Ілля МАРЧЕНКО: «В Росії є багато добрих людей, але їх зламала пропаганда»

Ілля Марченко – друга ракетка України, 200-й номер рейтингу ATP на час паузи, пов’язаної з пандемією коронавірусу в світі. Ілля народився в 1987 році в Кам’янському (тоді - Дніпродзержинськ), Дніпропетровська область. У 18 років переїхав до Донецька, де продовжив займатися тенісом.

У 2014-му році під час боїв за Донецький аеропорт разом із дружиною був змушений залишити квартиру в Донецьку і більше туди не повертався.

Ілля Марченко піднімався до топ-50 світового рейтингу, а також грав у четвертому колі Відкритого чемпіонату США в 2016 році, де в чотирьох сетах поступився майбутньому чемпіону Стену Ваврінці зі Швейцарії.

За збірну України з тенісу дебютував у 2008 році, з тих пір викликався до національної команди кожного року. Загалом зіграв 29 поєдинків, 16 з яких виграв. В останньому протистоянні проти збірної Тайваню в рамках Кубка Девіса національній команді, в складі якої грав Марченко, вдалося здобути перемогу, програвши дві перші зустрічі.

Наразі Ілля із сім’єю живе в Братиславі, але все ще має донецьку прописку і рано чи пізно сподівається повернутися додому.
______________________________________________________________________________________________________________________
 
- Що вдалося зробити такого під час карантину, до чого раніше не доходили руки? І яка зараз ситуація в Словаччині?
- Багато часу можу проводити зі своєю родиною. Але до цього не звик ні я, ні вони. Оновив свій комп'ютер, запустив канал на YouTube. Все це, звісно, іграшки, але побачимо, що з цього вийде. 

Поступово усе відкривається. Досить давно тенісистам дозволено тренуватися на свіжому повітрі. В Словаччині дуже мала кількість людей, що захворіли. Карантин та надзвичайний стан маємо вже давно.
 
- Розкажіть про програму підтримки тенісистів під час паузи (дві виплати по $4,325). Чи прийшов вже перший транш? Які плюси-мінуси програми особисто для Вас, і чи отримували гранти на подорожі ($4 тисячі на рік двома траншами)?
- Ні, не прийшов,  але обіцяють протягом 2-х тижнів. Гроші – це завжди добре, я останні кілька років заробляю не дуже багато. На мою думку, ми не мали опинитися в такому стані. Я вважаю, що розподіл призових в тенісі не дуже справедливий. Також, на мою думку, на цю допомогу не мали збирати гроші самі гравці. 

Правило гранту на подорожі досить нове. І так, на початку року я отримував гроші.

Виступати за збірну з фінансової точки зору вигідно

- Як можете оцінити виступ в матчах Кубка Девіса проти Тайваню, коли вже емоції стихли?
- Це теніс. Матч вийшов неочікуваним та важким. Ми не чекали легкої прогулянки, але тайці змогли нас здивувати в перший день. Чесно кажучи, я думав що все закінчилося, та шансів на перемогу вже нема. Але навіть такі думки не заважають виконувати свою роботу та віддаватися на корті, робити все, що в твоїх силах. 

Ми не дуже добре підійшли до цього матчу, майже вся команда хворіла. Як на мене, корт був більш зручний для наших суперників. Мені подобається грати на швидкому покритті, але не проти цієї команди. Загалом я задоволений кінцевим результатом, це найголовніше. Також задоволений тим, як мені вдалось пристосуватися та зробити те, що не вдалося в перший день. Був абсолютно дзеркальний малюнок гри, але вже на мою користь. Так що я пишаюся нашою збірною. 

