Чому Шевченку потрібно перестати ігнорувати Філіппова

Справедливість - це те, на пошуки чого деякі кладуть все своє життя, а після спливу десятиліть так і не можуть дати остаточну відповідь, чи стикалися вони з нею хоч колись, або ж ні. Футбольна справедливість - поняття з цього ж ряду, а тому не будемо глибоко філософствувати, придумуючи для неї якесь визначення. Достатньо просто поглянути на останні виступи форварда «Десни» Олександра Філіппова та недавній список викликаних до лав національної збірної України (https://sport.ua/uk/news/480443-shevchenko-nazval-sostav-ukrainy-na-matchi-s-frantsiey-i-polshey) на товариські матчі проти Франції та Польщі, які, як тепер уже відомо, не відбудуться через бурхливий розвиток ​​в Європі пандемії коронавірусу.

У зазначеному списку гравців, відібраних особисто головним тренером «синьо-жовтих» Андрієм Шевченком і його асистентами, ви навіть з мікроскопом в руках не знайдете прізвища Олександра Філіппова. Навіть в резервному списку імен, куди потрапив, наприклад, форвард «Дніпра-1» Владислав Супряга, що має взагалі-то досить невеликий досвід виступів на серйозному рівні.

Чому так сталося? На це питання ми спробуємо дати відповідь трохи нижче по тексту, а зараз просто нагадаємо, що Олександр Філіппов станом на поточний момент є другим в списку найкращих бомбардирів УПЛ-2019/20, маючи в своєму активі 13 забитих м'ячів. У кожному з чотирьох останніх матчів чернігівської команди в елітному дивізіоні вітчизняного футболу Філіппов незмінно забивав, причому йому було неважливо, хто виступав суперником «Десни» - «Маріуполь», «Олімпік», «Зоря» або «Динамо».

У той же час Шевченко вважав за доцільне включити в список форварда «Кайсеріспора» Артема Кравця, який в нинішньому календарному році відзначився лише одним забитим м'ячем в турецькій Суперлізі, а за збірну України в останній раз забивав і зовсім в уже досить далекому березні 2018 року в спарингу проти Саудівської Аравії.

Безумовно, правом вибору гравців для національної команди країни володіє виключно головний тренер, радити якому можуть його асистенти. Чітко усвідомлюючи цей факт, ми не будемо якимось чином намагатися сперечатися з вибором Андрія Шевченка, але як мінімум в логіці такого рішення розібратися спробуємо.

Отже, найбільш очевидний фактор при виборі гравців для національної збірної - це, за ідеєю, якість гри того чи іншого футболіста в поточний період часу. В ідеалі в збірній не повинно бути тих, кого звуть туди виключно за минулі заслуги, або ж тих, хто ще відверто недостатньо себе показав, щоб заслужити запрошення в національну команду. У той же час футболісти, які перебувають на піку своєї кар'єри і демонструють кращу гру, ймовірно, заслуговують можливість бути хоча б викликаними в збірну для, так званого, ознайомчого збору, на якому тренерський штаб зможе особисто оцінити здібності і готовність гравця відповідати вимогам, що пред'являються до членів національної команди.

Чи зробив Філіппов своїми останніми виступами в складі «Десни» достатньо, щоб нарешті отримати заповітне запрошення від Шевченка? Скоріше за все, так. Чому в стан «синьо-жовтих» запрошувався не він, а Кравець? Відповідь на це питання знайти куди складніше... У пошуках її заглянемо в статистику обох футболістів в офіційних матчах нинішнього сезону. Для Філіппова - це матчі УПЛ і Кубка України, для Кравця - поєдинки турецької Суперліги і тамтешнього Кубка.

Як бачимо, переважна більшість статистичних показників краще саме у Філіппова. Форвард «Десни» значно більше працює на полі, виконуючи серйозну, як для гравця свого амплуа, кількість техніко-тактичних дій в середньому за матч. Все це відбивається на показниках передач, дотиків у штрафному, забігань з м'ячем, обведень та єдиноборств, кожен з яких у Філіппова кількісно вищий, ніж у Кравця. Так, форвард «Кайсеріспора» по успішності в більшості показників виглядає трохи краще за гравця «Десни», але тут розрив, як правило, не настільки істотний, щоб робити однозначні висновки.

