МЕРЛЕНІ: «Не було впевненості у власних силах»

В Одесі завершився чемпіонат України з вільної боротьби. Тренерський штаб нашої збірної розглядав національну першість як один з етапів формування олімпійської команди. Львівські борчині здобули п’ять золотих, срібну та чотири бронзові медалі.

Найвище місце на п’єдесталі «окупували» галичанки Олександра Когут, Наталія Синишин, Юлія Остапчук, Оксана Ващук та Алла Черкесова. Студентка Львівського училища фізичної культури Ірина Мерлені тепер представляє Київ. В Одесі вона теж посіла перше місце. Остаточний склад олімпійської збірної України визначать у липні. Ірина Мерлені, здавалося, має дуже високі шанси поїхати на Олімпіаду. Але прикра травма вибила титуловану спортсменку з колії, одужавши, вона тепер лише набирає форму. Тому якщо й поїде на Ігри, то потрапити до когорти фаворитів головних змагань чотириріччя їй буде дуже складно.

- Травми я зазнала, ще 6 лютого на тренуванні, - розпочала розмову олімпійська чемпіонка Афін. - Боролася з надто важким, як для мене, хлопцем та ушкодила коліно. Де тільки не лікувалася... Відразу після чемпіонату України повертаюся до Києва, там ще проходитиму якісь процедури. Травма дуже складна, важко вилікувати.

- На чемпіонаті України ви мали нагоду спробувати власні сили. Як оціните свою теперішню форму?
- Через травму не було впевненості у власних силах. У сутичках постійно думала про те, що коліно може «вискочити», можу знову травмуватися. Виходячи на килим, намагалася не зробити якийсь невдалий рух, а тому боролася дуже обережно. Перш за все старалася не дозволити суперниці провести прийом, сама ж діяла на контратаках.

- До старту Олімпіади залишилося небагато часу. Встигнете повністю відновитися до серпня?
- Роблю все, щоб виступати в Пекіні. А чи буду на той час в оптимальних кондиціях? Нині важко відповісти на це запитання. Змагалася на чемпіонаті України, ще, можливо, поїду на міжнародний турнір у Польщу. Тоді й можна буде робити висновки стосовно того, наскільки я готова й у якому стані моє коліно. Узагалі, можна бути добре готовим до Олімпіади й не потрапити до призерів, а може бути й навпаки. Ігри - дуже непередбачувані. Нереально робити прогнози. Фахівці називають одних фаворитів, а на п’єдесталі можуть опинитися зовсім інші борчині. Звісно, є лідери, на сутички проти них усі добре налаштовуються, але осічки можна зазнати в боротьбі з будь-якою суперницею. Можливо, хтось нині й може сказати, мовляв, переможе на Олімпіаді в Пекіні, але я цього не говоритиму. Можу лише запевнити: зроблю для цього все, що від мене залежить. А хто в Пекіні буде найкращим, одному Богові відомо.

- Мабуть, чотири роки тому, перед Іграми в Афінах, ви були впевнені, що не повернетеся додому з порожніми руками?
- Так, тоді почувалася значно впевненіше. Перед Афінами була переконана, що боротимуся не просто за нагороду, а неодмінно за золоту медаль. Перед тим тричі поспіль перемагала на чемпіонатах світу, не мала жодних проблем зі здоров’ям. Усіх своїх суперниць долала із солідною перевагою. Перед поїздкою в Афіни знала, що моя головна конкурентка - японка Ічо Чіхару. Так і сталося, ми з нею зустрілися в фіналі. Ми обоє до фіналу своїх суперниць навіть «не відчули». І я, і японка друге місце в Афінах розцінювали як трагедію, провал. А зараз багато змінилося. Взагалі, після попередньої Олімпіади не планувала повертатися на килим. Але ніколи не можна зарікатися. Одного разу подруга попросила допомогти їй підготуватися до змагань, потім знову. Я побачила, що в мене все так легко виходить, і вирішила також поборотися. Згодом вийшла заміж, народила дитину, після цього не хотіла на килим повертатися. Але подруги знову повернули мене в зал, мовляв, позаймайся для себе. Займалася для себе, але поступово втягнулася й сама собі сказала, що маю виступити в Пекіні. Не хочу втрачати нагоду ще раз піднятися на олімпійський п’єдестал. Щиро кажучи, не додає впевненості те, що на міжнародних турнірах практикують нові правила, впродовж двох останніх років я посідала друге місце на чемпіонаті світу.

- На останньому чемпіонаті світу у фіналі ви зустрілися зі своєю давньою знайомою – японкою Ічо Чіхару. Це свідчить, що ви та японка й надалі найкращі у світі, чи просто пощастило з жеребом?
- На тому чемпіонаті світу було вдосталь хороших конкурентів. У моїй вазі виступало 42 борчині. Але в мене був доволі легкий жереб, до фіналу ніхто не створював гідної конкуренції. Дуже швидко поклала конкуренток на лопатки, а у фіналі зустрілася з тією самою японкою, що й в Афінах. Наша сутичка була напруженою, важкою, переможницю виявили тільки в додатковий час. Завдяки власній активності перемогла японка.

Гліб Ваколюк

ПРОСПОРТ