- Наскільки вигідно тенісисту другої-третьої сотні їздити на такі змагання. І які бонуси у відсотковому вимірі в разі перемоги?
- Зараз ITF (Міжнародна федерація тенісу - прим.) виділяє непогані гроші завдяки новому спонсору. У нас хороші відносини з Федерацією тенісу України, та вже досить довго нам вдається знаходити компроміс. Виступати за збірну з фінансової точки зору вигідно. Відсотки завжди залежать від позиції в рейтингу АТР (Асоціація тенісистів-професіоналів - прим.) та позиції в нашій команді. Я вважаю що прозорість всередині нашої збірної є однією з наших сильних сторін. Все чесно, всі знають і розуміють кому скільки і за що.

 
- Сергій Стаховський дуже високо оцінює Ваше почуття гумору. Чи є натхнення і далі займатися блогерством і звідки черпаєте ідеї? 
- Якщо сподобався жарт, підписуйтесь на мій YouTube-канал. Як я казав – зараз це іграшки. Подивимось, наскільки мене вистачить. Я ще маю декілька ідей на майбутнє. 

- Як оціните вино Сергія, чи добре мати знайомого винороба?
- Мабуть, я остання людина, яку треба запитувати про алкоголь. Для мене вино Стаховського найкраще у світі, тому що його виробляє мій товариш.

Парники мають менші призові, тому що це бізнес, а жінки хочуть однакові, тому що сексизм. 

- Є чимало суперечок серед тенісистів з приводу того, чи повинні чоловіки отримувати більше за турніри з п'ятисетовим форматом. Що можете про це сказати, чи підтримуєте таку думку?
- Моя думка така, що чоловіки повинні отримувати більше взагалі. Не тому що ми чимось кращі, ні. Це бізнес. А чоловічий теніс заробляє більше грошей. Це факт. WTA хоче збільшувати призові тільки на спільних змаганнях. Тому що на своїх окремих – вони не можуть знайти достатньо спонсорів. Коли їм підвищують призові на спільних, – це роблять за рахунок тих грошей, які заробляють чоловіки. Та ми ще й граємо 5 сетів замість 3-х. 

Звичайно, зірки жіночого тенісу повинні заробляти набагато більше за нікому не відомих тенісистів-чоловіків, про це навіть мова не йде. Тому коли розподіляють порівну, як на мене, це чиста політика та сексизм. Чому це не працює так само, коли ми говоримо про парний теніс? Вони мають менші призові, тому що це бізнес, а жінки хочуть однакові, тому що сексизм. 

Я взагалі не маю нічого проти жінок та того, що вони мають заробляти більше, а вони мають. На мою думку, недоплачують як жінкам, так і чоловікам.
 
- Чи були реальні шанси обіграти Ваврінку на US Open в 2016?
- Важко сказати. Мені вдалось якимось чином вкрасти 3-й сет. В 4-тій партії під час зміни сторін проскочила така думка: «Я почав вигравати затяжні розіграші. Я можу його дотиснути». Піcля цього, мені здається, я не виграв жодного гейму. Тому я не маю відповіді на це запитання. 
 
- Чи важко було психологічно грати на такій стадії вперше?
- Ні, зовсім ні. Радше було присутнє натхнення від того, що я знаходжуся серед еліти світового тенісу.

Зараз я граю насамперед не за прапор та Україну, а за свою родину, близьких та друзів.

- Турніри в Росії. Грати, чи не грати там українським тенісистам зараз?
- Це досить політичне питання, тому першочергово хочу наголосити, що я не експерт. На мою думку, кожен повинен вирішувати для себе сам. Наші країни дуже близькі і нам від цього нікуди не дітися. Хтось має родичів, хтось має зовсім інше бачення ситуації. Якщо закривати кордони, то повністю, а також оголосити війну. Але коли навколо напівміри, то забороняти спортсменам там виступати я вважаю неправильним. 

Я не прихильник всіх рівняти під одну мірку. Не всі в Росії мають однакову думку. Також є багато добрих та щирих людей, які зламалися під тиском постійної пропаганди. Я не вважаю їх автоматично поганими. Всі можуть помилятися, я теж. Для себе я вирішив туди не їздити, я відчуваю великий дискомфорт. Зовсім нещодавно мені доводилося летіти через Москву, навіть в трансферній зоні не відчуваю себе спокійно.
 
