Гроші: на благо чи на шкоду. Круті віражі кар'єри Оскара, екс-героя Челсі

2012 рік став по-справжньому епохальним для «Челсі». Команда під керівництвом тимчасового головного тренера Роберто Ді Маттео вперше у своїй історії виграла Лігу чемпіонів. Тоді ж, у 2012-му, в стан «синіх» перебралися два неймовірно перспективних плеймейкери – обидва 1991 року народження, обидва із, як здавалося тоді, абсолютно колосальним потенціалом.

Один провів у клубі лише кілька тижнів, а потім був відправлений в оренду до Німеччини. Другий же залишився в основі та дебютував за «Челсі» у першому турі нового сезону англійської Прем'єр-ліги.

Того, якому довелося переїхати до Німеччини, було визнано найкращим гравцем двох останніх розіграшів АПЛ за версією футболістів. Він був одним із тих, хто привів «Манчестер Сіті» до трьох чемпіонських титулів у Прем'єр-лізі за чотири останні роки. Він є настільки важливим для нинішніх «містян», що Хосеп Гвардіола, швидше за все, одразу подасть у відставку, якщо босам клубу заманеться виставити цього футболіста на трансфер. Як ви вже могли здогадатися, йдеться про Кевіна Де Брюйне.

Другий талановитий плеймейкер, про якого йшла мова, обрав зовсім дивний шлях, про який мало хто мріє у футбольному середовищі, принаймні, з гравців топ-калібру. Ще менше десяти років тому його вважали навіть більшим талантом, ніж Де Брюйне. Нині йому лише 30 років, але він перебуває у повному забутті в Європі, і вже понад п'ять років не одягав футболку національної збірної Бразилії, за яку до свого 25-річчя встиг провести майже 50 матчів. Мабуть, тут також вже немає сенсу тримати інтригу, адже мова йтиме про Оскара дос Сантоса Ембоаба Жуніора, або просто Оскара, як його звикли називати спочатку в Бразилії, а потім і по всьому світу.

Озираючись трохи назад, можна сміливо сказати, що початок 2016 року серйозно шокував європейський футбол. У той час, коли багаті країни Перської затоки не мали планів щодо глобального розвитку футболу, російські клуби почали зазнавати наслідків кризи і накладених на їхню державу санкцій, через що плавно перейшли в режим економії, а американські інвестори мало не масово почали вкладатися в європейські клуби, дещо упустивши із зони уваги власну МЛС, агресивні та цілеспрямовані китайці розпочали колосальний проект, вінцем якого мали опинитися сильна Суперліга, а також вихід національної команди цієї країни у фінальну частину чемпіонату світу-2022.

На початку 2016 року рекорд китайської Суперліги за вхідними трансферами був побитий тричі всього за десять днів. Спершу «Цзянсу Сунін» підписав за 28 мільйонів євро бразильця Раміреса з «Челсі», потім «Гуанчжоу Евергранд» витратив 42 мільйони євро на колумбійського форварда мадридського «Атлетіко» Джексона Мартінеса, а 5 лютого «Цзянсу Сунін» виклав 50 мільйонів євро за бразильського чарівника «Шахтаря» Алекса Тейшейру, якого у свої лави так і не зумів підписати «Ліверпуль», де навчилися рахувати гроші та передбачати наслідки від їхньої бездумної витрати.

Читайте також: Прокол по-стамбульськи. Як помилився Бешикташ, повіривши у Алекса Тейшейру

Проте найкрутішим трансфером китайської Суперліги став перехід Оскара до «Шанхая СІПГ», котрий стався у січні 2017 року. Багатенькі інвестори з Піднебесної розщедрилися, за різними даними, на 60 або 70 мільйонів євро, і на той момент це була сума, яку за Оскара у Європі та світі не був готовий запропонувати більше ніхто. В «Челсі», незважаючи на важливу роль бразильця в команді до цього, не довго думали, тим більше, що й сам хавбек побажав переїхати до Китаю на чисту зарплату у 23,5 мільйони євро на рік.

Оскар – це найкращий футболіст, який будь-коли переїжджав до Китаю. Джексон Мартінес, Халк, Есек'єль Лавессі та багато інших перебиралися до Піднебесної ближче до завершення своєї кар'єри, а той-таки Алекс Тейшейра встиг стати зіркою лише за мірками української Прем'єр-ліги, і не підкорив решту Європи. Оскар же прибув до Китаю у 25 років, на піку своєї кар'єри, у статусі футболіста національної збірної Бразилії, де у нього за плечима було 48 проведених матчів. Його трансфер із самого початку був піком слави для китайців – мовляв, дивіться, наші гроші дозволяють переманювати найкращих ваших гравців. Оскар мав стати «першою ластівкою», але далі у Піднебесній все пішло не за тим сценарієм, а тому бразилець досі залишається найдорожчим трансфером в історії тамтешньої Суперліги.

Сам футболіст також не дуже-то й приховував мотиви свого рішення. Усе вирішили гроші, величезні гроші. «Іноді Китай робить пропозиції, від яких футболіст просто не в змозі відмовитися», - прокоментував угоду Оскар. Після цих слів багато вболівальників поспішили назвати хавбека жадібним і таким, хто проміняв футбол на гроші.