Але всі цифри для форварда меркнуть на тлі ключових - показників результативності. І тут Філіппов має істотну фору над Кравцем. В середньому на рахунку Олександра 0,74 забитих м'ячів в перерахунку на 90 хвилин чистого ігрового часу, в той час як у Артема аналогічний показник дорівнює лише 0,37. При цьому, слід зазначити, що показник забитих м'ячів у Філіппова перевищує його ж число очікуваних голів (xG), а ось у Кравця в цьому аспекті спостерігається навіть невеликий мінус. Іншими словами, Філіппов забиває більше, ніж створює гостроти біля воріт суперника, а Кравець відрізняється тільки чітко «своїми» голами - ні більше, ні менше.

Більш того, після 23 зіграних турів в УПЛ, за даними Wyscout, саме Олександр Філіппов є лідером за відсотком ударів, що припадають в отвір воріт суперників. Таких на рахунку гравця «Десни» 54% від загальної кількості, що краще, ніж у Тете (51%) і Мораеса (49%) з «Шахтаря», а також Циганкова (47%) з «Динамо». Кравець же за точністю ударів не потрапляє навіть в топ-10 футболістів в турецькій Суперлізі...

Звичайно, хтось може заперечити - мовляв, нинішній чемпіонат Туреччини на голову сильніше за першість України. Прийняти подібний аргумент можна тільки з тієї точки зору, що у клубів з Туреччини куди більше грошей (хоча вже й не так багато, як років десять тому), у зв'язку з чим вони все ще здатні залучати до своїх лав цілком якісних футболістів. Зі спортивної же точки зору, якщо порівнювати «Кайсеріспор» і нинішню «Десну», то дуже складно сказати, що остання команда Туреччини сильніша за четверту команду України. Так-так, повторимо ще раз - Артем Кравець є представником нині команди, що займає ОСТАННЄ МІСЦЕ в турецькій Суперлізі. Невже це рівень для футболістів збірної України? Ні, ну хоча б чисто з іміджевої точки зору...

З огляду на зазначене вище важко повірити в те, що Артем Кравець нині заслуговує на виклик до збірної України більше, ніж Олександр Філіппов, який є чи не найкращим гравцем «Десни» у весняній частині сезону. Швидше за все, справа банально полягає в тому, що Шевченко і його асистенти не дуже-то й хотіли залучати в національну команду новачків, та ще й напередодні фінальної частини Євро-2020. Ймовірно, з вивченими і перевіреними кадрами на кшталт Кравця, які вже розуміють і приймають тренерські ідеї, працювати куди простіше, ніж починати все заново з тим же Філіпповим.

Але зараз ситуація змінилася. Через коронавірус Євро-2020 конвертувався в Євро-2021, товариські матчі з Францією і Польщею, очевидно, будуть зіграні не раніше червня, а тому у Шевченка і його помічників, по-хорошому, в розпорядженні буде більше року на підготовку оновленої команди до участі у фінальній частині чемпіонату Європи. Якщо, звичайно, Шевченко продовжить контракт з ФФУ і залишиться на своїй посаді.

Як би там не було, а самому Філіппову нічого не залишається, окрім як продовжувати демонструвати по-хорошому нахабний і агресивний футбол в атаці, що приносить результат. Його працездатність вже зараз виділяє цього нападника в Прем'єр-лізі, але на відміну від того ж Бєсєдіна, який також тепер отримає шанс зіграти на чемпіонаті Європи, нинішній Філіппов є куди більш результативним гравцем. А якщо так, то кому, як не Шевченку, який був чудовим в минулому форвардом, не розуміти, що причин ігнорувати успіхи Олександра у тренерів збірної вже просто бути не може. Інакше все прийде до ситуації, коли у футболістів з умовних «Десни» або «Зорі» просто не буде мотивації проявляти себе з точки зору розвитку міжнародної кар'єри – в національну збірну, мовляв, все одно кличуть тільки обраних і зручних, чи як?..

Олексій СЛИВЧЕНКО