Руслан Ротань. Де твої крила, які подобалися мені?

Молодіжна збірна України на мажорній ноті завершила рік, що минає - двома великими перемогами (над Мальтою і Північною Ірландією). Однак, на жаль, це не той випадок, коли останнє запам'ятовується найбільше. Тому що в даному випадку найбільше запам'ятається провал нашої «молодіжки» та її наставника Руслана Ротаня: тренер і його підопічні не змогли вирішити турнірних завдань: збірна України посіла тільки третє місце у відбірковій групі і не поїде на чемпіонат Європи-2021...

***

...27 грудня 2018 року легендарний (не побоюся цього слова) екс-футболіст збірної України, «Дніпра» і «Динамо» Руслан Ротань отримав непоганий новорічний подарунок від Виконкому ФФУ. «Керівний і спрямовуючий» орган національної футбольної асоціації затвердив Руслана Петровича головним тренером молодіжної збірної України. Олександр Головко, який займав цей високий пост до Ротаня, був відправлений у відставку. Причина, по якій екс-капітан київського «Динамо» втратив роботу - його підопічні не змогли вирішити турнірне завдання - пробитися на Євро-2019.

Головко керував «молодіжкою» три роки - з 2015-го. Під його керівництвом команда у відбірковому турнірі на чемпіонат континенту посіла третє місце, пропустивши вперед сильні збірні Англії та Нідерландів. Такий результат керівництво федерації (і зокрема президент асоціації Андрій Павелко) розцінило, як провал, і Олександру Борисовичу вказали на двері, попередньо подякувавши «за плідну співпрацю».

Ротаня призначили головним в «молодіжку» з ініціативи Комітету національних збірних. А конкретно - його голови Мирона Маркевича. Екс-наставник Ротаня по «Дніпру» побажав новоспеченому тренеру бути «принциповим, наполегливим наставником, справжнім лідером». Крім Маркевича, лобіював призначення Ротаня на такий відповідальний рубіж і перший віце-президент ФФУ Олег Протасов. Але головну роль в цьому призначенні, за інформацією наших інсайдерів, зіграв головний тренер збірної України Андрій Шевченко. Під час перебування футболістами збірної України Шевченко і Ротань добре ладнали. Андрій Миколайович дуже схвально відгукувався про ігрові чесноти Руслана Петровича. Очоливши першу збірну країни, Шевченко хоч і взяв курс на омолодження команди, все одно продовжував викликати під її знамена Ротаня, давши тому можливість провести сотий поєдинок. В першу чергу Шевченка-тренера підкуповували блискучі здібності Ротаня-футболіста: приголомшливе бачення поля, вміння віддати класну передачу, але ще більше - його лідерські якості. Шева не сумнівався, що з Ротаня вийде такий же авторитетний і кваліфікований тренер.

УАФ. Руслан Ротань і Андрій Шевченко

Руслан практично відразу ж після закінчення активної кар'єри пішов пробувати тренерський хліб: на початку жовтня 2018 року він став асистентом В'ячеслава Шевчука в «Олімпіку». Особливих досягнень (та й не особливих теж) на новому терені Ротань не здобув, але вже через два з половиною місяці він зробив серйозний кар'єрний стрибок, очоливши молодіжну збірну України. Під керівництвом Олександра Головка «молодіжка» не вирішила турнірного завдання, крім того, відносини Андрія Миколайовича зі своїм колишнім партнером по «Динамо» якось не склалися, і ось все це і визначило долю Головка. Незважаючи на те, що під його керівництвом «молодіжка» до останнього туру претендувала на вихід на Євро, та й протягом усієї «каденції» команда під його керівництвом поступилася тільки двічі (Англії і Шотландії), «лікар сказав - в морг, значить, в морг». На місці послідовника нинішнього наставника «Кременя» Шевченко хотів бачити більш зручну і поступливу фігуру. Ось так і виник варіант із призначенням Ротаня.

***

Приймаючи вітання, Ротань сказав тоді, що пропозиція очолити «молодіжку» стала для нього «несподіванкою», але після того, як він переговорив з Павелком, Маркевичем і Шевченком, «всі сумніви відпали». А ще в тій же «тронній промові» 37-річний тренер заявив, що «потрібно займати перше місце у відбірковій групі чемпіонату Європи-2021 і допомагати готувати гравців для національної збірної». Загалом, цілі ясні, завдання визначені: вперед до нових горизонтів.

