«Пеле Нойбранденбургу». Яким був єдиний темношкірий футболіст в НДР

У Адольфа Гітлера трапився б інфаркт, побач він цю фотографію. Натовп вболівальників на території Німеччини качає на руках темношкірого студента. Ситуація, яка була абсолютно неможливою за 17 років до моменту, коли цей знімок був зроблений. Згадуємо неймовірну історію головного героя цього фото.

***

На початку 60-х на території колишнього НДР існував проект обміну студентами з африканськими країнами. Одним з таких студентів був гвінеєць Сулейман Шериф. Але, на відміну від багатьох інших, у нього був незвичайний талант - він відмінно грав у футбол.

Шериф приїхав до Східної Німеччини, щоб освоювати будівництво. На заняттях з фізкультури йому дуже подобалося грати в баскетбол, але його одногрупники помітили, наскільки плавно вміє рухатися Сулейман по майданчику. Вони вирішили спробувати гвінейця в футболі, і результат їх здивував. Через кілька тижнів Шериф уже був влаштований в місцеву команду «Нойбранденбург».

Це дуже маленький клуб з однойменного міста з населенням в 64 тисячі жителів. На даний момент «Нойбранденбург» виступає аж в шостому дивізіоні Німеччини, але на ті часи він грав у другій за силою лізі НДР.

Шериф відразу став головною зіркою команди, забивши 13 м'ячів в 25 матчах сезону. А через рік він з партнерами по команді подарували крихітному містечку справжнє свято - «Нойбранденбург» пробився в елітну лігу країни. Під час святкувань цієї події як раз і зроблено те саме фото.

Однак зіграти на найвищому рівні Сулейману так і не судилося. Справа в тому, що регламент чемпіонату НДР не дозволяв виступати у вищому дивізіоні іноземним футболістам. Через це він ще один сезон провів в «Нойштерліці», а в 1965 році остаточно повернувся в Гвінею.

Згадуючи про ті часи, Шериф розповідає, наскільки дивним для суспільства було бачити на вулицях темношкірого.

«Діти підходили до мене й чіпали шкіру, щоб переконатися, що на ній немає вугілля», - розповів Шериф в інтерв'ю dw.com .

Повернувшись на батьківщину, Сулейман не просто продовжив грати в футбол, а й став місцевою легендою. Він провів 15 років у складі клубу «Хафія», з яким тричі вигравав Лігу чемпіонів Африки. Також Шериф регулярно виступав за збірну Гвінеї, а в 1968 він виступив з нею на Олімпійських іграх в Мексиці.

У 1976 році Сулейман був лідером гвінейської збірної, яка взяла срібло на Кубку африканських націй в Ефіопії. До сьогодення це залишається найбільшим досягненням в її історії. А в 1972-му він отримав приз найкращому футболістові року в Африці! Так що не дивно, й наразі 76-річний колишній нападник є зіркою в Гвінеї.

Вся ця історія могла б пройти повз сучасних фанатів, якби не німецький режисер Бенжамен Унгер. Позаторік він взявся за зняття документального фільму про Сулеймана Шерифа під назвою «Пеле Нойбранденбургу». Саме таке прізвисько носив гвінеєць, коли виступав в НДР.

Знімальній групі вдалося знайти унікальні фрагменти тих ігор, а також поспілкуватися з колишніми партнерами Шерифа по «Нойбранденбургу». Також вони злітали в Гвінею, де зустрілися з головним героєм картини та його сім'єю.

***

На прем'єрний показ, який відбувся в Нойбаренденбурзі, автори дуже хотіли запросити Шерифа, але він виявився занадто зайнятий. У свої 76 років він все ще тренує дітей, а також займає пост в ФІФА. Однак на показ прийшли його колишні партнери по команді. Зокрема, 80-річний Юрген Шредер не зміг стримати сліз в кінці фільму. З тих пір, як Шериф полетів до Гвінеї, вони більше ні разу так і не бачилися.

Плаче в кінці фільму і сам Шериф. Він не зміг спокійно дивитися кадри своєї молодості, а остаточно не стримав сліз, коли побачив звернення до нього від колишніх товаришів. Сам Сулейман говорить, що час в Нойбранденбурзі був для нього найкращим в житті, а всі ці люди назавжди залишаться в його серці. Рівно так само, як і сам Шериф назавжди залишиться першим та єдиним темношкірим гравцем в історії футболу в НДР.

 Ілля КВІТКІН

Читайте также: Гра їхніх життів: як в Голлівуді зняли, можливо, найкраще кіно про соккер