Втім, такі люди мало знайомі із біографією Оскара. У цього бразильця, як і у багатьох його співвітчизників, справді непросте минуле. Батько Оскара потрапив в автокатастрофу і загинув, коли його сину було лишень 3 роки, і на відміну від Кака, котрий є вихідцем з багатої сім'ї, екс-хавбек «Челсі» в дитинстві добре відчув на своїй шкурі всю широту поняття «бідність». Мати футболіста сама змушена була виховувати не тільки сина, а й його двох сестер. Жінка займалася продажем одягу, що допомагало сім'ї зводити кінці з кінцями.

Сам Оскар ніколи не розповідав у своїх інтерв'ю щирих історій з дитинства. Він не шукав співчуття у чужих людей, але щоразу намагався наголошувати, що грає у футбол, насамперед, заради можливості допомогти сім'ї. Зрештою, сучасний футбол – це вже давно бізнес-майданчик, де власники клубів розглядають своїх гравців виключно як активи. Тому було б лицемірством очорняти футболістів лише з тієї причини, що деякі з них також фокусуються на грошах.

Але вболівальників «Челсі» можна зрозуміти. Оскар – це справді гравець із рідкісним талантом, який би міг підкорити європейський та світовий футбол. У стані «синіх» не просто так відмовилися від молодого Кевіна Де Брюйне, відпустивши його в оренду в «Вердер». У лондонців вже тоді з'явився Оскар, котрий у неповні 20 років був готовий грати у першій команді та приносити користь. Невипадково у дебютному сезоні за «Челсі» Оскар провів понад 60 матчів у всіх турнірах, ставши важливою частиною переможної кампанії команди Рафаеля Бенітеса у Лізі Європи. Через два роки під пильним керівництвом Жозе Моуріньо Оскар допоміг «Челсі» виграти Прем'єр-лігу, відзначившись 14 результативними діями (6 голів та 8 асистів) у 28 матчах турніру.

Відсвяткувавши 25-річчя, Оскар вирішив, що йому варто змінити обстановку. На горизонті відразу ж з'явилися європейські топ-клуби, і бразилець через агентів вів переговори з мадридським «Атлетіко», «Ювентусом», «Інтером» та «Міланом». На той момент у збірній Бразилії його з основи витіснив Філіппе Коутіньо, який набирав хід, але багато хто з експертів вважав, що це буде лише тимчасовим явищем.

Проте сам Оскар зробив вибір на користь Китаю. Про мотиви ми вже поговорили вище, та й у свої 25 років хавбек, напевно, вважав, що обирає зовсім не квиток в один кінець. Але час минув, деякі з тих, хто відбув до Піднебесної (наприклад, Яннік Феррейра Карраско) під час грошового буму встигли повернутися до європейського футболу, а Оскар все ще залишається гравцем команди з Шанхаю, котра нині, як і більшість тамтешніх колективів, пережила перейменування і зветься як «Шанхай Порт».

Ще до початку пандемії Covid-19 у Китаї почали відбуватися зміни, котрі безпосередньо зачіпали футбол. Керівництво країни визначило курс на виховання власних талантів, і почало стимулювати багатих інвесторів переставати вкладати десятки мільйонів євро у придбання легіонерів. В результаті багато хто з тих, хто подався до Піднебесної на піку фінансової могутності, вже покинули Китай. Джексон Мартінес у грудні минулого року завершив кар'єру, встигнувши трохи пограти перед цим за португальський «Портімоненсе». Пауліньо та Рамірес перебувають у статусі вільних агентів. Халк повернувся до Бразилії, й допоміг «Атлетіко Мінейро» вдруге в історії та вперше за останні п'ятдесят років стати чемпіоном. Алекс Тейшейра після довгого перебування без клубу нині намагається стати важливою фігурою в «Бешикташі», хоча виходить це у нього, м'яко кажучи, не дуже добре.

Але Оскар залишається у Китаї, і наприкінці 2019 року продовжив контракт із «Шанхай Порт» ще на п'ять років. Теоретично у свої 30 років він залишається цікавою фігурою для деяких європейських клубів, які були б готові ризикнути та повернути колись шалено талановитого бразильця. Але реальність така, що мало хто навіть в Італії, Англії чи Іспанії потягне заробітну плату бразильця, що становить майже 500 тисяч євро на тиждень. З тих же, хто здатний платити такі гроші, практично всі зроблять вибір на користь молодших та перспективніших виконавців.

Тож до Європи Оскар вже навряд чи повернеться. Хіба що у Туреччину, як Тейшейра, але це буде вже зовсім не така захоплююча пригода, як колись у «Челсі». Мабуть, у цьому і полягає весь смуток ситуації. Футбольна кар'єра подарувала Оскару шанс стати одним із найвидатніших, але велика спокуса у вигляді грошей повернула все в інше русло. Чи шкодує про щось Оскар? Навряд чи, оскільки він розумів, що, по-перше, не кидає улюблену справу життя, їдучи до Китаю, а по-друге, зможе допомогти своїй сім'ї на кілька поколінь вперед вибратися із тих злиднів, зіткнуться з якими йому довелося в юні роки. І нехай каміння у Оскара кидають лише ті, хто сам переживав у житті щось подібне. Якщо, звісно, у них підніметься рука.