Олександр БОБКІН: «Гру в меншості ми провалили як явище»

У суботу, 28 серпня, молодіжна збірна України з хокею (U20) завершила другий протягом цього літа тренувальний збір у рамках підготовки до чемпіонату світу в дивізіоні 1В. Вінчав тренувальну роботу міжнародний турнір у льодовій арені «Термінал» у Броварах за участю трьох збірних. Точніше, що до турніру українці встигли зіграти контрольний поєдинок проти угорців, у якому вели 2:0, але через погану гру в меншості поступилися 4:5. Згодом у рамках турніру господарі програли 3:5 юнацькій збірній Білорусі (U18) і тій же команді Угорщини (4:6).

Після заключного поєдинку наставник українців Олександр Бобкін розповів Sport.ua, чому попри 11 закинуті шайби у трьох поєдинках він невдоволений діями в атаці, які ще фактори завадили здобути бодай одну перемогу і ким наша команда може посилити склад на чемпіонаті світу.

- Олександре, в середньому за гру ваші підопічні закидали по 3,7 шайби. Начебто добре, але з 16-ма пропущеними голами цього виявилося замало.
- Я результативністю не задоволений. Граючи дуже багато часу в більшості, ми були зобов’язані забивати частіше. Але трохи випали виконавці, на яких розраховували при грі з чисельною перевагою. З чим це пов’язано — будемо розбиратися. Дві гри більшість у нас не працювала взагалі. Поліпшилася ситуація, лише коли на третій поєдинок трохи змінили бригади. На персоналії переходити не буду, спершу треба поговорити з хлопцями, дізнатися, чому так сталося.

А гру в меншості на цьому зборі ми взагалі провалили як явище. То за умови, що цей компонент ми розглядаємо по відеоматеріалах найбільше. Однак навіть при цьому надопускали безглуздих помилок, привозячи шайби самі собі. Меншості в такій кількості не повинно бути в принципі. Радий, що бодай до третьої гри кількість вилучень у нас скоротилася. Вилучалися наші хокеїсти вже не так часто. А в двох перших поєдинках майже всі порушення були невиправданими. Це були здебільшого вилучення, зароблені в чужій зоні, спричинені вони емоціями, коли гравець не зміг зупинитися, згрупуватися. Хлопці неслися вперед з жагою виконати великий обсяг роботи і не програти боротьби. Втрачаючи шайбу, хокеїсти розуміли, що треба миттєво включатися в боротьбу. Але виходила не боротьба, а вилучення. Такі явища треба прибирати. Попрацюємо над цим компонентом під час наступних зборів ще ретельніше.

- Вирішальну шайбу в другому матчі проти угорців команда взагалі пропустила в більшості.
- То технічна помилка нашого гравця, яку він відразу зрозумів. Хлопець прийняв абсолютно нелогічне рішення, якого не міг пояснити навіть сам.

- Протягом турніру через травми випало двоє ключових хокеїстів — на початку гри з білорусами травмувався оборонець Артур Чолач, у зустрічі проти угорців пошкодження завадило дограти Артемові Грабовецькому.
- Думаю, вся українська хокейна спільнота розуміє, що таке для молодіжної збірної втрата Чолача. Артурові функції на себе взяли інші хлопці. Добре, що захисників у нашій обоймі було достатньо. Грабовецький — теж лідер в атаці. Але травми — це невід’ємна частина хокею. Ми отримали досвід, як грати без цих гравців.

- Чи не занадто грубо як для контрольних матчів діяли опоненти?
- Це емоції. Якщо на матчі молодіжних хокейних команд їх немає, значить щось робиться не так. Гравці в такому віці завжди грають активно, з великою кількістю зіткнень і бійок. Без різниці, офіційні це матчі чи контрольні.

- Але угорці великою кількістю провокацій, здається, перевершили ліміт емоційності.
- Угорці є угорці. Є когорта збірних, які завжди грають у провокативній манері. То — збірні Угорщини, Польщі, Латвії. Вони постійно провокують — іноді тичками нишком, іноді словесно. З того часу, коли я ще сам був гравцем, не змінилося нічого.

- Юнацька збірна Білорусі, не дивлячись на молодший вік, перемогла що нашу збірну, що угорців дуже впевнено.
- Команда грає в елітному дивізіоні. Це команда зовсім іншого рівня. Поспілкувавшись із їхніми тренерами, знаючи, які в них інститути національних збірних, які там підходи до організації юнацького і молодіжного хокею, можу сказати, що нам до сусідів ще тягнутися і тягнутися.

- Вашим помічником теж є білорус Дмитро Панцирєв.
- І я цим дуже задоволений. Спільними зусиллями з Дмитром ми намагаємося зробити нашу команду сильнішою в усіх компонентах. Панцирєв вніс у тренувальний процес чимало цікавого.

- Під час цих зборів ви переглянули всіх гравців, яких хотілося побачити в обоймі?
- Арсеній Палійчук не приїхав, бо перебуває в ці дні на перегляді за кордоном. У США наразі Богдан Панасенко і Микита Бєлік. Данила Трахта не відпустив фінський клуб «Лукко». Через зайнятість у клуб не зміг до нас доїхати нападник Сашко Плахотник. Це — потенційні гравці перших ланок. Їх нам дуже бракувало. Також знадобився б і воротар Ярослав Сулима, котрий щойно відновився після травми. Сподіваюся побачити цих хлопців у листопаді, коли візьмемо участь у міжнародному турнірі за кордоном.