20-річчя кращої євровесни Динамо в сучасній історії

Київське «Динамо» двічі в своїй історії завойовувало почесний Кубок володарів Кубків, а ще два рази грало у півфіналі Кубка європейських чемпіонів, проте все це було ще в радянські часи, а тому цілі покоління сучасних уболівальників «біло-синіх» можуть вивчати ті досягнення і поєдинки лише за допомогою архівних відео та енциклопедичних заміток.

У сучасній історії, яка настала після здобуття Україною незалежності, київська команда також була дуже близька до дива - вона пробилася до півфіналу Ліги чемпіонів, де на рівних протистояла «Баварії» і лише по якомусь практично нез'ясовному збігу обставин змушена була зійти зі шляху на цій стадії.

У ці дні виповнюється 20 років з тих пір, як «Динамо» видало свою кращу євровесну в історії незалежної України. Звичайно, можна згадати ще й події 10-річної давнини, коли кияни пробивалися до півфіналу Кубка УЄФА, проте Ліга чемпіонів все одно стоїть на щабель вище - цей турнір, безумовно, найбільш топовий на європейському континенті.

Sport.ua пропонує освіжити в пам'яті той легендарний шлях київської команди, яка зупинилася за два кроки від заповітної мети.

Кваліфікація та перші труднощі

Формат розіграшу Ліги чемпіонів-1998/99 відрізнявся від того, який з легкої руки Мішеля Платіні та його послідовників існує нині. Детальніше про нього розповідати в рамках цього матеріалу, звичайно, не будемо, а лише відзначимо - для потрапляння в груповий етап «Динамо» довелося проходити через кваліфікацію. Команда Валерія Лобановського взяла участь в першому і другому раундах відбірного турніру, успіхи в яких дозволили їй потрапити в число обраних.

У першому раунді кваліфікації жереб звів «Динамо» з валлійською командою «Баррі Таун». Перша зустріч суперників відбулася в Києві на стадіоні «Динамо», де українці здобули переконливу перемогу з рахунком 8:0. Ще до перерви хет-трик оформив Сергій Ребров, а його колега по лінії нападу Андрій Шевченко відзначився одним голом. Після повернення з роздягалень «Динамо» відправило у ворота «Баррі Таун» ще чотири м'ячі - Ребров «прокачав» свій хет-трик до покеру, Шевченко зупинився на «дублі», а ще по голу провели Олексій Герасименко та Валентин Белькевич. У матчі-відповіді Лобановський дав перепочити деяким гравцям основи, що не завадило киянам знову переграти опонента - 2:1 з голами Дмитра Михайленка та Олега Венглинського.

Пройшовши «Баррі Таун», «Динамо» вийшло на празьку «Спарту». Суперник здавався цілком прохідним, однак створив для киян купу проблем. У першому матчі в Києві при 15 тисячах уболівальників на трибунах стадіону «Динамо» українська команда досить несподівано поступилася з рахунком 0:1. Довелося відіграватися в Празі через два тижні і це вдалося «Динамо» з великим скрипом. Лише завдяки автоголу Габріела на 88-й хвилині гра перейшла спершу в додатковий час, а потім - і в серію пенальті. Там чудово себе проявив кіпер киян Олександр Шовковський, який парирував три удари суперників підряд. «Динамо» не без зусиль і нервів, але вийшло в груповий етап!

«Американські гірки» в груповому раунді

Жереб закинув чемпіона України до групи Е, де його суперниками стали англійський «Арсенал», французький «Ланс» і грецький «Панатінаїкос».

Почало «Динамо» відверто невдало. У першому матчі на виїзді в Греції команда Лобановського поступилася «Панатінаїкосу» з рахунком 1:2, а потім на своєму полі зіграло внічию з «Лансом» (1:1) і ледь врятувалося від поразки у виїзному поєдинку проти «Арсеналу». У Лондоні Сергій Ребров забив у ворота Девіда Сімена вже в компенсований до основного час, коли «каноніри», мабуть, подумки вже почали святкувати завоювання трьох очок.

