Сім років домінування і королівське завершення кар'єри. Фуркад – геній

Ця історія почалася в 1998 році. 14-річний хлопець з Франції Сімон Фуркад до цього моменту встиг спробувати свої сили в дзюдо, сноубордингу та хокеї, але все ж вирішив перейти в біатлон і, швидше за все, не помилився з вибором. Уже в 2002 році Сімон домігся першого серйозного успіху, ставши віце-чемпіоном світу серед юнаків. На трьох наступних юніорських чемпіонатах світу він виграв ще чотири золоті і три срібні медалі, причому лише одну з них в естафеті.

Пішов за прикладом брата

У 2003 році його молодший брат Мартен пішов за прикладом Сімона і теж почав займатися біатлоном. На юніорських чемпіонатах світу Фуркад-молодший виступав не так успішно, завоювавши лише одну бронзову медаль в 2007 році, та й ту в естафеті. Але в ньому все одно бачили надію французького біатлону, як і в старшому браті.

Мартен Фуркад в 2005 році

Дебютував Мартен на Кубку світу 13 березня 2008 року в Холменколлені, у віці 19 з половиною років. Він зробив це на кілька місяців раніше, ніж Сімон, але в гонку переслідування кваліфікуватися не зміг, посівши 61 місце. Першою гонкою Кубка світу для Сімона теж був спринт в Осло, і йому в 2004 році вдалося не тільки здобути право стартувати в переслідуванні, а й зробити в персьюті неймовірний прорив з 54-ї стартової на 27-у підсумкову позицію.

Починаючи з сезону 2008/09 брати Фуркади отримали можливість стабільно конкурувати між собою не тільки заочно, але й безпосередньо під час гонок. І якщо за пару років до цього французькі тренери більше бачили в Сімоні заміну Рафаелю Пуаре, то тепер естафету перейняв Мартен.

На передолімпійському тижні у Ванкувері Фуркади вперше в кар'єрі разом піднялися на п'єдестал пошани, завоювавши срібні медалі в естафеті. І Мартен, і Симон провели практично ідеальну гонку, не використавши жодного запасного патрона. Їм пророкували ще безліч спільних подіумів, в тому числі в особистих гонках, але на практиці останнє відбулося лише двічі, і стояли вони по різні сторони від переможця.

Перші успіхи викликали заздрість у Сімона

Сезон 2009/10 став переломним в кар'єрі Мартена Фуркада і його відносинах з братом. Перше в кар'єрі потрапляння до трійки призерів - і відразу на Олімпійських іграх! У Ванкувері Мартен несподівано став срібним призером в мас-старті. До цього у француза вже були високі місця, але так високо він ще не опинявся.

А завершення першого для Мартена олімпійського сезону вийшло просто тріумфальним. 13 березня, рівно через два роки після дебюту на Кубку світу, він став третім у спринті в Контіолахті, чим довів, що не випадково завоював срібло на Олімпіаді. А вже на наступний день, який згодом стане для нього особливим, як другий день народження, Фуркад-молодший здобув першу в кар'єрі особисту перемогу, вигравши переслідування.

Наступні ще дві перемоги поспіль були заявкою на те, що наступний сезон може назавжди змінити світовий біатлон. Але Сімон вже тоді, ще до тотального домінування Мартена, почав заздрити братові. І це не дивно, адже Мартен не тільки раніше зміг піднятися на п'єдестал пошани, а й домігся успіхів, які Сімону могли не підкоритися ніколи. І, як показав час, так і не підкорилися.

Мартен штампував перемоги одну за одною

Постолімпійський сезон 2010/11 завершився сенсаційною перемогою в загальному заліку Кубка світу ровесника Мартена - норвежця Тар'єя Бьо. Фуркад завершив сезон на третьому рядку, пропустивши вперед ще й Еміля Свендсена. Мартен ще не знав, що згодом протягом всієї кар'єри йому доведеться конкурувати з цими прізвищами.

Далі почалася ера Фуркада-молодшого, яка тривала довгі сім сезонів. Мартен штампував перемоги і призові місця одне за іншим. Дійшло до того, що йому стало просто нецікаво боротися за другі і треті місця, тому він зберігав тільки золоті медалі, а срібні та бронзові спокійно дарував уболівальникам. Також француз пробував свої сили в лижних гонках, але виступав там безуспішно.

