Шахтар і Тайсон вичавили один з одного все. До останньої краплі

33-річний бразильський вінгер Тайсон 16 квітня розірвав контракт з донецьким «Шахтарем» і офіційно перебрався в свій рідний клуб - «Інтернасьонал». Так, це не справило ефекту бомби, що розірвалася, бо через чутки в пресі нас планомірно підводили саме до такого варіанту розвитку подій, але все одно кілька днів на обмірковування ситуації було потрібно. Дуже не хотілося б рубати з плеча, називаючи винними всіх і вся, і потопаючи, тим самим, в негативі.

Так, Тайсон дійсно нарубав дров в останні місяці свого перебування в «Шахтарі», апофеозом чого стало заслання в дубль і досить безславний відхід з клубу. Вірогідно, бразилець, як і раніше Даріо Срна, був одним з тих гравців донецької команди, до яких не могло бути серйозних претензій по грі та самовіддачі, але обом залишити стан «гірників» в якості футболістів доводилося зовсім не тим шляхом, який повинен був бути їм уготований.

Втім, тим і цікаве життя, що воно підкидає нам найрізноманітніші виклики і події, з якими потрібно вчитися справлятися. Тайсон не зміг винести випробування з гордо піднятою головою, але знайшов в собі сили вибачитися перед уболівальниками, тренером і партнерами, що вже багато чого варте. Причини, які спонукали бразильця поводитися саме так, залишаться за кадром надовго, та й не суть важливо, що ж насправді призвело до такої розв'язки. Вона трапилася, а тому залишається просто прийняти те, що сталося, і рухатися далі. Що, власне, зробили «Шахтар» і Тайсон.

Донецький клуб після відходу Тайсона і провалу чемпіонської гонки зараз модно критикувати, причому дивно, що в перших рядах цього процесу часто опиняються ті, хто ще вчора оспівував хвалебні оди за «плюс 23» від «Динамо». Таким вже є футбол, так само як і сутність деяких людей, які люблять завжди опинятися на стороні найсильніших.

Instagram. Тайсон и Сергій Палкін

Насправді, якщо спробувати оцінювати ситуацію з Тайсоном на «холодну голову», можна прийти до висновку, що «Шахтар», як би це парадоксально не звучало, вчинив в більшій мірі грамотно й правильно, ніж навпаки. Скептики нарікають, що один з лідерів команди пішов вільним агентом, не принісши бюджету клубу ні копійки, хоча ще півтора роки тому на «гірників» виходив «Мілан» з пропозицією в 20 мільйонів євро. Але чомусь вони не згадують про роль Тайсона в тій команді, 11 голів та 10 асистів у 38 матчах в рамках всіх турнірів, що послужило величезною підмогою «Шахтарю» в перемозі в УПЛ та проході в півфінал Ліги Європи.

Але й це лише верхівка айсбергу. Насправді, Тайсон був потрібен «Шахтарю» весь цей час для того, щоб максимально пом'якшити зміну поколінь в команді. При належній роботі тренера досвідчений бразилець міг залишатися як ключовим гравцем колективу, так і своєрідним «дядьком» в роздягальні для більш молодих та менш досвідчених товаришів. Потрібно було лише правильним чином використовувати футболіста, щоб той відчував себе комфортно. Здається, що Паулу Фонсеці це вдавалося блискуче, а ось Луїш Каштру, який замінив співвітчизника, незважаючи на масу авансів в минулому сезоні, з ветеранами спрацюватися й не зумів...

Проблема Тайсона - це не просто відгомін непростого характеру бразильця. Тут все набагато складніше і багатогранніше, тому як про витівки вінгера ми начулися й раніше - ще за часами виступів того за «Металіст». Чого варта тільки гучна історія навколо дружини Клейтона Шав'єра... Однак Мирону Маркевичу, Мірчі Луческу та навіть Паулу Фонсеці, якого досить часто критикують нині та який нібито досягав результату на «старих запасах» і не замислювався про майбутнє, вдавалося знаходити спільну мову з Тайсоном, і той весь цей час залишався в Україні, де був одним з кращих гравців усього чемпіонату.

З Каштру якось все не склалося з самого початку. Варто згадати перші місяці минулого року, коли стало відомо про те, що Тайсон позбавлений капітанської пов'язки, ​​яку він отримав за часів Фонсеки. Не знаючи всіх тонкощів клубної кухні, важко однозначно стверджувати, хто саме приймав таке рішення - керівництво або тренер, - але важливо інше: Каштру в будь-якому випадку не заступився за одного з лідерів своєї команди, вважаючи таке рішення правильним і справедливим. Можливо, таким воно й було, але до Тайсона мотивація правильним чином донесена не була.