На екваторі групового раунду у «Динамо» було всього 2 очки в активі, що робило «біло-синіх» головним аутсайдером квартету. Однак, ймовірно, саме вирвана на жилах нічия в Лондоні послужила необхідним поштовхом для подальшого успіху «Динамо» в тому розіграші Ліги чемпіонів.

У четвертому турі «Динамо» в Києві в блискучому стилі обіграло «Арсенал» - 3:1, повернувшись в турнірну боротьбу за право вийти в плей-офф. «Каноніри» по ходу того матчу «горіли» з рахунком 0:3 і забити горезвісний «гол престижу» змогли лише в самій кінцівці, а багато глядачів досі, ймовірно, пам'ятають чудово виконаний Андрієм Шевченком штрафний на 72-й хвилині поєдинку.

Після цього кияни в непростому матчі взяли реванш вдома за виїзну поразку від «Панатінаїкоса», здолавши греків з рахунком 2:1, а в останньому турі вирушили в гості до «Лансу». Команді Лобановського для виходу з групи потрібна була тільки перемога. Вона була досягнута завдяки вмілим діям при стандартах біля чужих воріт, а також фірмовим швидким контратакам. «Ланс» не впорався з по-хорошому зухвалою манерою гри «Динамо», поступився з рахунком 1:3 і дозволив команді Валерія Лобановського оформити путівку в євровесну.

Прохід «Реала»

Плей-офф Ліги чемпіонів в тому сезоні починався зі стадії чвертьфіналів. Жеребкування цієї стадії, що відбулося 16 грудня 1998 року в Женеві, «подарувало» киянам у суперники «Реал». Мадридці, як і «Манчестер Юнайтед», стали однією з двох команд, що пройшла в плей-офф з другого місця в групі («Реал» та МЮ виявилися кращими в заочній суперечці з іншими командами, що фінішували в своїх квартетах другими).

3 березня 1999 року в Мадриді «Динамо» завдяки голу Андрія Шевченка на початку другого тайму змогло сенсаційно вийти вперед. Вивезти перемогу з «Сантьяго Бернабеу» чемпіону України не вдалося - на 66-й хвилині Предраг Міятович зрівняв рахунок. Але і нічия 1:1 була відмінним результатом з точки зору стратегії двоматчових дуелей в плей-офф.

Через два тижні в Києві на переповненому НСК «Олімпійський» (на матч прийшли 81500 вболівальників - були ж часи!) той таки Андрій Шевченко нокаутував «Реал» ще раз, відправивши у ворота іспанців два м'ячі. Молодий форвард раз по раз проходив оборону мадридців на чолі з Фернандо Єрро, як ніж крізь масло. Немає сумнівів, що ті матчі проти «Реала», як і більш ранні успіхи Шевченко проти «Барселони», розвіяли сумніви у керівництва «Мілана» в доцільності покупки українського таланту, яку вони і здійснили влітку 1999 року.

Прикрий виліт від «Баварії»

У півфіналі «Динамо» вийшло на «Баварію», яка на попередній стадії виявилася сильнішою за «Кайзерслаутерн» (2:0, 4:0). Перший матч чемпіона України і віце-чемпіона Німеччини, який відбувся 7 квітня 1999 року в Києві, безумовно, входить до числа найбільш яскравих, динамічних і закручених з точки зору сюжету поєдинків Ліги чемпіонів за всю її історію.

«Динамо» провело приголомшливий поєдинок в плані створюваних моментів біля воріт суперника. Перший гол, яким відзначився Андрій Шевченко, прийшов після шедеврального пасу зовнішньою стороною стопи від Валентина Белькевича. У кінцівці першого тайму все той же Шевченко чудово виконав штрафний удар, закрутивши м'яч у штрафну суперника так, що його траєкторія залишила в дурнях весь захист «Баварії» на чолі із зірковим голкіпером Олівером Каном. Але буквально декількох хвилин «біло-синім» не вистачило, щоб піти на перерву з перевагою в два м'ячі. Міхаель Тарнат, попередньо зробивши десятиметровий розбіг, ударом зі штрафного з 40 метрів застав зненацька Олександра Шовковського. Кіпер «Динамо» невдало склався і пропустив м'яч у ближній кут. На жаль, лише 2:1 до перерви...

