Володимир ШАРАН: «Динамо так Динамо»

Головний тренер «Олександрії» Володимир Шаран підбив підсумки виступу своєї команди в першій частині сезону.

 

- Закінчився важкий футбольний рік, команда грала одразу на декількох фронтах. Давайте розпочнемо нашу розмову з внутрішнього чемпіонату. Що цей футбольний рік дав для команди і для вас, як тренера, особисто?

- Для нас був досить вдалим попередній чемпіонат, коли ми завоювали бронзові нагороди, і для вдалого виступу команди в Лізі Європи була необхідність в підсиленні команди. І я вдячний президенту клубу Сергію Анатолійовичу Кузьменку, який прекрасно розумів що підсилення –це нові фінансові вкладення. Основне, що ми взяли тих футболістів, які дійсно підійшли команді, які влились в колектив одразу ж. Це і Лучкевич, який на той момент мав дійсний контракт з бельгійським «Стандартом», і який перейшов до олександрійського клубу зовсім на іншу заробітну платню, для того, щоб мати ігрову практику в хорошому колективі і виступати в Лізі Європи, і Ковалець, який продовжив з нами контракт, і Третьяков, і Тейшейра і Мірошніченко, у якого було запрошення в молдовський «Шериф» на кращих умовах; Каспарс Дубра — капітан збірної Латвії, Безбородько, який прийшов до нас з «Десни» — це всі гравці, які додали конструктиву в діях команди та впевненості у психологічному плані.

 

- Тобто, до чемпіонату команда вже була укомплектована хорошими гравцями?

- Так. Хоча Прем’єр-ліга відтягувала дату початку нового чемпіоната. І це стало нам в нагоді, бо ми провели додаткові збори в Болгарії. Я знав прекрасно, що команда одразу не зможе «побігти», тому планували фізичні кондиції на проведення матчів Ліги Європи. Тому, якби не збори в Болгарії, ми не витримали б такий темп наших дій одразу на трьох напрямках. Навантаження були дуже серйозні і ми, тренерський штаб, і футболісти розуміли, що треба терпіти. Перші ж матчі чемпіонату з серйозним суперниками ми провели не так, як треба. Ми знаходились не в оптимальних кондиціях, від чого страждала і якість гри. Не було якоїсь агресивності, впертості, куражу. Ясна річ, що були серйозні розмови з хлопцями. Потім була пауза, пов’язана з матчами збірної, і ми серйозно навантажили хлопців. В підсумку зробили тестування, після якого тренерський штаб зрозумів, що ми готові грати в більш агресивний футбол, не тільки захищатись позиційно, а більш активніше грати на половині поля суперника і пресингувати. Для цього, звичайно, потрібні сили. І це ми побачили в матчі проти полтавської «Ворскли». Цей матч ми провели з натхненням, повністю перегравши полтавчан, та й наступна гра з «Дніпром-1» стала, напевно, переломною для нашої команди. Ми всі відчули впевненість і зрозуміли, що можемо грати в інший, більш конструктивний, футбол. Можливо, хлопці дещо повірили в свою самовпевненість і ми всі разом провалили матч з «Десною». «Маріуполь» я не враховую, там були об’єктивні причини, суддівські помилки, нічого страшного, буває. Найголовніше, що по грі ми виглядали досить пристойно.

 

- Давайте поговоримо про Лігу Європи. Як ви оцінюєте виступ команди в єврокубках?

- Виступи в такому престижному турнірі, як Ліга Європи, – це велетенський досвід для кожного футбольного колективу. У нас були досить пристойні суперники, клуби знані в Європі, і приємно відзначити той факт, що у кожній з цих зустрічей наша команда не пасувала перед суперником, а грала в сучасний динамічний футбол. Так, ми помилялись. Так, ми нервували, але кожна така зустріч все більше додавала нам впевненості в наших власних силах, і тоді ця впевненість перенеслась і на чемпіонат, і на Кубок. Було видно, що хлопці прогресують. І, звичайно, нам цікаво було грати проти таких команд, працювати, готуватись до таких матчів, тому що в кожної з цих команд різні підходи до побудови гри, різні тактичні схеми, і ми досить серйозно підходили до цих матчів в плані підготовки. Не зважаючи на щільність графіку, досвід, набутий в матчах Ліги Європи, давав додатковий стимул у виступах на внутрішній арені.

 

- Поговоримо про Кубок України. Начебто не ставивши в пріоритетах виступ в Кубку України, команда дублюючим складом подолала «Діназ» а потім експериментальним складом здолала луганську «Зорю», яка виступала майже основою. І вже відбулося жеребкування ¼ кубка України. Вітаю, нам дісталося «Динамо».

- Ми вчора з тренерським штабом якраз розмовляли на цю тему, і я відразу сказав, що нам дістанеться «Динамо». А я рідко помиляюсь. Що ж, «Динамо» так «Динамо». Щодо матчу з «Зорею» то дійсно, ми дали можливість розкрити свій потенціал молодим виконавцям, той же Тейшейра горів бажанням грати. Це все ми враховували, і здорово, що пройшли «Зорю» на Кубок, це дуже серйозно. В чемпіонаті ми їх обіграли двічі. Я вважаю, що після «Шахтаря», це сама сильна команда в чемпіонаті на даному етапі.

 

- Володимире Богдановичу, йдучи у відпустку ви вже певно будуєте плани на майбутнє?

- Після канікул ми збираємося 10 січня, а 14–го вже відлітаємо до Туреччини на перший навчально-тренувальний збір. Зазвичай, розташуємося в готелі «Голд Сіті» в Аланії. Заплановано п’ять поєдинків, будемо переглядати молодь з U-21. Ми беремо гравців, яких треба переглянути, щоб вирішити їх подальшу футбольну долю: залишити в молодіжці чи брати до основи, чи, взагалі, відпускати в аренду.

 

- З основного складу залишаються всі?

- Поки що всі залишаються. Тільки після першого турецького збору вирішимо хто піде з команди. Я не хотів би зараз приймати якихось рішень, в мене домовленість з футболістами,і претензій до них не має. Але, якщо буде підсилення — всі прекрасно розуміють, що буде конкуренція. Я сказав: «Взимку працюйте, щоб потім до мене не було ніяких претензій». А вже після зборів ми визначимося з гравцями і приймемо рішення.

 

- Я так розумію, що питання по атакувальній лінії залишається відкритим. Будете шукати гравців саме на цю позицію?

- Звісно. У нас селекціонер команди Сергій Мізін разом зі спортивним директором Вадимом Яровим вже працюють над цим питанням.

 

- Напередодні новорічних і різдвяних свят щоб ви хотіли побажати футболістам, колегам, вболівальникам?

- Всім міцного здоров’я. Мирного неба, родинного затишку і благополуччя, дітям — щастя. Футболістам – поменше травм. Вони молодці, вони працюють, це команда яка не жаліє себе. До гравців в цьому плані претензій ніяких не має. Побільше радісних миттєвостей, таких, як від перемог. Ніколи не забудеться Львів, ці два нічийних результата на «Арена Львів» навіюють дуже приємні емоції. Побільше таких миттєвостей хочеться побажати кожному в житті.