Марина БЕХ-РОМАНЧУК: «З чоловіком побачимося аж у квітні»

Одна із найсильніших українських легкоатлеток виграла золото чемпіонату Європи в приміщенні. Вперше в кар’єрі, перевершивши завдяки заключному стрибку на 6,92 метра чемпіонку світу Малайку Мігамбо з Німеччини. Вкотре проявлені бійцівські риси, яскраві переможні емоції Бех-Романчук не можуть залишити байдужим. Власне, в перші хвилини після повернення додому атлетка продовжувала насолоджуватися чемпіонськими миттєвостями.

— Марино, як і на чемпіонаті світу-2019, коли ви здобули срібло, нинішня перемога стала можливою завдяки останній спробі. Бува не свідомо налаштовуєтеся саме на заключний стрибок?
— Ні, якось так виходить само по собі. Я однаково налаштовуюся як на перший стрибок, так і на шостий. Але якось так складається боротьба в секторі, що доводиться в останній спробі демонструвати свій максимум. Усе це – від бажання реалізувати себе і свою форму, щоб проведена робота не була марною. Бо за цією медаллю – важкий шлях, про який знають тільки особистий тренер і найближчі люди. Перед очима решти – обгортка.

— Раніше ви вже перемагали Малайку Мігамбо. Але нинішня перемога виглядає особливою, бо ви вперше випередили німкеню в офіційному старті.
— Так, ця перемога важлива і приємна. Але треба надалі працювати так, щоб боротися на рівних з Малайкою на наступних стартах, зокрема на Олімпійських іграх. Там будуть й інші сильні дівчата, від яких можна очікувати будь чого. Розумію, що мушу працювати, аби стати ще сильнішою.

— Настільки, щоб стрибати на сім метрів, поруч із якими ходите не один рік, але до яких ніяк не дотягнетеся (особистий рекорд Марини – 6,96 м)?
— Аякже. Але всьому свій час. Сподіваюся, що стрибну на таку довжину саме тоді, коли це буде найбільше необхідно.

— У тренувальному режимі семиметрові стрибки вам вдавалися?
— Це не має значення. Мову можна вести лише про змагальні спроби. А те, що відбувається на тренуваннях, залишається між мною і моїм тренером Вадимом Крушинським. Це наші інтимні справи. Ми не розголошуємо того, скільки стрибаємо на тренуваннях і як.

— На змаганнях ви стабільно стрибаєте у межах 6,90 третій рік поспіль. І така стабільність вражає.
— Це виключно праця. Коли я на чотирьох поспіль змаганнях стрибала за 6,90 м, у мене була ідеальна підготовка, ідеальні базовий період і період, коли ми почали виконувати технічну роботу. Цьогоріч такої гармонії не було. Взимку ми зіштовхнулися з великою кількістю перешкод – то травмувалася, то трішки прихворіла. Це вибивало з колії. Але наразі я щаслива, що не дивлячись на всі труднощі, ми змогли підійти до основного старту зимового сезону в добрій формі і продемонстрували хороший результат.

— До чемпіонату Європи ви готувалися цілеспрямовано чи в процесі підготовки до Олімпіади?
— Цілеспрямовано. А до Олімпійських ігор починаю підготовку найближчими днями. Буквально завтра повертаюся додому, в Рівне, перепаковую валізи і вирушаю на навчально-тренувальний збір до Туреччини.

— З чоловіком (дворазовим чемпіоном Європи з плавання Михайлом Романчуком) встигнете побачитися?
— Ні. Я його бачила перед чемпіонатом Європи. Наступного разу вочевидь побачимося вже в квітні. Разом будемо вдома.

Іван ВЕРБИЦЬКИЙ