Але вже на 50-й хвилині відмінні сольні дії Косовського разом з беком «Баварії» Куффуром, що йому підіграв, допомогли «Динамо» знову вести з різницею в два м'ячі - 3:1. Ще до цього Валентин Белькевич якимось дивом головою пробив вище воріт, перебуваючи в кількох метрах перед порожнім їх створом... Згодом непогані шанси збільшити перевагу «Динамо» упустили також Косовський, Ребров і Шевченко. Немає сумнівів, що якби в той час існувала модель xG, яка визначає очікувані голи, то «Динамо» значно перевершило б в цьому компоненті свого суперника.

«Баварія» ж довела, що її не дарма іноді називають «німецькою машиною». Спершу Еффенберг з правої ноги зі, здавалося б, незручної позиції зі штрафного обвів «стінку», вразивши ближній кут воріт Шовковського. А в кінцівці Янкер продавив Головко і в ближньому бою переграв воротаря «Динамо», принісши своїй команді непросту нічию.

Після поєдинку в Києві тренери дещо розійшлися в своїй оцінці справедливості підсумкового результату.

Валерій Лобановський: «Я подякував усім наших футболістів за гру, вони грали ефективніше німців. У мене склалося враження, що «динамівці» не уявляли, що можуть забити «Баварії» 6-8 м'ячів. Гра вийшла цікавою: наша команда мала багато гольових моментів, друга проявила волю і характер. Але якщо говорити про кінцевий результат, то «Баварії» дуже пощастило. При підготовці до матчу ми мали на озброєнні не одну якусь тактику, а їх набір. Досвідчені гравці самі знають, що їм робити в будь-якій ситуації. Звісно, я не говорив, що треба обов'язково йти вперед і забивати четвертий м'яч. Гра нашої команди виходила з того, як грає суперник. А він в даній ситуації зіграв в авантюру, і зараз німці сміливо можуть стверджувати, що це себе виправдало. Спробували діяти, використовуючи все необхідне. Але допускати такі грубі помилки в захисті...».

Оттмар Гіцфельд: «Кияни продемонстрували високу дисципліну, в обороні діяли надійно, а в атаці - агресивно. Проте, мені здається, ми заслужили цей рахунок. В середині поля і в нападі «Баварія» грала добре. А ось наші захисники допустили багато помилок. Думаю, двох голів у свої ворота ми могли б уникнути. І разом з тим я хочу зробити своїм підопічним комплімент: вони не стали грати на утримання взагалі-то прийнятного рахунку - 2:3, а билися до останніх секунд. Нічийний результат має для нас величезне значення, адже мені добре відомо, що «Динамо» вміє гарно грати не тільки вдома, а й на виїзді».

На жаль, на виїзді проявити себе в кращому вигляді «Динамо» не вдалося. 21 квітня 1999 року все вирішив феноменальний і геніальний удар Маріо Баслера, який не брав участі в першому поєдинку команд у Києві. Перемога 1:0 дозволила «Баварії» вкрасти мрію у «Динамо» і не пустити киян у фінал. Втім, можливо, у вирішальному поєдинку доля вирішила «розрахуватися по боргах» з німцями в компенсований час проти «Манчестер Юнайтед». Але та радість англійців і гіркота поразки німців не має ніякого відношення до нашої історії...

Бонус

На завершення матеріалу пропонуємо ще раз освіжити в пам'яті всі голи, забиті «динамівцями» в тому приголомшливому розіграші Ліги чемпіонів.

Олексій СЛИВЧЕНКО