Після цього з'явилися чутки, що в клубі хочуть робити більшу ставку на молодь, а ветерани повинні були фактично «підстраховувати» талановитих, але ще недосвідчених молодиків, коли ті не могли забезпечити стабільність результатів. Напевно, й тут не було б проблем, якби не намітилися перекоси. «Злі язики» (або обізнані джерела, дивлячись наскільки ця інформація правдива) стверджували, що ветеранам на чолі з Тайсоном не подобалося, як їхні молоді партнери отримують незрозумілі преференції, а також відверто «продають себе» на полі в ключових матчах, не думаючи про всю команду так, як роблять це «старійшини». У підсумку екс-капітан та один з головних правдолюбців колективу не став відмовчуватися, і пішов на з'ясування відносин, що й призвело до такого результату, який стався.

Напевно, в «Шахтарі» ніхто не міг передбачити, що трапиться саме подібне, адже Фонсеці вдавалося вибудовувати всередині команди досить хорошу атмосферу, яка проіснувала якийсь час після від'їзду Паулу в «Рому», а потім буквально випарувалася. Не відпускаючи Тайсона в «Мілан» та інші клуби, керівництво вважало, що бразилець принесе клубу куди більше вигоди своїми виступами, ніж 10-15 мільйонами євро. І, відверто кажучи, ця стратегія працювала, адже щорічна участь в груповій стадії Ліги чемпіонів, не кажучи вже про успішні проходи далі по єврокубковій сітці, приносила бюджету «гірників» під 40-50 мільйонів євро.

У «Шахтарі» не могли не розуміти, що Тайсон, швидше за все, піде з клубу вільним агентом. Його просто тримали до того моменту, поки бразилець міг приносити команді користь. Як тільки результати пішли на спад, довелося розлучатися. Можливо, в клубі розраховували, що зможуть в потрібний момент встигнути продати Тайсона багатіям з Китаю або арабських країн (і така ймовірність на практиці дійсно існувала), але сам футболіст, проявивши принциповість, захотів йти тільки в «Інтернасьонал». А бразильці, як відомо, задорого новачків собі не підписують...

Тому зараз, резюмуючи достроковий від'їзд Тайсона з України, можна сміливо констатувати, що футболіст і клуб вичавили один з одного все, що тільки могли вичавити. До останньої краплі. Далі ця співпраця була б максимально токсичною для всіх, а тому і рішення розійтися виявилося вигідним для обох сторін. Тайсон виконає мрію і, напевно, завершить кар'єру в рідному «Інтернасьоналі», а «Шахтар», можливо, отримає якусь вигоду в ділових контактах з босами цього клубу, адже «гірники», за чутками, мають предметний інтерес відразу до двох молодих талантів «колорадос» - Вінісіуса Тобіаса та Бруну Прашедеса.

Безумовно, уболівальникам «Шахтаря» хотілося б бачити більш красиве розставання клубу з одним із лідерів команди, але в стані «гірників» навряд чи можуть бути незадоволені віддачею Тайсона в останні роки. По суті, він став одним з футболістів, які послужили базисом на перехідному етапі, коли «Шахтар» кілька трансферних вікон підряд не підписував нових гравців, бажаючи оптимізувати витрати і підлаштуватися під нові реалії життя поза рідним містом. Саме Тайсон був лідером команди Фонсеки, яка виграла сім трофеїв в Україні за три роки, а потім допоміг Каштру понад успішно стартувати в УПЛ, здобувши черговий титул з рекордним відривом від другого місця.

Так, 11-річна історія Тайсона в Україні та його 8-річний період в «Шахтарі» закінчуються якось змазано, але в світі живопису подібне часто вважається ознакою чогось геніального. І найважливіше, що Тайсон, схоже, зберіг теплі почуття до «Шахтаря», а тому одного разу його історія в цьому клубі завершиться так, як і повинна була - пам'ятним матчем на «Донбас Арені» в українському Донецьку. Адже саме там в лютому 2013 року бразилець робив свої перші кроки в «гірницькій» кар'єрі, там же він зобов'язаний зробити і останні, щоб ця історія по-справжньому та без усіляких компромісів завершилася красиво...