Дерев’янченко перебоксував Головкіна, але не отримав перемогу

Сергій Дерев’янченко приїхав до Нью-Йорку, щоб отримати - так вважала більшість. 4 до 1 у букмекерів, і шанс лише на диво - у експертів. Здається, цього вечора в Дерев’янченка вірив він сам, його команда і частина України. А він зміг показати не просто хороший, а відмінний бокс. І головне - кращий, ніж у суперника.

Судді побачили інше - перемогу Головкіна одноголосним рішенням. Н-да.

Як Головкін переміг?

Геннадій не був поганим. Гіршим, ніж в попередніх боях, але не поганим. Вік бере своє - Головкін не стає кращим, а Бенкс точно не навчить його боксувати по-новому. Принаймні, це непомітно, хоча Джонатан багато говорить про нового казахстанця.

У чому він новий - принципово незрозуміло. Вийшов на Роллса в минулому поєдинку, пропустив декілька судорожних конвульсій і відмахувань в обличчя, розсердився і розмазав суперника. Спроби боксувати були, але усі вони скотилися до нокауту в стилі Гени. Жорстко, важко, не оглядаючись на оборону.

Вийшов на Дерев’янченка - і пішов цілити в голову українця, явно бажаючи нокауту. У першому раунді могло здатися, що зараз вийде, але удар, за словами Сергія, прилетів у потилицю, і українець відновився, просто тут же звівшись на ноги. Далі пішло шоу у виконанні українця.

Підсумковий рахунок точно відображає спрямованість суддів. Зазвичай в чемпіонських поєдинках перемогу в рівних раундах віддають чемпіонові. Ну, мовляв, претендент повинен більше бажати перемогти і рватися вперед, тому, якщо не вийшло вирвати раунд - ти його програв. Це негласне і необов'язкове, але часте правило у суддів.

Тут чемпіоном був Головкін. Не буквально, звичайно, а заочно, але судді забули про це, віддаючи усі хоч трохи рівні раунди у бік казахстанця. Кожен удар Геннадія, частково через відношення до нього, частково через реальну силу ударів, рахувався, як декілька попадань українця. У результаті декілька атак Дерев’янченка дорівнювали декільком точним, але жорстким попаданням від Головкіна. Чи справедливо це? Судити вам.

Сергій був хорошим. Рухався без зупинки, не застоювався, багато бив і був готовий на усі сто двадцять відсотків. Навіть з Джейкобсом Дерев’янченко не був настільки крутим. Хоча, можливо, уся справа в супернику. Даніель не давав до себе підійти, закрити у канатів, і працював на контратаках. Головкін вийшов вирубати, а коли не вийшло і довелося відходити, як завжди, розгубився.

Взагалі, Головкін дуже погано працює на відходах. Що дивно, адже в профі він прийшов нокаутером-контрпанчером, який працював якраз від суперника. Абель Санчес зламав казахстанця, зробивши його машиною для вбивств. У таких машин зазвичай одна і та ж проблема - одноманітність.

Варто сказати, що Геннадій не був битий в одні ворота. Він прекрасно відчуває, коли і куди треба вдарити. Тобто, з таймінгом там не просто жодних проблем, він на найвищому рівні. Навіть, в основному не встигаючи за Дерев’янченком, Головкін потрапляв сильно, особливо з того боку, де у українця розтин, а також аперкотами на ближній дистанції.

У відповідь отримував важкі удари в живіт, які вимотували його, а одне з влучань в печінку явно було найвідчутнішим. Казахстанець, звичайно, намагався не показати виду, але на секунду його обличчя скривилося - настільки хорошим і точним був удар.

Так за що віддали перемогу?

Схоже, за жорсткість ударів, за рівні плюс виграні раунди, і за те, що це Головкін. Як не крути, а Геннадій все ще дуже добре збирає і в трансляціях, і по квитках. Така людина не повинна програвати якомусь там.

Не варто забувати, що і DAZN вклав у Головкіна стільки грошей, що дати йому просто так програти, зірвавши реванш з Альваресом - дивно. Ні в якому разі не говоримо, що суддям було заплачено за «правильне» рішення, ні. Тут зіграло роль ім'я Геннадія, його статус, розмови навколо сум контракту і гонорарів, а також про майбутні реванші. Під таким натиском складно не зламатися і віддати перемогу тому, хто заслужив, а не туди, куди потрібно.

Чи справедливо це? Частково, так. У казахстанця та його промоутерів вийшло зробити таке ім'я, якому не можуть не віддати перемогу, навіть при інших рівних - обидва претенденти, Сергій навіть обов'язковий, обидва б'ються не удома - але віддають все одно Геннадію.

Але це лише частково і, якщо розглядати все, як бізнес. Частина професійного боксу - це все ж спорт і там Дерев’янченко був кращим. У прекрасній фізичній і психологічній формі. Він і влаштовував бійку на ближній, і працював з дистанції, і зміщувався, і працював у клінчі. Єдине, чого не вистачило - сильнішого удару, який звалив би Головкіна надовго. Тому що по-іншому виграти було неможливо.

І що тепер?

На Головкіна чекає закриття трилогії з Канело. Як би рудий мексиканець не виступив у напівтяжах, DAZN обов'язково влаштує цей бій у себе на майданчику. Не даремно ж вони стільки обом заплатили за контрактами.

Що після цього буде - незрозуміло. Якщо раптом виграє Головкін, може бути ще один бій, і так до пенсії. Якщо Альварес - питання, нарешті, буде закрито і можна буде йти далі по категоріях. Навряд чи Геннадій затримається тут надовго.

З Дерев’янченком нічого не ясно. Здавалося, що бій з Джейкобсом - перший і останній титульний шанс, після якого настане забуття, але далі був Кулькай, і ось знову титульний шанс. Сергієві тридцять три роки, і він може вийти на пік форми ще парочку разів.

Зараз незрозуміло, куди рухатися українцеві, але ясно, що зупинятися не варто. Рудий же колись розбереться з Головкіним, і треба буде захищати пояси або залишати їх. А тут знову з'явиться Дерев’янченко з повторною пропозицією з'ясувати, хто сильніший.