«Ура-Фан», або Дві години з життя вболівальників

...П'ятниця, 25 січня, манеж Коледжу фізвиховання. До початку домашньої гри івано-франківського «Урагану» з «Кардиналом-Рівне» близько півгодини. У залі лунає запальна музика, на паркеті розминаються команди.

На трибунах вже є кілька десятків вболівальників, переважно це дружини та діти «ураганівців», які приходять на матчі разом із футболістами. У манежі з'являються й перші учасники фан-клубу «Ура-Фан». Їхнє місце - крайній правий сектор центральної трибуни. На вході в зал вони показують спеціальні картки фан-клубу. Це водночас і перепустки на гру, і своєрідні клубні посвідчення. Кожен із них дуже гордий тим, що має цю картку.

Вболівальники намагаються прийти на гру заздалегідь. Сьогодні їх 25, загалом же близько 30. Фанати приносять два великі барабани й кілька банерів на стіну. Тут же, в коледжі, фан-клуб має кімнату, де зберігає весь свій реманент. Хлопці скидають куртки, більшість одягає білі футболки з написом на спині «Ураган» 10 років» - спеціальний сувенір до ювілею команди.

«Ура-Фан» - товариство не лише чоловіче. Катерина Микицей в «Ура-Фані» вже понад півтора роки. До неї дівчат у фан-клуб не брали, вважалося, що це не на фарт. Проте своєю відданістю Катя довела, що заслуговує вболівати на рівних із хлопцями. Лише раз з того часу вона пропустила домашній матч «Урагану» - 15 січня проти хмельницького «Спортлідера+», - через сильну застуду. Ріелтор за фахом, вона побувала на численних виїзних матчах «Урагану», від Львова до Луганська.

«По суті половина з тих кричалок, які в нас є, мого авторства, - каже Катерина. - Крім того, разом із Дмитром Чуйком ми написали гімн «Ура-Фану». Найвдаліші мої кричалки: «Будем тут і зараз грати, будем всіх перемагати», «Ураган», вперед до бою, твій фан-клуб завжди з тобою».

Нині Катя вже не єдина представниця прекрасної половини у фан-клубі. Із жовтня минулого року в цьому секторі стоїть і Наталя Процак, першокурсниця івано-франківського політехнічного ліцею. «Я давно люблю футбол, і якось вирішила поцікавитися місцевими фан-клубами, - розповідає дівчина. - Знайшла в інтернетних соцмережах групу «Ура-Фану», вирішила вступити. Прийняли дуже добре, тепер їжджу з усіма й на виїзди». Першою грою «Урагану», яку Наталя побачила вживу, був матч зірок до 10-річчя клубу. Ту святкову атмосферу, каже, не забуде ще довго.

У фан-секторі ніхто не сідає. Вони весь час на ногах - і з солідарності з футболістами, і від великих переживань за свою команду, і для того, аби дати приклад інших глядачам, як треба вболівати. М'яч в «Урагану» - одразу звучать барабани, скандування «Вперед, Станіслав, і ми з тобою!», «Від Кавказу до Балкан кращий в світі «Ураган»! Барабани задають ритм. Фани кричать, хлопають, заводять і гравців, і зал. Атмосфера - неймовірна. Та щойно м'яч відбирають футболісти з Рівного, «наші» гучно гудять - своєрідна психологічна атака на суперника.

Фан-клуб побував у всіх містах, де грає улюблена команда. А вперше про фанатів «Урагану» Україна дізналася на початку 2000-х. «Тоді не було ніякого офіційного фан-клубу, - згадує Роман Стречковський, якого ще називають фаном номер один за те, що за 10 років він не пропустив жодного домашнього матчу команди. - У Львові грали з нині вже неіснуючим «ТВД». Після цієї гри газета «Спортивка» писала, як кілька «божевільних» фанатів з Івано-Франківська перекричали весь спорткомплекс «Галичина».

Офіційно про заснування «Ура-Фану» повідомили на прес-конференції у квітні 2009 року. Засновниками фан-клубу стали той же Роман Стречковський, Іван Цимбала та Андрій Менів.

«У нас зав'язалися приязні стосунки з фанатами з Рівного, Єнакієвого, - розповідає нинішній голова наглядової ради фан-клубу Дмитро Чуйко. - А от взаємини з львів'янами та харків'янами якось історично склалися прохолодніші. Можливо, тому, що львівська «Енергія» та харківський «Локомотив» щороку претендують на чемпіонство, і матчі з ними завжди принципові й напружені».

Один із давніх членів фан-клубу Олександр Візінський щоразу стоїть на верхньому ярусі фанатського сектору. Як каже 25-річний чоловік, це не забобони, просто він має невисокий зріст, і зверху йому краще все видно. «Ми завжди віримо в команду і в те, що вона здобуде перемогу, - говорить Олександр. - Звісно, бувають і поразки, але в будь-якому випадку ми завжди з командою».

Деякі українські клуби, як от львівська «Енергія», й собі засновують фан-клуби, і наразі це робиться за прикладом та шаблоном франківського «Ура-Фану». Сьогодні фан-клуб не обмежується простим уболіванням. Час від часу фанати влаштовують товариські турніри між керівництвом, адміністрацією «Урагану», командою журналістів, виставляють і свою збірну. Влітку фан-клуб планує проводити акції для дітей, аби популяризувати футзал.

...Того п'ятничного вечора гра з «Кардиналом» виявилася непростою. В середині другого тайму польський легіонер «Урагану» Павел Будняк забив гол, та всі розуміли, що рахунок 1:0 є дуже хитким. Напруга трималася до останніх секунд. А коли пролунала фінальна сирена, і зал рушив до виходу, «ура-фанівці» стояли у своєму секторі до кінця. Вони аплодували команді - команда аплодувала їм.

Микола ВОЛКОВ, газета «Репортер»