Приблизно в цей же час в штаб-квартирі УЄФА відбулося жеребкування відбіркового турніру до Євро-2021 для «молодіжок». Наша команда в цей раз не потрапила в «групу смерті». Швидше навіть навпаки: потрапила в групу життя. Данія, Румунія, Фінляндія, Північна Ірландія і Мальта - такою виявилася п'ятірка наших суперників. За винятком мальтійців, інші опоненти - приблизно одного рівня. Гарного, але не космічного. І якщо враховувати наше «золоте покоління», яке влилося в «молодіжку» після перемоги на чемпіонаті світу серед 20-річних, саме «синьо-жовті» напередодні старту розглядалися в якості головного претендента на першість у групі.

Але у Руслана Петровича не склалося на новому місці відразу ж. Шостого вересня 2019-го він дебютував в офіційному матчі в якості керманича «молодіжки»: його підопічні вдома безвольно і без шансів поступилися одноліткам з Фінляндії - 0:2. Що стало причиною такого фіаско, зрозуміти не вдалося ні під час самого матчу, ні після нього, адже сам Ротань з цього приводу не дав жодного зрозумілого пояснення. Якщо все ж постаратися вникнути в суть того ляпасу, то перше, що випливало з побаченого - відсутність тренерської думки. Таке враження, що команда грала без тренера, шаблонно. Яке там «принциповий і наполегливий наставник» - таке враження, що наставника в тій запорізької зустрічі на нашій лаві для запасних і не було зовсім.

Через чотири дні Ротань і його команда відігралися на Мальті - 4:0. Стартову поразку було визнано «прикрим непорозумінням», і команда розійшлася по клубних «квартирах» готуватися до жовтнево-листопадової спарки - проти збірних Румунії та Данії. На жаль, суцільне очей розчарування: румунам на виїзді програли вчисту 0:3, спадкоємцям принца Гамлета дали бій, але все одно поступилися 2:3. Тобто, фактично після перших чотирьох поєдинків відбору стало зрозуміло, що ніхто нікуди не їде.

Проба пера в 2020-му для Ротаня і його команди не стала кращою. У Данії здобули нічию 1:1, після чого про поїздку на чемпіонат Європи довелося забути практично офіційно. У Фінляндії був узятий реванш з таким же рахунком, як програли в прем'єрному поєдинку, потім здобули вимучену перемогу 1:0 над румунами. Але виїзна гра проти Північної Ірландії знову поставила всіх на місце: українці поступилися 0:1. Два матчі - проти Мальти і тієї ж Північної Ірландії - ніякого турнірного значення для нашої «молодіжки» не мали. Її головний тренер приблизно так і сказав. Мовляв, ми вже готуємося до наступного сезону. «Завдання і цілі на цей цикл ми не виконали. Потрібно зосередитися на наступному», - з милою посмішкою розповів Руслан Петрович.

***

І чомусь є внутрішня впевненість, що і на наступний відбірковий цикл нашу «молодіжку» тренуватиме нинішній тренерський штаб. Тому що її головний тренер - така розумничка, так добре говорить і всім подобається, тим більше без питань віддає в збірну Шевченка потрібних гравців - ну як такий тренер може бути поганим? Тим більше, що він повністю влаштовує і керівництво ФФУ (вже УАФ): прогрес, мовляв, видно, були об'єктивні труднощі, потрібно дати людині ще один шанс.

УАФ

Але в тому-то і справа, що є ще одна внутрішня впевненість: скільки не давай йому шансів, швидше за все, краще не буде. Футболіст з задатками генія не зміг стати таким же тренером. Та що там таким же - в жодному з офіційних матчів (за винятком двох поєдинків проти мальтійських любителів) «молодіжка» Ротаня не виглядала тренерською командою. Ну от не побачив я «руки» Руслана Петровича, його здатність керувати грою, не кажучи вже про вміння вносити своєчасні корективи. Поки що - незалік. І, якщо чесно, я б не відправив його на перездачу. Тому що не бачу цього самого прогресу. А ось у Головка, вже вибачте, бачив. Тим більше у Петракова, якого після тріумфу в Польщі потрібно було ставити головним у «молодіжці», але тоді побоялися образити «хорошу людину».

Хоча, ясна річ, з Черепанової гори видніше. Якщо наших футбольних босів влаштовує тренер, який зі своєю командою бореться лише за третє місце в не найсильнішій групі, то так тому і бути. Однак нагадаю, що попереднього за це звільнили, а нинішній обіцяв боротися за перше. Але, як полюбляє говорити Мирон Богданович, «то таке».

Так що, швидше за все, будемо і в новому відборі знову з надією чекати появи «наполегливого і принципового тренера, справжнього лідера».