Цікаво, що один з перших рекордів Мартен встановив разом зі старшим братом. У 2012 році спринт в Нове-Мєсто виграв Еміль Свендсен, Сімон став другим, а Мартен третім. Ця гонка ознаменувалася тим, що стала першою в історії біатлону, коли два брати разом піднялися на особистий подіум. Ситуація повторилася в 2013 році в Ханти-Мансійську, тільки кращим за підсумками персьюту був не Свендсен, а австрієць Крістоф Зуманн.

Але Мартен, на відміну від брата, про суперництво з Сімоном не думав, адже той рідко міг нав'язати йому конкуренцію. Інша справа - норвежці. Спочатку була боротьба зі Свендсеном. Якщо в загальному заліку Фуркад перемагав «Кеглю», то на чемпіонатах світу часом траплялося зовсім по-іншому. У 2013 році в Нове-Мєсто Мартен виграв одне золото і чотири срібла, Еміль відвіз додому чотири золота і одну бронзу.

Уже в 2014-му Мартен викликав справжній фурор на Олімпійських іграх в Сочі, завоювавши дві золоті і одну срібну медалі в особистих гонках. Свендсен, до слова, тоді став олімпійським чемпіоном тільки в мас-старті. На головних стартах починали говорити про боротьбу Мартена з успіхами Уле-Ейнара Бьорндалена, який ще до приходу Фуркада на трон встиг встановити безліч «вічних» рекордів, у тому числі на Олімпійських іграх і чемпіонатах світу, але, незважаючи на це, продовжував виступати.

Затятий борець за чистоту спорту

Мартен Фуркад неодноразово заявляв, що є противником вживання допінгу в будь-якому вигляді. Особливо в немилість француза потрапив росіянин Олександр Логінов, проба якого в 2013 році показала наявність еритропоетину. Сам Логінов відмовився коментувати скандал, відбув дворічну дискваліфікацію, повернувся і почав виступати ще краще, ніж раніше. Фуркад же показував свою неприязнь до Олександра не тільки на прес-конференціях, а й на трасі. Одного разу француз навіть підрізав росіянина, через що потрапив у скандал під час чемпіонату світу-2017.

Читайте також: «Російський допінгіст знищує наш спорт»

Якщо Бьорндалена називали Королем біатлону, то Мартен спочатку був Принцем. І все ж як мінімум одному рекорду Фуркада може позаздрити навіть Уле-Ейнар. Звичайно ж, це сім перемог поспіль в загальному заліку Кубка світу. Француз домінував з сезону 2011/12 по сезон 2017/18 включно. У ньому бачили нового Рафаеля Пуаре, а він став набагато кращим. Фуркад став брендом і обличчям біатлону на довгі роки.

Цілком ймовірно, що Мартен зміг би побити більшість рекордів Бьорндалена. Але він ніколи не прагнув виступати до 44 років. Він давно натякав, ще коли був на престолі, що коли побачить, що результати стрімко йдуть на спад, піде. Так і сталося, коли новий «претендент на корону» навчився стріляти.

Йоханнес Тінгнес Бьо спочатку був дуже нестабільним біатлоністом, особливо в плані стрільби. У тих рідкісних випадках, коли йому вдавалося відстрілятися чисто, він здобував перемоги, але протягом цілого сезону конкурувати з Фуркадом норвежець не міг. Однак, після Олімпійських ігор-2018 все змінилося.

Після 30-річчя Мартен почав програвав не тільки Йоханнесу Бьо, а й багатьом іншим

З Пхьончангу Мартен привіз ще три олімпійських золота, після закінчення сезону виграв сьомий Великий кришталевий глобус, і вже наступної зими, після досягнення 30-річного віку, змінився до невпізнання. Перші дві гонки сезону Мартен виграв, але в змішаній естафеті причиною успіху була сильна французька команда, а в індивідуальній гонці Фуркаду допомогла ідеальна стрільба.

На лижні Мартен вже програвав не тільки Йоханнесу Бьо, а й багатьом іншим. Тоді стало тривожно за француза, і не дарма - згодом він за увесь сезон тільки три рази піднявся на п'єдестал пошани в особистих гонках, одного разу взагалі вперше за довгий час не забіг до залікової зони. Коли шансів завоювати Великий кришталевий глобус практично не залишилося, Мартен просто взяв і достроково завершив сезон після чемпіонату світу в Естерсунді. Вперше за 10 років він не завоював жодної медалі на головному старті сезону.

Останній сезон Фуркада

Але Мартен не здався. Він вирішив провести ще один сезон, який став визначальним у його подальшому житті. Фуркад все літо посилено до нього готувався, але в грудні повторювався торішній сценарій. Знову перемога в індивідуальній гонці та відверто слабкі виступи на інших стартах.

