Фінляндія – Канада. Андрій Срюбко – про фінал чемпіонату світу

Сьогодні, 6 червня, в латвійській столиці Ризі будуть зіграні медальні поєдинки 84-го чемпіонату світу з хокею. О 15:15 за київським часом суперечку за бронзу розпочнуть збірні США і Німеччини, а о 20:15 стартує головний матч турніру. Як і два роки тому, коли світова першість відбувалася попереднього разу, за золото боротимуться збірні Фінляндії і Канади. В 2019-му Суомі перемогли 3:1 великою мірою завдяки дублеві Марко Анттіли, який є капітаном і в нинішній команді Юкки Ялонена. При цьому якщо вихід у фінал чинних чемпіонів світу цьогоріч виглядав цілком очікуваним і підкріпленим якістю гри, то Канада лише дивом вибралася з групи, а вже в поєдинках на виліт почала демонструвати свій справжній потенціал.

Наскільки закономірними є підсумки півфінальних двобоїв? Чого варто чекати від матчів за медалі? Відповіді на ці питання Sport.ua шукав у розмові зі знаменитим українським тафгаєм, учасником шести чемпіонатів світу в топ-дивізіоні у складі збірної України, наставником нашої національної команди в 2018 році Андрієм Срюбком, який, до слова, навіть не приховує, що в тренерській діяльності намагається прищепити підопічним канадський менталітет, оскільки саме канадський стиль гри вважає еталонним. Зазначимо, що в юні роки Срюбко два роки виступав у молодіжних канадських лігах і саме там сформувався як боєць.

США – Канада – 2:3

- Не дивлячись на те, що склад канадців далеко не зірковий, у ньому навіть представлені два гравці з університетських команд, результат команди мене не дивує, - бере слово Андрій. – Більшість енхаелівців теж не зіркові. Скажімо, автор першого голу у ворота американців Брендон Піррі за два останніх сезони у складі «Чікаґо Блекгокс» провів лише 17 матчів, у яких не забив жодної шайби. Проте яке це має значення? Серце, хокейне ДНК у цих хлопців канадські.

Канадці звикли слухати, бачити, аналізувати і робити висновки. Читав інтерв’ю тренера команди Жерара Ґаллана. Він сказав, що напередодні чемпіонату команда провела лише два тренування. Тобто, ніхто не збирався на тривалі збори, не проводив контрольних матчів. Хокейна Канада – як машина, в якій поступово усуваються усі вади і вдосконалюються навіть сильні сторони. Такий підхід закладений з дитячого хокею.

Для порівняння. Сьогодні трапилося на очі інше інтерв’ю. З одним футбольним непорозумінням. Він відмовився виходити на поле за десять хвилин до завершення гри, бо команда поступалася 0:3 і шансів на порятунок, мовляв, немає. Повірте, жоден канадський хокеїст нічого схожого не скаже. Тому ця команда здатна перевертати іноді навіть найбезнадійніші, на перший погляд, матчі.

Канадців від суперників відрізняє те, що вони дивляться на те, що буде, тоді як опоненти – на те, що було. Погано розпочавши цей чемпіонат, «Кленові листки» аналізували помилки і з кожною грою ставали сильнішими. Видно, що вони добре вивчали суперників.

В плей-оф у канадців викристалізувалася найрезультативніша ланка. Мова про першу трійку нападу Ендрю Меджіпейн – Адам Енріке – Коннор Браун. На трьох вони набрали 34 очки, кожен входить до числа чотирьох найрезультативніших гравців чемпіонату. Ґаллан вочевидь помітив, що у цих хлопців вищий, ніж в інших ланок «скілз» і почав їм довіряти більше ігрового часу, випускав на більшість. А решта хлопців повинні ловити шайби, які запускає суперник, на себе.

Фінляндія – Німеччина – 2:1

- Те, що демонструє команда Юкки Ялонена уже на другому чемпіонаті світу поспіль, називається системним хокеєм. Фіни начебто рідко перемагають з великим рахунком, часто завершують ігри з різницею в одну-дві шайби, але при цьому їхній стиль не назвеш захисним. У фінів кожен гравець захищає свою позицію і виконує свою роботу. Цей стиль теж прищеплювався з дитинства, що у поєднанні з мотивацією, коли граєш за стяг і Батьківщину, робить гру майже досконалою. Видно, що фінські хокеїсти чують тренера, діють із великим бажанням, постійно приходять на допомогу один одному.

Також відзначив би у фінів надзвичайно сильну воротарську лінію, де першим вважається Юссі Олькінуора, але при нагоді так само вдало може відіграти Гаррі Сятері. Голкіпери – це часто найголовніше. Не дарма раніше говорили, що воротар – то півкоманди. З надійними голкіперами набагато натхненніше грають польові гравці. На прикладі фінів це дуже помітно.

Мушу сказати, що в грі збірної Фінляндії є чимало канадського. Суомі не бояться розставатися з шайбою і там, де треба, гарно її тримають. Також фінські хокеїсти мають відчуття, коли варто не розставатися з шайбою, а зіграти через скло, в середню зону і тим розрядити ситуацію. Це – хокейний інтелект, яким фіни володіють. Тому й доходять вдруге поспіль до фіналу чемпіонату світу.

США – Німеччина

- Думаю, в матчі за третє місце мають перемогти американці. У Джека Капуано дуже злагоджена команда, при комплектуванні якої враховані чимало тих дрібниць, завдяки яким робиться результат. Збірна США виглядала на цьому чемпіонаті, мов каток. Вони виграли шість матчів поспіль і, може, дійшли б до фіналу, якби не вийшли на команду, яка має схожу ментальність.

Разом з тим, прогрес німецької збірної відчутний. Команда вийшла у півфінал чемпіонату світу лише втретє в історії (попередній раз Бундестім добирався до цієї стадії у 1938-му і 2010-му – авт.), але нині вже ні в кого не підійметься рука назвати цей результат випадковим чи сенсаційним. Усе закономірно, німці ведуть системну роботу, теж перейнявши багато корисного від тієї ж Канади. Почалося все з того, що в Бундеслігу активно залучалися канадські хокеїсти і тренери, а команди грали за канадською системою.

Фінляндія – Канада

- Команди вже провели абсолютно рівний поєдинок у груповому турнірі, в якому Канада була попереду, фіни відігрувалися і врешті перемогли в серії булітів. Думаю, фінал буде не менш рівним і запеклим. Бо зустрічаються дві абсолютно рівних команди, без зірок, але з добре поставленою грою.

Звісно, враховуючи мої симпатії, спрогнозую перемогу Канади. Канадці народжуються з менталітетом переможців і це часто допомагає їм вигравати рівні поєдинки. Фінальні ігри – це взагалі те, в чому «Кленові листки» почуваються найліпше. Ця риса сформована ще й тому, що всі ці хлопці звикли грати поєдинки плей-оф, коли віддаєш на льоду все, щоб зіграти ще на матч довше, з дитячих років. Нехай це різний рівень, але саме в поєдинках без права на помилку загартовується характер.