракт якого спливає в останній календарний день цього року) важливих для першої команди футболістів узимку може стати черговим «завданням із зірочкою» для Олександра Рябоконя та селекціонерів клубу.

Але набагато важливіше зараз говорити навіть не про нагальні проблеми, а про стратегічні, які вимальовуються на горизонті для «Десни» дедалі виразніше. Справа у тому, що влітку наступного року одразу в одинадцяти футболістів першої команди закінчуються терміни дії контрактів із клубом! Що робить менеджмент у цій ситуації? Важко сказати, але за фактом жодного нового договору з кимось із важливих гравців підписано так і не було.

Це означає, що наприкінці сезону в «Десні» залишиться лише шість гравців із нинішнього складу, які мають більш тривалі контрактні зобов'язання. Мова про Владислава Калитвинцева, Тараса Завійського, Євгена Цимбалюка, Олександра Сафронова, Дмитра Сидоренка та Іллю Шевцова. Та й то Калитвинцева також вже цієї зими сватають у «Полісся», яке очолює його батько, а у послугах Цимбалюка серйозно зацікавлені стабільніші у фінансовому плані «Верес» та «Львів».

ФК Десна. Владлен Юрченко

Де-факто «Десна» зараз розвалюється на очах, а керівництво клубу продовжує запевняти футбольну громадськість, що все під контролем і нічого подібного не відбувається. Але хіба можна заплющувати очі на безкоштовний відхід футболістів, яких півроку тому можна було продати та виручити якісь гроші, щоби реінвестувати їх у підсилення? Хіба можна зрозуміти, чому клуб не поспішає продовжувати контракти з основною масою гравців, ризикуючи влітку залишитись в атмосфері абсолютного кадрового голоду? Хіба можна побачити логіку в останніх платних трансферах клубу, коли він, не маючи грошей на своєчасну виплату зарплати, купує Константіна Діму та Артема Сухоцького, на яких, за даними Transfermarkt, пішло у сумі 350 тисяч євро, а через півроку обидва вони залишають Чернігів у статусі вільних агентів?

Все це справді наштовхує на думку, що власнику клуб нецікавий, а найняті ним менеджери не вміють чи не хочуть працювати структурно та стратегічно. Звичайно, чутки про те, що «Десна» може взагалі припинити своє існування, циркулювали ще влітку, і зрештою не підтвердилися, але зараз навіть не це головне. Ще якихось чотири з половиною роки тому «Десні» співчували ледве не всі футбольні вболівальники України, коли цей самобутній колектив чиновники не пустили до УПЛ, хоча за спортивним принципом команда Рябоконя здобула туди путівку. За рік, у 2018-му, «Десна» виграла плей-оф у «Зірки» і таки зайшла до еліти українського футболу, але зараз цей клуб бачиться реальною проблемою для УПЛ, якщо та нарешті спробує вилазити з болота, в якому загрузла останнім часом.

Відверто кажучи, босам УАФ та УПЛ паралельно із вирішенням питання про єдиний телевізійний пул, настав час нарешті серйозно зайнятися й іншою проблемою – відповідністю клубів регламентним вимогам. У тієї ж «Десни» лише за останні роки накопичилася величезна кількість «грішків» - від проблем із підігрівом на домашньому стадіоні до згаданих затримок із зарплат, які не створюють для футболістів привабливих умов для подальшого перебування у Чернігові.

Звичайно, на тлі кризи у країні, що викликана війною на Донбасі та анексією Криму, вітчизняний футбол отримав серйозний удар, і УПЛ довелося якийсь час заплющувати очі на багато мінусів клубів-учасників, але рано чи пізно треба нарешті відштовхнутися від дна. Чим довше ми там знаходимося, тим більше буде ситуацій, коли менеджмент клубів замість вирішення нагальних проблем знаходитиме чергові відмазки, не думаючи ні про сьогодні, ні тим паче про завтра. Адже так жити простіше. Але якщо так, тоді не варто дивуватися падінню України в таблиці коефіцієнтів УЄФА, мінімальному інтересу глядачів до матчів УПЛ і ще цілій купі нагальних питань. Якщо не помічати проблеми, жити справді стає простіше. Щоправда, лише до якогось моменту, за яким настає крах.

Заради справедливості, це стосується не тільки «Десни», просто її приклад зараз виглядає найбільш показовим...