Ярослава МАГУЧІХ: «Стрибки на рекордній висоті – то особливі емоції»

З одного боку, вона зробила те, чого від неї й очікували. Встановивши незадовго до того національний рекорд (2,06 м), 19-річна Ярослава Магучіх впевнено перемогла в секторі для стрибків у висоту й вперше стала чемпіонкою Європи в приміщенні серед дорослих. З іншого боку, перемога з відчутною перевагою над рештою опоненток вражає з огляду на юний вік української атлетки. Магучіх перемогла з результатом 2,00 м, до того пропустивши дві висоти, а в інших випадках підкорювала планку з першої спроби. Можна сміливо говорити, що у виконанні вихованки Тетяни Степанової то була перемога на класі.

Квіти й обійми. Як зустрічала чемпіонок Європи Магучіх та Бех-Романчук

— Дуже хвилювалася, бо то був перший дорослий чемпіонат Європи в моїй кар’єрі, — ділиться емоціями зі Sport.ua Яроcлава після повернення додому. – Щаслива, що змогла з першої спроби стати чемпіонкою і перемогла з результатом два метри.

— На сьогодні ця висота для вас виглядає робочою.
— Можливо, стрибни на два метри котрась із суперниць, показала б вищий результат і я. Готова була прекрасно, а конкуренція додає запалу.

— Ви штурмували національний рекорд (2,07 м) і в третій спробі були дуже близькою, щоб його перевершити.
— Коли збила планку в цій спробі, то спершу засмутилася. Але від розуміння, що здобула золоту медаль, не сильно себе картала. Хоча, звісно, кожна спроба стрибнути на рекордній висоті – то особливі емоції.

— Паралельно з вами рекорд чемпіонатів Європи зі стрибків з жердиною побив Арманд Дюплантіс. Оскільки сектори були неподалік, вас ажіотаж навколо шведа і його спроб поновити світовий рекорд не відволікали?
— Коли змагаюся у своєму секторі, концентруюся настільки, що не звертаю уваги, що відбувається навколо. Я взагалі у такі миті не люблю відволікатися. А доводилося, бо спочатку змагання переривалися через фінал на «гладких» 60 метрах, а потім – на 60 м з бар’єрами. Після того паузи виникали через нагородження та естафети. Втім, для нашого виду спорту це звичне явище, тому доводиться миритися.

Загалом цей чемпіонат Європи справив на мене неймовірне враження. Треба віддати полякам належне, що вони все ж провели ці змагання. Як на мене, усе було чудово. Сподобався і змагальний зал, і саме місто Торунь, яке є одним із найстаріших у Польщі. Також встигли поїхати до сусіднього Бидгоща. Зізнаюся, не відразу й згадала, що колись вже там була. Мабуть, у мене така особливість – не запам’ятовувати міст. Бидгощ згадала лише по окремих будівлях.

— Наскільки несподіваним для вас стало друге місце не Юлії Левченко, а Ірини Геращенко?
— Це не сюрприз. Ми розуміли, що всі три українських дівчини здатні боротися за медалі чемпіонату Європи. На високі результати здатна кожна й Іра лише підтвердила свій клас. Та й взагалі результати цього разу були дуже високими. 1,96 м у виконанні фінки Еллі Юнілли, яка здобула бронзу – теж серйозний показник. Це круто, що в нас є така конкуренція.

— Проте ви, мабуть, націлюєтеся найперше на суперництво з триразовою чемпіонкою світу Марією Ласіцкене.
— Безумовно. Шкодую, що її немає в секторі. Бажання перемогти Марію мене мотивує подвійно. Сподіваюся, на наступних змаганнях Ласіцкене ще виступатиме. Я її поважаю за сильні результати, але не боюся. Ми вже не раз виступали поряд у 2019 році. Тоді перемагала Марія, але за останній час, гадаю, я стала сильнішою.

— Тобто, вимушене перенесення Олімпіади для вас стало позитивним чинником?
— Звичайно, бо я стала стабільнішою, постійно стрибаю два метри. Я ж молода спортсменка. Зайвий рік часу зробив мене досвідченішою.

— Після повернення додому отримаєте час на відпочинок?
— Ні. Вже 11 березня вирушаємо на збір у Португалію. Це буде старт підготовки до літнього сезону.

Іван ВЕРБИЦЬКИЙ

Читайте також: Марина БЕХ-РОМАНЧУК: «З чоловіком побачимося аж у квітні»