Ілля МАРЧЕНКО: «Останні два сезони були катастрофічними»

Другий номер збірної України з тенісу Ілля Марченко розповів про майбутнє протистояння з командою Китайського Тайбею в рамках плей-оф Першої Світової групи.

- Ви підходите до матчів Кубка Девіса в хорошій формі і з відмінними результатами. І якби виграли челленджер в По, то ставали б навіть першим номером команди. Чи впливає це на психологічному рівні?
- Для цього мені потрібно було виграти челленджер, що відбувається не так часто. Такий варіант дійсно був, але, я думаю, що в нашій збірній мало що б змінилося. Між іншим, я вже був першим номером у матчах з Японією. Сергій Стаховський довгі роки є лідером нашої команди і навіть з урахуванням того, що я теоретично міг би бути першим номером, Сергію грати одиночкуі і, швидше за все, пару в другий день, тому це автоматично робило б його більш значущим для нашого колективу.

- Якщо Стаховський все ж завершить кар'єру у 2020-му році, ви готові тягнути збірну на своїх плечах?
- Завжди готовий, але я сподіваюся, що Сергій цього року не закінчить кар'єру.

- А ви ще не замислювалися над тим, скільки будете продовжувати виступи?
- Буду грати, доки дозволятиме здоров'я. Я отримую задоволення від гри, все ще вірю, що можу чогось досягти. Тому поки навіть не замислювався над тим, щоб закінчити свою кар'єру.

- Є конкретні цілі на цей сезон?
- Ні, все буде залежати від того, чи зможу відіграти повний сезон без травм. Останні два роки були катастрофічними, тому я дуже радий, що можу зараз грати. Рівень тенісу мене турбує меншою мірою, тому що він прийде.

- У півфіналі челленджера в Бергамо було кілька дуже гарних розіграшів з вашою участю. Це додає впевненості?
- Суперник дуже часто вкорочував і весь час виходили незвичайні розіграші. Але, в цілому, я не можу сказати, що в Бергамо я грав в свій найкращий теніс. Я дуже добре боровся, був стійкий психологічно і мені вдалося за рахунок цього зламати практично всіх суперників не своєму шляху. Думаю, що і в Бергамо, і в По, моя сила полягала не в рівні тенісу, а в стійкості і грі до останнього, тому що я витягав практично програні матчі.

- Завтра ви граєте другий матч. Це добре чи погано?
- Практично завжди мені краще грати другим, тому що Сергій - лідер, і ми очікує від нього очок. Природно, при рахунку 1:0 виходити на корт буде легше. Та й моїм родичам буде простіше дістатися з Кам'янського.

- Так вийшло, що догравання останнього матчу проти збірної Угорщини практично ніхто не бачив. Розкажіть, що сталося в тому матчі з Атіллою Балажем?
- Я упустив свій шанс в перший день. У мене був сетбол і я прикро помилився з форхенда, до сих пір пам'ятаю цей удар. На наступний день ми догравали і за рахунку 5:5 ми грали два гейми 20 хвилин. У кожній геймі були і брейкпоінт, і геймбол. Мені не вистачило пари міліметрів, щоб зрівняти рахунок в тому матчі. А йому їх вистачило. Не можу себе звинувачувати в тому, що десь я злякався або погано почав. Були абсолютно рівні два гейми, але в той раз він був сильнішим.

- Чи відчуваєте, що зараз у вас форма краща, ніж тоді?
- Це абсолютно інший матч. По-перше, ми граємо вдома. Якою б ти формі не знаходився, завжди трибуни допоможуть, десь виведуть на той рівень, на який потрібно. Вдома ми не так часто програвали, та й в цьому матчі ми фаворити, на відміну від протистояння в Будапешті.

Володимир КЛЕПАЧ із Запоріжжя