«Не розумів, як стартувати». Українець із хворобою здобув медаль ЮОІ

Український легкоатлет Віталій Тарасюк поділився емоціями від здобуття срібної нагороди у спортивній ходьбі на дистанції 5 000 м на Юнацьких Олімпійських іграх у Дакарі.

– Про емоції після здобуття срібної нагороди

– Безмежне щастя! Реально дуже щасливий. На розминці розумів, що все складається доволі добре. Я був готовий працювати.

– Про самопочуття перед стартом та адаптацію до клімату

– Після приїзду одразу зрозумів, що справа погана – дуже жарко. Спочатку було 35 градусів, а потім температура піднялася до 39-40. Я трохи прихворів – думаю, через сильний перепад температур. У зоні атлетів прохолодніше, у їдальні теж, а в номері спати взагалі неможливо – здається, там спекотніше, ніж на вулиці. Тому трохи захворів і не розумів, як стартувати, чи варто ризикувати. Але все склалося добре.

– Про момент, коли повірив у можливість піднятися на п’єдестал

– Одразу після старту ми почали відносно повільно. Побачив, що ніхто особливо не рветься вперед, лідери теж не поспішали. Я зрозумів, що можу триматися з ними, відчував, що сили є. Коли до фінішу залишалося приблизно півтора кілометра, суперники зробили різкий ривок, прискорилися. Побачив, що формується група лідерів, яка боротиметься за медалі.

– Про людей, яким хоче присвятити свою нагороду

– Насамперед хочу подякувати своєму тренеру Володимиру Гоняку – ми виконали з ним велику роботу. І, звісно, військовослужбовцям. Вони роблять колосальну справу, захищають нас, рятують наші життя, завдяки їм ми можемо спокійно жити у своїй державі. Також вдячний усім, хто писав мені перед стартом і підтримував. Це давало мотивацію працювати та боротися. Окремо хочу відзначити Анну Василівну [прим. Рижикову], яка дуже допомогла мені під час розминки: подавала воду, підтримувала. Я їй безмежно вдячний.