Багато хто ще до Нового року почав віддавати Великий кришталевий глобус Йоханнесу Бьо, і «Рудий» чи то сам повірив у свою дострокову перемогу, то чи просто вирішив внести інтригу в решту сезону. У родині Бьо-молодшого в січні очікувалося поповнення, і він пропустив німецькі етапи в Обергофі і Рупольдінгу.

За відсутності Йоханнеса, у Мартена наче відкрилося друге дихання. Він знову став схожим на того 23-річного хлопця, який був головним претендентом на перемогу в кожній гонці. Повернулися «піжонські» витівки, які свого часу починали набридати навіть тим, хто протягом всієї кар'єри підтримував француза. Але тепер ситуація змінилася, і багато хейтерів Фуркада почали його підтримувати, відчуваючи, що йде ціла епоха.

На німецьких етапах 31-річний француз виграв чотири особисті гонки з чотирьох і не тільки обійшов Йоханнеса Бьо в загальному заліку, а й оформив дуже комфортний гандикап. Після повернення лідера збірної Норвегії, в результатах Мартена знову стався спад, але все-таки три медалі, в тому числі дві золоті, на останньому для себе чемпіонаті світу він виграв.

Обрав правильний момент і пішов по-королівськи

На початку березня 2020 року в Європі почалася пандемія коронавірусу, через що всі спортивні змагання одне за одним почали скасовувати. Не обійшла стороною епідемія і біатлон: дев'ятий етап Кубка світу, який повинен був пройти в Холменколлені, скасували, а в Нове-Мєсто і Контіолахті гонки відбулися без глядачів.

Завершити кар'єру на переповненому стадіоні вже не представлялося можливим (принаймні, в цьому сезоні), але Фуркад навіть в такій неприємній ситуації знайшов для себе плюс. 13 березня, напередодні гонок переслідування, змішані естафети, які повинні були відбутися 15 числа, скасували. Сезон завершувався персьютами в Контіолахті.

І ввечері 13 березня, рівно через 12 років після своєї дебютної гонки на Кубку світу, Фуркад оголосив, що майбутня гонка переслідування стане останньою в його кар'єрі. У 2010 році в Контіолахті він цього дня здобув першу перемогу, і ось через 10 років на фінському етапі знову персьют, яким завершується весь сезон.

У прощальній гонці Мартен Фуркад мав невеликі шанси завоювати восьмий Великий кришталевий глобус. Француз відправився на дистанцію в жовтій майці лідера, але, як не дивно, перемога в гонці йому нічого не гарантувала. Ще перед стартом можна було сміливо відняти дві гонки, які принесли найменшу кількість очок для біатлоністів. І в такій ситуації фаворитом в боротьбі за перемогу в загальному заліку Кубка світу був Йоханнес Бьо, який де-факто випереджав Мартена на 19 очок. У таких реаліях Фуркаду потрібно було перемагати і сподіватися, що Бьо-молодший фінішує нижче четвертого місця.

Від себе Мартен зробив все можливе і виграв останню гонку в кар'єрі, що вдається далеко не всім легендам. На жаль, Йоханнес Бьо, після старту з першого місця, все-таки фінішував четвертим і вдруге виграв ВКГ. Фуркаду не вистачило якихось двох очок. Він пішов як справжній Король, на нехай і не максимально, але все-таки мажорній ноті, в символічний, красивий момент. У 31,5 рік багато біатлоністів тільки починають замислюватися про завершення кар'єри, а він до цього моменту досяг таких успіхів, про які мало хто наважиться помріяти.

Мартен – 7-разовий володар Великого кришталевого глобуса (причому протягом семи років поспіль), чотири рази виграв всі п'ять малих кришталевих глобусів за один сезон. 22 рази піднімався на подіум протягом сезону, мав безперервну серію з 18 подіумів поспіль. Виграв більше 30% проведених гонок Кубка світу, більш ніж в половині потрапляв до трійки призерів. І це далеко не всі діючі рекорди Мартена.

Крім того, Фуркад-молодший завоював на Олімпіадах п'ять золотих і дві срібні медалі, а також став 13-разовим чемпіоном світу. А головне, що він вибрав правильний момент для того, щоб зачохлити гвинтівку. У день, коли Йоханнес Бьо виграв другий Великий кришталевий глобус, мало хто говорив про тріумф норвежця. Всі захоплювалися Мартеном Фуркадом, і ще довго будуть захоплюватися.

Спасибі за все, Король! Повертайся в новій ролі!