Ліверпуль здолав Тоттенхем та став переможцем Ліги чемпіонів

Невигадливий, а місцями і зовсім сірий «Тоттенхем», як той далекий родич, якому можна без докорів сумління втюхати роздягальню-комірчину, і з іншого боку - обласканий після історичної реконкісти «Ліверпуль», з його білозубим монстром-філософом на тренерській лаві і багатющим родовідом. Здавалося, що в цій історії не може бути ні гострих кутів, ні інтриги. Голіаф напевно задушить Давида, адже доведеться грати за загальними правилами. Та й не виходила з голови фраза, що набила оскому, з відомого фільму - «ти ніколи не був лайном, але і до висот не добирався. Як «Тоттенхем». І правда, що могло перешкодити «червоним» виграти Лігу чемпіонів? Ця здивована випадковість? Для чого тоді було здійснювати камбек камбеків?

Але якщо розібратися, в фіналі перешкод у команди Клоппа було аж ніяк не менше, ніж козирів. Перешкода перша - усвідомлення своєї початкової переваги. Вони дійсно зараз сильні, як ніколи, і це часом може і грає злий жарт. Як нещодавно з «Барселоною». І друга, головна перешкода - «Тоттенхем». Цей далекий родич вперше зайшов так далеко в Лізі чемпіонів. І одному Творцю відомо, коли для цього улюбленця долі ще раз зірки складуться в подібну конфігурацію. Тому «зараз або ніколи» - це якраз для команди Почеттіно. Він говорив перед матчем, що шансів у водія Seat обігнати на формульній трасі Хемілтона практично немає. Але ж ми пам'ятаємо, що у цього водія практично не було шансів і в Амстердамі, особливо після домашніх 0:1, тим більше, після гостьових 0:2. «Ті, що йдуть на смерть, вітають тебе», - це з тієї ж опери.

«Тоттенхем» міг і повинен був зібратися на головний матч в його житті. «Ліверпуль» - теж, хоча питання і не стояло так гостро: або - або. При такому розкладі була велика спокуса побачити тильну сторону суто англійського футболу. Тобто закриту гру з жорстокими прийомами м'яча в центрі поля, разом з чужими ногами. Такому сценарію могла перешкодити або випадковість, або швидкий забитий м'яч.

Зрослося. І те, й інше. Не встигла закінчитися перша хвилина зустрічі, як м'яч в штрафному майданчику «шпор» потрапив в плече Сіссоко. Арбітр Скоміна трактував цю помилку як фол. Тобто пенальті. Салах подарунком долі розпорядився зріло. 1:0 на користь «червоних». Ось, власне, і все в першій половині тайму. Точніше, абсолютно все. «Ліверпуль», який не чекав такого дивного подарунка долі, заспокоївся і почав грати обережно, на контратаках. «Тоттенхем» начебто і швидко прийшов до тями, але спорудити хоча б щось путнє в атаці довго не міг. Ось так вони і перетягували канат.

Зовсім нічого не змінилося і після. Нуль моментів, нуль ударів в площину. Начебто і бігали швидко, і щось намагалися затіяти, але без вогню. І без вигадки. Таке враження, ніби грають не фіналісти Ліги чемпіонів, а якісь «Вест Хем» з «Вест Бромом».

На 38-й хвилині гри відбулося хоч щось: нарешті можна було споглядати точний і сильний удар в рамку. Але Робертсон пробив прямо по центру: Льоріс до такого повороту був готовий.

А що ж номінальні господарі? «Тоттенхем» ставився до свого суперника з зайвим пієтетом. У всякому разі, склалося саме таке враження. Все, що створили лондонці в першому таймі - сильний, але дуже неточний удар Еріксена з-за меж штрафного майданчика. На 45 хвилині гри. До висот ти справді не добирався?

Після години гри зміщувати акценти не вдасться. Опоненти все так же були обережними, грали дуже щільно в захисті і вельми невибагливо в атаці. Було дуже багато верхових передач і єдиноборств, що не закінчуються нічим, які лише стверджували в думці, що в фіналі чемпіонської Ліги всі ми змушені спостерігати за прохідним матчем АПЛ. Ось вам і суто англійський фінал.

Мане було повернув статус матчу до життя, коли пробіг півполя, залишив поза грою опонента і видав пас-цукерку на Мілнера, але досвідчений півзахисник з вигідної ситуації у ворота не влучив. Але цей епізод не завів команди, а став лише винятком із правила.

На 80-й хвилині лондонці розродилися на справжній небезпечний момент. Сон бив сильно і точно здалеку, але Алісон зумів парирувати (перший удар в площину воріт у виконанні «шпор»). Впорався кіпер «червоних» і з добиванням Моури. Потягнув бразильський голкіпер і хороший удар Еріксена зі штрафного.

А коли «п'ятихвилинка ненависті» команди Почеттіно закінчилася, «Ліверпуль» забив другий м'яч. Після розіграшу кутового і метушні в штрафному майданчику лондонців, м'яч відскочив до Орігі, і той більярдним ударом відправив кулю точно в лузу.

Ось, власне, і все. Лондонці, звичайно, намагалися щось створювати, притиснули суперника в штрафному майданчику. Але список їх реінкарнацій і чудес, схоже, вичерпався в Амстердамі. Та й Алісон був бездоганний.

Ось так, не мудруючи лукаво, занадто прагматично, а місцями і занадто нудно, «Ліверпуль» переміг у фіналі Ліги чемпіонів «Тоттенхем». Мерсисайдці зіграли строго по рахунку, суворо від суперника. Ні супер гри, ні супер здібностей вони не продемонстрували. Але хто це згадає завтра ?! Фінал все одно запам'ятає лише переможця. «Ліверпуль» - клубний чемпіон Європи! Прокляття Клоппа в фіналах знято. Він сказав зовсім недавно, що є рекордсменом за перемогами в півфіналах, і навіть міг би про це написати книгу, але її ніхто не купить. Не купить. Тому що потрібно писати іншу: як Клопп став переможцем.

Валерій ВАСИЛЕНКО

Ліга чемпіонів. Фінал.

«Тоттенхем» - «Ліверпуль» - 0:2

Мохамед Салах (2, з пенальті), Дівок Орігі (87)

«Тоттенхем»: Уго Льоріс - Денні Роуз, Ян Вертонген, Тобі Алдервейрелд, Кіран Тріппьє - Гаррі Уінкс (Лукас Моура, 66), Мусса Сіссоко (Ерік Даєр, 74) - Сон Хин Мін, Крістіан Еріксен, Делле Аллі (Фернандо Льоренте, 82) - Гаррі Кейн

«Ліверпуль»: Алісон Бекер - Ендрю Робертсон, Вірджіл ван Дейк, Жоель Матіп, Трент Александер-Арнольд - Жоржиньо Вейналдум (Джеймс Мілнер, 62), Фабіньо, Джордан Хендерсон - Садіо Мане (Джозеф Гомес, 90), Роберто Фірміно (Дівок Орігі , 58), Мохамед Салах

Арбітр: Дамір Скоміна (Словенія)

Стадіон: «Ванда Метрополітано» (Мадрид, Іспанія)

ТОТТЕНХЕМ - ЛІВЕРПУЛЬ. ТЕКСТОВА ТРАНСЛЯЦІЯ МАТЧУ