Контрольна проба. Як збірна України готувалася до неофіційного ЧС

Впродовж майже двох тижнів найкращі українські хокеїсти тренуються в Броварах. Не всі, звісно, а лише ті, кого до лав національної й молодіжної збірних відпустили клуби. Власник донецького «Донбасу» Борис Колесніков пішов на відкриту конфронтацію з новим керівництвом Національної федерації, яке вирішило відібрати в Української хокейної ліги, кінцевим бенефіціаром якої є Борис Вікторович, офіційний статус. Як наслідок, до лав збірної прибуло лише троє з 13-ти гравців «Донбасу» й не приїхали кілька представників «Краматорська» і «Маріуполя», до функціонування яких теж має стосунок Колесніков. Звісно, офіційно кожен окремий гравець виправдовує відсутність проблемами зі здоров’ям, але новому наставникові збірної Вадиму Шахрайчуку від того не легше.

Національна команда вкомплектована радше лише кількісно. Кваліфікованих виконавців, здатних достойно представляти країну на найвищому рівні, тренерському штабові бракує катастрофічно. І це дійсно проблема, бо вже 15 травня збірна України має провести перший з часів коронавірусної кризи офіційний матч. У рамках турніру в словенській Любляні, який називають неофіційним чемпіонатом світу в дивізіоні 1А, наша команда зустрічатиметься з поляками. Словенія, Франція, Австрія і Румунія, тобто, решта суперників за змаганнями теж представляють вищий у порівнянні з Україною ешелон світового хокею. Наша команда, яка останнім часом була одним із аутсайдерів дивізіону 1В, потрапила в число учасників турніру в Любляні завдяки щасливому збігу обставин і кмітливості ФХУ, яке випередило конкурентів, вчасно подавши заявку після того, як від участі відмовилися корейці.

Вадим Шахрайчук

Щоб отримати, крім тренувальної, бодай якусь ігрову практику, тренерський штаб збірної вирішив урізноманітнити збір у Броварах двома спарингами з молодіжною командою. Перший матч 10 травня команда Шахрайчука завдяки хет-трику Андрія Денискіна, шайбам Андрія Міхнова і Сергія Бабинця виграла 5:0. У другому молоді хокеїсти, реалізувавши більшість, навіть змогли одного разу відзначитися.

Втім, і на цей раз перевага національної збірної в рахунку була величезною. Щоправда, лише в рахунку, бо Шахрайчук після матчу діями підопічних залишився не дуже задоволеним. Не дивно, адже досвідченіші хокеїсти заробили втричі більше штрафних хвилин, допустивши при цьому чимало помилок в обороні. Національна команда діяла не дуже сконцентровано, але завдяки вищому класу перемогла розгромно.

При цьому більш-менш збалансовано в переможців виглядали дві перших ланки. То не дивно, адже у першій трійці нападу з двома досвідченими гравцями «Сокола» Андрієм Міхновим і Дмитром Німенком грає один із лідерів «Кременчука» Андрій Денискін, а в другій дует Романа Благого і Сергія Бабинця з «Білого Барсу» доповнив центрфорвард того ж «Сокола» Богдан Ступак.

З іншими поєднаннями наразі важко. Не дарма за підсумками першого контрольного матчу тренери національної збірної вирішили «позичити» у молодіжки пару оборонців Артем Гребеник – Андрій Євтухов. При цьому у воротах команди, не старшої 20-ти років, теж грали голкіпери з націоналки – Богдан Дяченко у першому матчі і Дмитро Кубрицький у другому. Останній, щоправда, пропустивши шість шайб, був замінений на Василя Полгородника.

Варто сказати, що молодь загалом виглядала доволі розрізнено. Це теж зрозуміло, адже хлопців у такому складі тренери Олександр Бобкін та Костянтин Буценко зібрали вперше. При цьому відразу дев’ять викликаних на збір гравців представляють закордонні клуби зі США, Швеції, Фінляндії, Австрії та Естонії. Не дивно, що найзбалансованішою і по-справжньому грізною на тлі першої збірної виглядала перша ланка, в яку увійшло тріо форвардів «Сокола»: Данило Коржилецький – Михайло Сімчук – Денис Гончаренко.

Найліпше враження на тренерів і нечисленних глядачів склав 18-річний центрфорвард Михайло Сімчук. Син колишнього воротаря національної збірної, а нині асистента Шахрайчука у національній команді й Олега Шафаренка у «Соколі» Костянтина Сімчука, який провів дуже сильний клубний сезон, сміливо грав гру на себе, обігрував по декілька суперників і постійно загострював ситуацію поруч із воротами Артура Оґанджаняна. Виглядає, що Сімчук-молодший не зіпсував би каші й у національній збірній, проте тренери поки вирішили приберегти обдарованого хлопця і не брати його у Словенію.

Михайло Сімчук (праворуч) створив чимало труднощів обороні першої збірної

«Тренери вважають, що я десь втомлений після клубного сезону і не готовий витримати навантаження п’яти матчів поспіль, - каже нам Михайло. – Бояться, що підведу. Я не ображаюся. Хоча, звісно, своєю грою проти першої збірної хотів показати, що достойний місця в ній (посміхається). Та й умови склалися. Тренери поставили нашу трійку з «Сокола» разом. Ми з Данею Коржилецьким та Денисом Гончаренком зіграли багато матчів поряд, добре одне одного розуміємо. Фактично, в збірній використовували ті ж напрацювання, що й у клубі. Якщо щось не виходить, то оперативно розбираємо ситуації на лавці й усуваємо недоліки. Це стосується розкатів, а при грі в більшості виконували те, що вимагали тренери збірної. Під керівництвом Буценка і Бобкіна я вже грав рік тому у «Білому Барсі», тому знав, чого очікувати. Тренери щодня викладають ігровий план на відео, з прицілом під грудневий чемпіонат світу».  

