Динамо - Шахтар: хотілося Чапаєва, отримали шахи
Валерій Василенко рецензує головний матч півріччя в УПЛ
Після феєричного суперкубкового протистояння, в якому було багато емоцій і не менше забитих голів, хотілося продовження «банкету» і в матчі чемпіонату між «Динамо» і «Шахтарем». Але цього разу гра наших грандів вийшла зовсім іншою. Та й результат теж. По гарячих слідах резюмуємо і перше, чи то пак рахунок на табло, і друге, тобто дії суперників.
1. Її величність закономірність
Кияни пробили по воротах суперника десять разів, донеччани - на один удар менше. За небезпечними моментами теж приблизна рівність: штанга після пострілу Де Пени і винос м'яча Караваєвим з фактично порожніх воріт після удару Кривцова. Та й за іншими статистичними показниками гра вийшла рівною.
До того ж, слід зазначити і майже синхронну обережну тактику тренерів. Ні Луческу, ні Де Дзербі ризикувати не збиралися. По-справжньому донеччани включилися лише в останні десять хвилин гри. Але цього відрізка їхнього домінування виявилося мало, щоб вирвати перемогу. Тому нічию можна вважати заслуженою і закономірною. На перемогу ніхто не награв, щоб там не говорив після поєдинку тренер номінальних гостей. Втім, ніхто не награв і на поразку.
2. Луческу прогнозовано не форсував події. А чому їх не форсував Де Дзербі?
«Біло-сині» за кілька днів пережили не найприємніші моменти. Почалося все з Суперкубка, в якому вони були биті «гірниками». Продовжилося в Лізі чемпіонів, де команда Луческу потрапила під справжній каток команди Нагельсманна. Ясно, що можна вести мову про певний спад у грі чемпіонів країни. У даній ситуації для Луческу головним було не програти і другий раз «Шахтарю». Тому київський Містер вибрав досить закритий варіант гри, зробивши ставку на щільну оборону і взаємопідстраховку в середньому блоці. Ну, а в атаці - як вийде. Вийде - добре, а не вийде - нічого страшного: аби не пропустили.
У підсумку можемо говорити, що хоч ігровий план динамівського тренера і був нехитрим, немов футбольний м'яч, він виявився досить ефективним. На мій погляд, Мірча має всі підстави бути задоволеним підсумковим рахунком.
Чому не ризикував Де Дзербі? Питання досить складне. У мене на нього відповідь така: італієць, вибираючи між журавлем в небі і синицею в руці, вибрав синицю. І, напевно, мав на такий вибір повне право, тому що втратити можна було більше, ніж знайти, адже в разі поразки відстань між суперниками збільшилася б до шести очок. А так - лише три бали, які дозволяють говорити про те, що і вовки ситі, і вівці цілі.
3. Все одно, чому не було драйву?
Знову-таки, після Суперкубка логічно було б припустити, що команди знову видадуть підвищений градус протистояння. Але не було ні жорстких зіткнень (по-справжньому), ні справжніх розборок, ні червоних карток. Та й по-справжньому красивих і реальних моментів біля воріт теж, загалом, не було. Мені здається, що крім того, що обидва наставники боялися ризикувати, бажаючи на підсвідомому рівні зберегти статус-кво, потрібно відзначити і ось ще що. На мій погляд, команди просто не могли видати більш експресивну, більш видовищну гру через банальну втому.
«Шахтар» виплеснув забагато емоцій в Суперкубку - напевно, навіть більше, ніж того вимагала ситуація. Все чудово в цьому плані було у команди Де Дзербі і в грі ЛЧ проти «Інтера». Тобто, в тих іграх, де «гірникам» нікуди було відступати, вони виклалися по максимуму. На третю енерговитратну спробу у них просто не залишилося моральних сил.
Що ж стосується «Динамо», то в даному випадку на більш високий рівень мотивації команди було складно розраховувати тому, що вона зараз просто не здатна його продукувати. Мені здається, те, що ми побачили у виконанні підопічних Луческу в десятому турі УПЛ - їх нинішній максимум.
4. Цікаві кадрові рішення тренерів
У «Шахтаря» надовго вибув Траоре - головна сила команди в нападі. Ким замінити фактурного нападника - дійсно проблема для Де Дзербі. Італієць поставив на Педріньйо. Не можна сказати, що прогадав, але і не «фонтан»: видно, що для бразильця це нерідна позиція. А ось Матвієнко на «місці» Ісмаїлі зіграв добре. Як і Кривцов у центрі захисту.
У «Динамо» теж певні проблеми з форвардом. Чесно кажучи, я очікував, що Луческу виставить з перших хвилин швидкого Супрягу. Але румунський тренер зробив ставку на Вітіньйо. Бразилець зіграв непогано. Але не більше того. А ось Караваєв на «місці» Миколенка провів відмінний поєдинок.
5. Адекватне суддівство
Зізнатися, я дуже рідко останнім часом на «відмінно» оцінюю роботу наших рефері. І маю на таку думку чимало підстав, адже то пенальті «лівий» поставлять, то «телевізор» дивляться по кілька хвилин, то втратять контроль над грою. Але в цей раз хочу віддати належне рефері. На мою суб'єктивну думку, Олександр Шандор відсудив класно: як «книжка» пише. І давав грати, і припиняв порушення, всі шість карток – по ділу, не «поплив», не піддався на дрібні провокації футболістів і тренерів. Загалом, гру не тільки не зіпсував, а виявився на висоті.
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
22 листопада у швейцарському Ньоні відбулася процедура жеребкування
Головний тренер збірної України сприймає матчі проти Бельгії як можливість зробити крок вперед
2. Похоже, что для нынешнего, весьма посредственного состава Динамо, это максимум по качеству игры. Чего то более серьезного из нынешнего состава Луческу выжать не сможет.
3. У Шахтера было почти 50 млн дол инвестиций в игроков. Потенциально состав Шахтера выглядит явно перспективнее. Но пока можно говорить только о "потенциально".
4. Команды в играх ЛЧ не забили еще ни одного мяча. Вчера тоже не забили. Чего можно достигнуть, не умея забивать голы?
Почему Де Дзерби не рисковал? Да потому что впереди ещё 2/3 чемпионата. И если бы Шахтёр проиграл, то он (чемп) превратился в прошлогоднюю бесполезную гонку за лидером. Уж +6 Луческу (и Суркис) уже ни за что не отдали бы. И началось бы сплошное лала лала про ВАР и арбитров.
А так, будем ждать, кто первый сыграет вничью.
---
Почему не умеют общаться болельщики разных клубов? Почему съезжают на троллинг, спам и оскорбления? Потому что, так бы продолжался и чемпионат, в случае победы Динамо.
Игрокам не нужно было объяснять, что такое принципиальный противник. Они сами хотели выиграть друг у друга.