Чому Барселона провалила старт сезону

Все, що не вбиває, робить сильнішими аж ніяк не всіх. Хіба що «Ліверпуль». В інших з цим проблеми. Навіть в най-най. Згадайте, як у минулому сезоні перековбасило «Реал». Зараз прийшла черга «Барселони».

 

Уникнути на даному часовому відрізку тотальної і уповільненої кризи чемпіон Іспанії апріорі не міг. Він її міг уникнути лише в тому випадку, якщо б в кінці минулого сезону, а ще краще - відразу після розгромної поразки в Ліверпулі або Вальверде особисто подав у відставку, або зробити це йому допоміг Бартомеу. Але ні тренеру команди, ні президенту клубу, який, як відомо, більше, ніж клуб, не вистачило елементарної мужності. Всі залишилися на своїх місцях. На тих же позиціях залишилася і недомовленість, апатія після ліверпульських 0:4. Вся ця барселонська депресія міцно забилася в щілини, немов таргани. Її категорично потрібно було лікувати, а не намагатися робити вигляд, що все нормально. Але в «браугранас» вирішили, що все розсмокчеться само собою. Поразка у фіналі Кубка Короля від «Валенсії» волала, що не розсмокчеться. Але на «Камп Ноу» було вирішено дати третій шанс Вальверде. І ось настав час жнив.

 

***

 

Звинувачуючи нинішнього тренера «Барселони» в кризі команди (а то, що це саме криза, стогнуть не тільки вболівальники, але і цифри - найгірший старт в чемпіонаті за 25 років, без перемог на виїзді вже сім матчів поспіль, за п'ять ігор пропустили вже чверть м'ячів від всіх голів минулого сезону, та й гри немає як такої), я не маю наміру вішати на нього всіх собак. Ернесто навряд чи можна назвати «фізруком» - під його керівництвом «Барселоні» вдавалися і блискучі поєдинки, так і в тактиці він не «плаває». Але ось літати, парити, а тим більше робити роботу над помилками цей тренер не може. Він завжди «танцював» від грубки - будь то «Еспаньол» або «Більбао». Вальверде ліпив зі своїх команд фортеці, в яких головне - пересидіти облогу, а далі - як вийде. Виходило не завжди. Але для тих команд вишуканість і витонченість не були прописані обов'язковою графою серед наявних опцій. А ось в «Барселоні» грати потрібно було зовсім за іншим сценарієм. Вальверде намагався. Зіпсувати атакуючий вектор команди йому не вдалося, але і привнести щось нове - теж. І якось відразу тренер став вельми міцно в заручниках ситуації. Коли команда перемагала, то всі лаври отримував Мессі, а коли програвала - все каміння летіло в город Вальверде. Він навіть не намагався розірвати це порочне коло. Тому що для виходу з цієї зони аж ніяк не комфорту потрібна або харизма Моурінью, або непогрішність Гвардіоли. Ні першого, ні другого в арсеналі Вальверде не виявилося. Тому він і далі смиренно буде нести свій занадто важкий хрест.

Не робить її поки що і сам Мессі. Або, точніше, не поспішає робити. Проте, «Барса» продовжує залишатися в тіні свого генія. Навіть коли він травмований: Грізманн в силу своїх причин не може поки стати лідером, хоча б тимчасовим, Вальверде без Мессі не може вибудувати гру.

 

Ясна річ, що так тривати нескінченно не може. Подейкують, якщо каталонці не виграють в двох найближчих матчах Ла Ліги, Вальверде таки вкажуть на двері. Якщо здійсниться саме такий сценарій, клубу буде просто необхідно знайти для команди не стільки зручного тренера з потрібним «серцем», скільки харизматичного і рішучого, який би не побоявся зробити боляче. Але якщо чемпіони Іспанії виграють два крайніх поєдинки, що більш імовірно, Вальверде залишиться, і знову все буде дуже сумно. Перемагати буде Мессі, програвати - Вальверде, а барселонський «віз» і далі буде залишатися в уже звичному кюветі. Тому що без різких рухів здійснити заповітну мрію клубу, що стала вже нав'язливою ідеєю - виграти Лігу чемпіонів - навряд чи вийде. Аж надто там все тонко і неблагополучно, щоб бути «більше, ніж клуб». Тим більше, щоб претендувати на перемогу в Лізі.

 

Валерій ВАСИЛЕНКО