Вадим Шахрайчук теж поділився зі Sport.ua думкою про Сімчука, інших гравців, цей збір і перспективи команди в світлі виступу на турнірі в Словенії. Але думки наставника ми ретранслюємо в окремому інтерв’ю. А цей репортаж доповнять коментарі двох хокеїстів національної збірної.

Андрій Денискін спуртує, щоб закинути чергову шайбу у ворота молодіжки

Могутній форвард Андрій Денискін закинув у ворота молодіжної команди чотири шайби. Не дивно, що настрій у гравця був піднесений.

«Гарний збір, - каже Андрій. – Перших пару днів тренери нас піднавантажили, потім зосередилися на тактичних заняттях, попрацювали над грою в більшості. Якщо говорити про себе особисто, то забивати завжди приємно. Але то заслуга не стільки моя, скільки ветеранчиків Діми Німенка і Андрія Міхнова. Вони віддавали мені на порожні ворота. Багато розуму, щоб забивати з таких положень, не треба. З такими хокеїстами грати в одній ланці приємно. Хоча над пошуком порозуміння працюємо, розмовляємо, хлопці підказують, куди вони будуть відкриватися. Це люди з великим досвідом, буду до них прислухатися».

«Трохи бракує емоцій після важкого клубного сезону, - додає Денискін. – З «Кременчуком» ми за півроку зіграли два плей-оф – влітку стали чемпіонами, а навесні програли у півфіналі «Соколу». Тож сезон для нас радше успішний, хоча було б ще ліпше, якби пройшли киян. Зрештою, то хокей. Нині ми зосереджені на збірній. Про клубні баталії зараз якщо й згадуємо, то жартома, щоб отримати позитивні емоції».

Іван Сисак у Любляні може провести перші офіційні матчі за національну збірну

20-річний оборонець Іван Сисак натомість дійшов із «Соколом» до фіналу, відігравши протягом сезону 51 із 53-х проведених командою офіційних матчів, а нещодавно ще й встиг допомогти киянам перемогти в чемпіонаті України серед юніорів. Після такого виснажливого відрізку перший у кар’єрі виклик у національну збірну став немов приємним бонусом.

«Не почуваюся втомленим і хочу грати якомога більше, - каже Іван. – З «Соколом» ми провели гарні передсезонні збори. Тренери нас прекрасно підготували. Може, трохи втомилися лише після виснажливої півфінальної серії з «Кременчуком», яку хоча й виграли 4:0, але всі матчі вийшли рівними. Втома наклала свій відбиток перед фіналом проти «Донбасу». А команда у донеччан досвідчена, свого не віддала. Проте я вже відновився. Сили є. Дуже задоволений, що вперше отримав виклик у національну збірну. Значить, роблю все правильно. Тепер сподіваюся потрапляти в основний склад. В матчах з молодіжною збірною ми трохи відчули одне одного. Молоді грали в швидкий хокей, використовували пресинг. Ці матчі будуть для нас корисними. Сподіваюся, в Словенії ми зможемо показати і гарну гру, і потішити прихильників перемогами. Буде цікаво».

«Нам всім цікаво перевірити себе в такому турнірі, - доповнює партнера за командою Денискін. – Матчі з суперниками, які за рейтингом сильніші, будуть корисними як для тренерського штабу, так і для нас, гравців. Будемо боротися за перемогу в кожному матчі. Суперників ще не вивчали. Хоча поляків, з якими граємо перший матч, знаємо добре й без того. Збірна України з ними в останніх років десять постійно перетинається. По-спортивному противна команда, вони грають у силовий хокей. Самі не грають і іншим не дають».

Національна збірна України – збірна України U20 – 8:1 (2:1, 2:0, 4:0)

Шайби: 1:0 – Іван Савченко (Кривошапкін, Ступак), 02:20. 1:1 – Денис Гончаренко (Арсен Палійчук, Артем Пономаренко, - більш.), 05:43. 2:1 – Вадим Мазур (Олексій Ворона, Андрій Євтухов), 09:15. 3:1 – Німенко (Денискін, - більш), 30:40. 4:1 – Бабинець (Ігор Мережко, - більш.), 42:15. 5:1 – Дмитро Даниленко (Іван Савченко), 44:38. 6:1 – Денискін (Оґанджанян), 45:00. 7:1 – Ігор Мережко (Бабинець, Ступак), 46:19. 8:1 – Денис Бородай (Дмитро Даниленко, Кривошапкін), 51:56

Національна збірна: Оґанджанян; Олександр Александров – Толстушко, Андрій Міхнов – Німенко – Денискін; Ігор Мережко – Чолач, Бабинець – Ступак – Роман Благий; Сисак – Денис Матусевич, Кривошапкін – Дмитро Даниленко – Іван Савченко; Артем Гребеник – Андрій Євтухов, Вадим Мазур – Денис Бородай – Олексій Ворона. Тренер – Вадим Шахрайчук

Молодіжна збірна: Кубрицький (Полгородник, 45:00); Артем Пономаренко – Арсен Палійчук, Коржилецький – Михайло Сімчук – Денис Гончаренко; Олександр Філімонов – Олександр Шаповалов, Гліб Ткач – Станіслав Садовиков – Данило Трахт; Артем Портний – Арсеній Кисельов, Панасенко – Царковський – Тимофій Савицький; Красножон – Владислав Сушков, Дмитро Кобильник – Гліб Варавва – Артем Грабовецький. Тренер – Олександр Бобкін

Штраф: 18 – 6

13 травня. Бровари. Льодова арена «Термінал». Без глядачів

Іван ВЕРБИЦЬКИЙ, фото автора