- Ви живете в Братиславі, як звідти виглядає ситуація в Україні? Чи змінилося якось Ваше світосприйняття з 2014 року? 
- Перший рік, коли нам довелося покинути Донецьк, було дуже важко. Ми не мали домівки майже рік. Так, світосприйняття змінилося, від патріотизму залишилося дуже мало. Насамперед цьому посприяв мейнстрім у ставленні до «донецьких». Хоча я сам не народився там, але люди звідти для мене дуже багато зробили. Я перестав слідкувати за ситуацією, тому що це дуже виснажливо та негативно відображалося на моїх результатах. Я із задоволенням граю за збірну, але зараз я граю насамперед не за прапор та Україну, а за свою родину, близьких та друзів. За людей, які мені допомагали протягом життя. Вони та Україна зараз для мене – зовсім різні речі.

Якщо якийсь спортсмен хоче бути лідером думок, то чому ні.

- Зараз інформаційний простір розривають різні реакції на те, що Олександр Усик зняв ролик, де він б'є диванного експерта. Чи потрібно таке робити спортсменам, і чи потрібно боксерам прагнути до того, щоб ставати лідерами думок?
- Я не дивився ролик, тому не маю щодо нього думки. Це його вибір, він працює на свою аудиторію. Він людина, тому він теж може помилятися. Моє ставлення до нього, як до спортсмена, не зміниться, а як людиною я ним не цікавлюсь. Де я, а де Усик. Я не експерт, щоб давати йому якісь поради. 

Не розумію, чому спортсмен не може бути лідером думок. Якщо йдеться про стереотип, що спортсмени не дуже розумні, то я вважаю, що це маячня. Майже всі спортсмени їздили по всьому світу та бачили різні країни, бачили, як люди там живуть. Тому вже цей досвід набагато більший від більшості українців. 

Також прагнення вчитися та здобувати знання ніяк не залежать від того спортсмен ти, чи ні. Тому, якщо якийсь спортсмен хоче бути лідером думок, то чому ні. З іншого боку, зараз такі часи, що всі і про все висловлюють свою думку, навіть коли мають дуже мало інформації та мають дуже вузьке уявлення по темі. Але це стосується не лише спортсменів.

 
- Знаю, що Вам часто ставочники пишуть не дуже приємні речі, які емоції це викликає зараз і які були раніше? 
- Емоції різні, загалом це смішно. Реагував я теж по-різному. Були часи, коли я відповідав в такій же манері. Якийсь час я знаходив родичів та друзів та відправляв їм скріншоти повідомлень, щоб знали з ким вони спілкуються. Потім якийсь час блокував. Мав заблокованих на фейсбуці більше, мабуть, ніж друзів. Зараз я з них сміюся та використовую, щоб коментували мої фото. 
 
- Чи бувало таке, що відчували, як суперник «зливає» матч?
- Звичайно, бувало, але це зараз всі говорять про ставки. Але причин, чому хтось «зливає», може бути багато: поганий настрій, щось болить, захворів, посварився з дівчиною, неприємний суперник, помер хтось з близьких, психологічно зламався. Мы граємо дуже багато матчів протягом року та постійно подорожуємо. Це дуже напружений графік та дуже виснажує як фізично, так і психологічно. Про це всі забувають. Відрізнити, чому суперник саме сьогодні «зливає» я, наприклад, не можу. На відміну від ставочних експертів.
 
- В якій країні хотілося б жити після закінчення кар'єри, чи відчуваєте ще радість від подорожей?
- Я не знаю. На 100% мені не подобається жодна країна. Так, я люблю подорожувати. Я до цього звик, це мій стиль життя. Я думаю, буду обирати на основі багатьох факторів, але навряд чи це буде Україна.  

ФОТО: ATP, ФТУ.